Рішення № 78167889, 26.11.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4140/18

провадження №2/619/1782/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

справа №619/4140/18

Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: ОСОБА_4,

розглянув позов про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив визнати його таким, що втратив право користування жилим будинком за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 05.03.1989 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 від спільного шлюбу народився син - ОСОБА_4. У період перебування в шлюбі, за спільні кошти було придбано вказаний будинок. Таким чином, будинок знаходився на праві спільної сумісної власності. У зазначеному будинку позивач проживає та продовжує бути зареєстрованим. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла дружина ОСОБА_5. Разом з ОСОБА_3 у будинку зареєстрований ОСОБА_4, його син, проте, вже понад шість місяців він не проживає за місцем реєстрації, оскільки з 2013 року фактично проживає за іншою адресою. Відповідач не сплачує рахунки за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 16 жовтня 2018 позовну заяву було залишено без руху.

18 жовтня 2018 року до суду подано уточнену позовну заяву.

01 листопада 2018 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено перше судове засідання на 09 год. 00 хв. 26 листопада 2018 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 21 листопада 2018 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 22 листопада 2018 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 23 листопада 2018 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

05 листопада 2018 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_4, в якій він вказав, що не заперечує проти задоволення позову, справу просить розглядати у його відсутність.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити, справу просила розглядати у його відсутність.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб 05 березня 1989 року, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище: ОСОБА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу №Н33-7618 від 05.09.1997 року, зареєстрованого 11 вересня 1997 року у МП «Інвенрос» в реєстровій книзі №5 за №1222, ОСОБА_5 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до акта депутата Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області Мірошнікової Р.В., ОСОБА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але не проживає за даною адресою з 2013 року.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідач подав до канцелярії суду заяву про визнання позову.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач позов визнав, подавши відповідну заяву, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Пленум Верховного Суду України в п.4 своєї Постанови №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року роз'яснив судам, що ухвалюючи в попередньому судовому засіданні рішення у зв'язку з визнанням відповідачем позову, суди повинні враховувати положення статей 174, 175 ЦПК України та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій. У разі визнання відповідачем (або його представником за відсутності у дорученні відповідних обмежень) позову можливе лише ухвалення рішення про задоволення позову, а не про задоволення позову частково чи про відмову в його задоволенні. Ухвалюючи рішення по суті спору чи постановляючи ухвали в попередньому судовому засіданні, суд у мотивувальній частині судового рішення зазначає лише про дії сторін щодо розпорядження своїми процесуальними і матеріальними правами та здійснені судом заходи з перевірки таких дій.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже законодавець у цій нормі прямо презюмує спільність такого майна.

Так як право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, набуте ОСОБА_5 за час шлюбу з ОСОБА_3, то зазначений житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ч.1 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно відомостей картотеки Дергачівської міської ради ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.33 своєї Постанови №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року дав судам роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

ОСОБА_3 володіє зазначеним житловим будинком з підстави, передбаченої законом, відповідачем не доведено та не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності не проживання у спірному житловому будинку.

Таким чином, суд визнає ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 288, 289, пунктами 8, 9, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2018 року.

Суддя Є. А. Болибок