Рішення № 78168194, 19.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/18794/18

н/п 2-а/640/622/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -судді - Сенаторова В . М .,

при секретарі - Явнюк К. Р .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області капрала поліції Тележенко Світлани Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому позивач просить про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП від 07.10.2018 серії ЕАВ №649624.

В обґрунтовання своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 07 жовтня 2018 року під час керування автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 було зупинено за адресою: м. Харков, вул. Ковпака, 25 інспектором капралом поліції Тележенко С.Р., якою відносно позивача винесено постанову серія ЕАВ № 649624 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову такою, що не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи з наступних підстав: 1) інспектор не оголосив яка справа, відносно кого зараз підлягає розгляду, не роз'яснив права позивача, які передбачені ст 268 КУпАП; 3) не надав можливості ознайомитися з матеріалами справами, написати пояснення на окремому аркуші, також не надав часу для виклику адвоката і відмовив у перенесенні справи_на інший час; 4) фактично інспектор без розгляду справи виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, що суперечить вимогам ст. 283 КУпАП; 5) жодного доказу вчинення позивачем правопорушення досліджено не було, але оскаржувана постанова не містить жодних даних яким саме технічним засобом здійснювався відеозапис правопорушення, та чи було воно зафіксовано взагалі; 6) постанова не містить усіх реквізитів постанови, визначеної у додатку 5 Інструкції; 7) інспектор виніс постанову на місці правопорушення, але відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

На підставі викладеного позивач просив адміністративний позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у позовній заяві просив проводити розгляд за його відсутності, викладене у позовній заяві підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв та клопотань до суду не подавав.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою інспектора роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області капрала поліції Тележенко С.Р. серії ЕАВ №649624 від 07.10.2018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.

У постанові вказується, що що 07 жовтня 2018 року під час керування автомобілем MITSUBISHI OUTLANDER, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: м. Харков, вул. Шевченка, 372, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16. Рух по смугах, а саме - здійснив рух прямо зі смуги, яка вказує рух тільки ліворуч, чим порушив п. 8.4.г ПДР - порушення вимог наказових знаків. / а.с. 7/

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Між тим, на підтвердження встановленого у постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення ОСОБА_1 п. 8.4.г ПДР України, передбачених ст. 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, відповідачем не надано.

При цьому надана до матеріалів справи постанова про адміністративне правопорушення, незважаючи на не згоду позивача з вчиненням ним адміністративного правопорушення, не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують порушення вимог п. 11.8 ПДР України, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем до суду не надано ні відзиву на позов, ні жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення штрафу.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2,3,8-11,15,72-77, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області капрала поліції Тележенко Світлани Романівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії інспектора капрала поліції Тележенко Світлани Романівни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП неправомірними.

Скасувати постанову серії ЕАВ №649624 від 07.10.2018, винесену інспектором роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області капрала поліції Тележенко Світланою Романівною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рішення може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя -