Рішення № 78168714, 22.11.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/660/17 р.

2/622/57/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Чернової О.В., при секретарі Вишневській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, рнокпп НОМЕР_1) до державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (код ЄДРПОУ – 00375250, адреса: 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки) про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні працівника, про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

23.06.2017 року позивач ОСОБА_2, правонаступником якого у зв’язку зі смертю останнього, 17.07.2017 року, є його дружина ОСОБА_1, звернувся до суду із відповідною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суми заборгованості із заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації за період роботи з 07.10.2015 року по 10.03.2016 року у розмірі 15000,00 грн., а також стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки у розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову зазначено, що з 07.10.2015 року по 10.03.2016 року ОСОБА_2 працював в Державному підприємстві «Івашківський спиртзавод» теслею. За період роботи заробітну плату він не отримував, тому вимушений був звільнитися за згодою сторін. При звільненні ані розрахунку, ані заробітної плати за весь період роботи не отримав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, просила розглядати справу за її відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, подала суду витребувані докази та письмове клопотання про проведення розгляду справи без її присутності.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач є дружиною ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І- ВЛ №264142 (а.с. 66).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ №635673 ОСОБА_2 помер 17.07.2017 року (а.с.69).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно інформації, наданою Золочівською ДНК Харківської області, спадкова справа після ОСОБА_2 не заводилася, заповіти останнього не посвідчувалися, що також вбачається із інформаційних довідок зі спадкового реєстру №№53554859, 53554885 (а.с.79, 80, 81-82).

Згідно довідки, виданої 10.09.2018 року за №02-18/2933 Золочівською селищною радою Харківської області, згідно картотеки реєстраційного обліку у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 17.07.2017 року (дата смерті ОСОБА_2Є.) значиться зареєстрованою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та її донька ОСОБА_4, яка не являється донькою померлого, та не звернулася до суду із відповідними заявою та доказами на підтвердження того, що є членом сім’ї ОСОБА_2. Тобто позивач є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку має місце спадкування за законом. Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином відповідно до вимог ст. 1227 ЦК України заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексації та компенсації, а також середній заробіток за час затримки розрахунку з моменту звільнення до смерті ОСОБА_2, повинні бути передані позивачці, як члену сім'ї ОСОБА_2

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 07.10.2015 року по 10.03.2016 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Івашківський спиртзавод», 10.03.2018 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.108, 110).

Відповідно до довідки Державного підприємства «Івашківський спиртзавод», розрахункових листів, за період роботи з жовтня 2015 року по березень 2016 року ОСОБА_2 нараховано заробітну плату 12578 грн. 97 коп., у тому числі компенсацію при звільненні за невикористану відпустку 727 грн. 44 коп., та індексацію заробітної плати 0,69 коп., за винятком утримань сума до виплати становить 10152 грн. 20 коп. (а.с.111).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені сумі мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як зазначено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року та у пункті 32 постанови № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив, при цьому сума, яка підлягає стягненню, визначається без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі 12578 грн. 97 коп., у тому числі, компенсація при звільненні за невикористану відпустку 727 грн. 44 коп. та індексація заробітної плати 0,69 коп. (з урахуванням всіх обов’язкових внесків, зборів і платежів, що підлягають перерахуванню підприємством).

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частина п’ята статті 19 у редакції, яка була чинною на час існування спірних правовідносин) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.

Аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов’язку сплатити зазначені кошти.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р., із відповідними змінами та доповненнями (надалі Порядок).

Згідно п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Зазначеним Порядком передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наказу ДП «Івашківський спиртзавод» №07-к, на підставі ст.56 КЗпП України з 11.01.2016 року ОСОБА_2 було переведено на 1 годинний робочий день (а.с.109), у зв’язку із чим для розрахунку середнього заробітку останнього має враховуватися середньогодинна заробітна плата та число робочих годин.

Згідно довідок ДП «Івашківський спиртзавод» середньогодинна заробітна плата із розрахунку за два останніх повних відпрацьованих місяця ОСОБА_2 становить 27 грн. 07 коп. (189,46 грн./7 годин), час затримки невиплати заробітної плати з 10.03.2016 року по 17.04.2017 року складає 70 годин (а.с.106,112).

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позов в цій частині й стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку, яка належала йому при житті, з моменту звільнення – 10.03.2016 року до 17.07.2017 року, тобто до смерті ОСОБА_2, за 70 робочих годин, виходячи із даних про середньогодинну заробітну плату в розмірі 27 грн. 07 коп. у зв’язку з чим сума, яка підлягає стягненню в порядку ст. 117 КЗпП України, складає 1894 грн. 90 коп. (27,07 грн. х 70 годин = 1894,90 грн.).

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заробітної плати у визначеному ним розмірі, суд дійшов наступного.

Таким чином, відповідачем були порушені права позивача, передбачені ст.ст. 116, 117 КЗпП України, за захистом яких він звернувся до суду, тому суд вважає необхідним позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь члена його сім’ї ОСОБА_1, заборгованість із невиплаченої заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації у розмірі 12578 грн. 97 коп. (з урахуванням всіх обов’язкових виплат, зборів і платежів, що підлягають перерахуванню підприємством), суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день смерті ОСОБА_2 у розмірі 1894 грн. 90 коп.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст.1227 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 141, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10152 (десять тисяч сто п’ятдесят дві) гривні 20 коп. за вирахуванням обов’язкових платежів, внесків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день смерті ОСОБА_2, померлого 17.07.2017 року, в розмірі 1894 (одна тисяча вісімсот дев’яносто чотирі) гривні 90 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь держави судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2018 року.

Суддя О.В. Чернова