Рішення № 78168685, 22.11.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/1026/18 р.

2/622/612/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Чернової О.В., при секретарі Вишневській О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, рнокпп НОМЕР_1) до державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (код ЄДРПОУ – 00375250, адреса: 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки) про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні працівника, про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

28.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, посилаючись на те, що з 12.12.2014 року по 11.02.2016 року він знаходився у трудових відносинах із Державним підприємством «Івашківський спиртзавод». За період роботи з червня 2015 року по лютий 2016 року заробітну плату він не отримував, тому вимушений був звільнитися за згодою сторін. При звільненні ані розрахунку, ані заробітної плати за весь період роботи не отримав. У зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 25765,46 грн., середній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні за весь період невиплати по день ухвалення рішення. Крім того, позивач вказує, що оскільки роботодавець не виплатив всі суми, належні йому як звільненому працівнику, в день звільнення, йому заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює в сумі 20000,00 грн., у зв’язку з тим, що йому були спричинені моральні страждання, так як він тривалий час не отримував належну йому заробітну плату, яка була джерелом доходу для нього та членів його родини, він відчував матеріальний тягар через нестачу грошей, вимушений був вживати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, втратив нормальні життєві зв’язки.

Позивач у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за його відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, подала суду витребувані докази та письмове клопотання про проведення розгляду справи без її присутності. Крім того, подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоді, посилаючись на відсутність доказів її спричинення.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 12.12.2014 року по 11.02.2016 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Івашківський спиртзавод», 11.02.2018 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.9-10).

Відповідно до довідки Державного підприємства «Івашківський спиртзавод», розрахункових листів, за період роботи з червня 2015 року по лютий 2016 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату та компенсацію при звільненні за невикористану відпустку у сумі 35669 грн. 32 коп., за винятком утримань сума до виплати становить 28343 грн. 58 коп. (а.с.11, 43).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені сумі мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як зазначено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року та у пункті 32 постанови № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив, при цьому сума, яка підлягає стягненню, визначається без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 35669 грн. 33 коп. (з урахуванням всіх обов’язкових внесків, зборів і платежів, що підлягають перерахуванню підприємством).

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (частина п’ята статті 19 у редакції, яка була чинною на час існування спірних правовідносин) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.

Аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов’язку сплатити зазначені кошти.

Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р., із відповідними змінами та доповненнями (надалі Порядок).

Згідно п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Зазначеним Порядком передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наказу ДП «Івашківський спиртзавод» №331-к та довідки від 13.11.2017 року №231 (а.с.11, 39встановлена погодинна оплата праці ОСОБА_1, у зв’язку із чим для розрахунку середнього заробітку останнього має враховуватися середньогодинна заробітна плата та число робочих годин.

Згідно довідок ДП «Івашківський спиртзавод» середньогодинна заробітна плата із розрахунку за два останніх повних відпрацьованих місяця ОСОБА_1 становить 17 грн. 57 коп. (8857,36 грн./504,00 години), час затримки невиплати заробітної плати з 11.02.2016 року по 22.11.2018 року складає 6056,00 годин (а.с.41-42,44).

Таким чином, суд не приймає до уваги зазначений позивачем в позові розрахунок, оскільки він не відповідає Порядку та, оскільки в прохальній частині суму стягнення позивачем не зазначено, вважає необхідним задовольнити позов в цій частині й стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку з моменту звільнення – 11.02.2016 року до постановлення судового рішення, тобто до 22.11.2018 року, за 6056,00 робочих годин, виходячи із даних про середньогодинну заробітну плату в розмірі 17 грн. 57 коп. у зв’язку з чим сума, яка підлягає стягненню в порядку ст. 117 КЗпП України, складає 106403 грн. 92 коп. (17,57 грн. х 6056,00 годин = 106403,92 грн.).

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заробітної плати у визначеному ним розмірі, без урахування всіх обов’язкових виплат, зборів і платежів, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вважає, що ефективним способом поновлення порушених прав позивача відповідно до закону є стягнення заробітної плати в розмірі 35669,32 грн. за вирахуванням обов’язкових платежів, внесків та зборів, які мають бути проведені підприємством, що не є виходом за межі пред’явленого позову.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 20000,00 гривень, то суд приходить до наступного.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд встановив, що в результаті неправомірної невиплати позивачеві заробітної плати йому було спричинено моральні переживання, були порушені нормальні умови життя позивача, пов’язані з невиплатою заробітної плати, тому суд вважає, що з вини відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, в зв'язку з чим позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Заперечення представника відповідача проти відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. з підстав ненадання доказів та розрахунку спричиненої шкоди суд не приймає до уваги, оскільки позивачем доведено спричинення йому моральної шкоди тривалою невиплатою заробітної плати та остаточного розрахунку внаслідок звільнення.

Приймаючи до уваги тяжкість спричинених страждань, те, що позивачу ОСОБА_1 спричинявся психологічний стрес через порушення його законних прав на отримання винагороди за працю, що свідчить про наявність негативних наслідків, які на деякий час вплинули на спосіб життя позивача, враховуючи тривалість часу, у який позивач не отримує компенсацію за порушення його прав, а також зусилля, що повинні бути витрачені позивачем на поновлення нормального стану, суд, виходячи з положень ст. 237-1 КЗпП України пп. 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної шкоди», вважає, що розмір суми, яка може компенсувати позивачу ОСОБА_1 спричинену шкоду, складає 200 гривень. Зазначену суму суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, відповідачем були порушені права позивача, передбачені ст.ст. 116, 117 КЗпП України, за захистом яких він звернувся до суду, тому суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із невиплаченої заробітної плати у розмірі 35669 гривень 32 коп. (з урахуванням всіх обов’язкових виплат, зборів і платежів, що підлягають перерахуванню підприємством), суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 106403 грн. 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 200 гривень.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 141, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 35669 (тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 33 коп. за вирахуванням обов’язкових платежів, внесків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 106 403 (сто шість тисяч чотириста три) гривні 92 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 (двісті) гривень 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Івашківський спиртзавод» на користь держави судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2018 року.

Суддя О. В.Чернова