Рішення № 78166992, 19.11.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/134/2018

Справа № 537/4882/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2018 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьорі С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г., позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_5) ОСОБА_6, треті особи – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» про визнання недійсним договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності, скасування заборони на відчуження та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою відповідно до якої просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1638 від 06.09.2016 року, скасувати держану реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Івана Мазепи (колишня назва вулиці - Бутиріна)АДРЕСА_1, скасувати заборону на відчуження квартири за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вулиця Івана Мазепи (колишня назва вулиці - Бутиріна)АДРЕСА_1 накладену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 06.09.2016 року та зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером запису обтяження - 16247491 (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 31251257 від 06.09.2016 р.), визнати за нею право власності на квартиру за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Мазепи Івана (колишня назва вулиці - Бутиріна), будинок № 34/47 кв. № 23.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває на обліку в комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1», має першу групу інвалідності по зору з дитинства, має ряд інших захворювань, зокрема, деформуючий остеоартроз суглобів нижніх кінцівок, хронічний тромбофлебіт, посттравматичні трофічні виразки правої гомілки. Після смерті чоловіка у неї не залишилось близьких родичів, які б допомагали їй по господарству, виконували необхідну хатню роботу, готували їжу та купували продукти харчування. Почувши рекламу у ЗМІ в якій ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» пропонувало особам похилого віку догляд та хатню допомогу, оплату комунальних послуг та одноразову грошову допомогу при умові укладання договору довічного утримання, вона звернулась до ТОВ «Пенсіон» з цього приводу.

06.09.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено та зареєстровано договір довічного утримання (надалі – ОСОБА_8) укладений між нею та ОСОБА_5. Відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 передає у власність, а ОСОБА_5 отримує у власність квартиру № 23, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Мазепи Івана (колишня назва вулиці - Бутиріна), будинок № 34/47, загальною площею 32,5 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., взамін чого ОСОБА_5 зобов’язалась довічно утримувати позивача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які позивач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Розмір грошового утримання визначений в сумі 600 грн. на місяць. Ціну відчужуваної квартири сторонами у Договорі визначено в розмірі 148 830 грн. Одноразове грошове утримання визначено в розмірі 4000 грн. Крім того, відповідач зобов’язана щомісячно оплачувати житлово - комунальні послуги, перелік яких міститься у Договорі.

За станом здоров’я вона не могла самостійно прочитати його, до дня укладання Договору з відповідачем знайома не була та вважала, що укладає договір саме з тією організацією, до якої вона телефонувала почувши рекламу по радіо, тобто ТОВ «ПЕНСІОН» та на умовах, які оголошувались в рекламі та були запропоновані при телефонній розмові, а саме - хатня допомога, придбання продуктів харчування, приготування їжі, оплата комунальних послуг та одноразове грошове утримання в сумі від 20 000 до 200 000 грн. Після прочитання нотаріусом тексту договору вголос, договір у присутності позивача, відповідача і нотаріуса підписано ОСОБА_9, місце проживання якого зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким вона також до укладання Договору знайома не була.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вона є особою похилого віку, має інвалідність по зору з дитинства та інші тяжкі захворювання, не має близьких родичів, тобто є одинокою та безпомічною, не може самостійно забезпечувати та обслуговувати себе і потребує стороннього догляду, а тому сукупність вказаних тяжких життєвих обставин спонукала її укласти договір на вкрай невигідних для неї умовах і під впливом зазначених тяжких обставин. ОСОБА_8 із фізичною особою - відповідачем вона волі не мала та підписала ОСОБА_8 будучи введеною в оману щодо сторони правочину.

В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі з підстав, що в ньому зазначені та пояснила, що вона проживала разом з чоловіком. Дітей в них не було. Після смерті чоловіка вона проживала сама. По радіо почула оголошення про ТОВ «Пенсіон». В зв»яку з тим, що вона після смерті чоловіка залишилась сама, має ряд захворювань, вона звернулась до ТОВ «Пенсіон» за допомогою. Їй пообіцяли там, що зроблять їй одноразову виплату та будуть оплачувати комунальні послуги. На даний час позивач їй не допомагає, а допомагають сторонні люди. Хоче щоб їй повернули квартиру і доглянули її, оскільки вона глибоко помилилася, що зв’язалась з фірмою «Пенсіон». ОСОБА_4 до неї приходила останній раз більше року тому. ОСОБА_10 приходив останній раз місяць тому, однак продуктів не приносив. ОСОБА_4 їй платить по 600 грн. кожного місця. По питанню збільшення виплат передбачених договором довічного утримання вона до ОСОБА_4 не зверталась. Їй відомо, що іншим пенсіонерам платили більше ніж по 4000 грн. за аналогічний договір. ОСОБА_4 та її чоловік не пропонували їй збільшити виплати. При укладанні договору вона була присутня. Нотаріус їй в голос зачитував договір. Умови договору їй були зрозумілі, проте вона вважала, що їй заплатять стільки же скільки платять іншим пенсіонерам за укладення такого ж договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_7 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, суду пояснив, що 06.09.2016 року ним було посвідчено договір довічного утримання укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1638. ОСОБА_8 був посвідчений із дотриманням норм чинного законодавства, в тому числі тих, які регулюють правила посвідчення договорів за участю осіб із вадами зору. Посилаючись на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зазначав, що у зв’язку із тим, що за станом здоров’я позивач не могла самостійно прочитати та підписати ОСОБА_8, у відповідності до вимог Порядку, текст Договору було прочитано в присутності позивача вголос та підписано на її прохання та за її дорученням громадянином ОСОБА_9 До моменту посвідчення Договору ним була проведена бесіда із ОСОБА_1, в ході якої вона особисто підтвердила своє волевиявлення та дійсні наміри щодо укладення договору довічного утримання із ОСОБА_5 і саме на тих умовах, які викладені в тексті Договору і які вона вважала вигідними для себе, при цьому позивач наполягалапосвідчити ОСОБА_8 за участю особи, яка підпишеться замість неї - ОСОБА_9 Крім того, позивач сама привела в нотаріальну контору ОСОБА_9 та ОСОБА_5 для посвідчення Договору, спілкувалася з ними, як з давніми друзями, називаючи їх по імені та по батькові, що і склало враження про добрі та щирі стосунки між ними.

Представник третьої особи ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» в судове засідання не з’явився, завчасно подав до суду пояснення щодо позову, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, справу розглядати без його участі.

Вислухавши пояснення сторін по справі та їх представників, пояснення третьої особи та свідків, розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що в 2016 році вона по радіо почула рекламу ТОВ «Пенсіон». Вона зареєструвалась на сайті ТОВ «Пенсіон», як особа, що має бажання укласти договір довічного утримання. Потім їй зателефонував представник ТОВ «Пенсіон» і вони поспілкувались. Через деякий час їй зателефонували з ТОВ «Пенсіон» та повідомили, що є квартира по вул. Мазепи в м. Кременчуці та роз’яснили умови на яких пропонують укласти договір довічного утримання. Запропоновані умови її влаштували та вона погодилася на укладення даного договору. У вересні 2016 році вона з чоловіком приїхала до нотаріальної контори ОСОБА_7 та в приймальні нотаріальної контори вона познайомилась з представником ТОВ «Пенсіон» ОСОБА_11. ОСОБА_1 була в кабінеті у нотаріуса ОСОБА_7. Потім їх запросили до кабінету нотаріуса. В кабінеті у нотаріуса знаходилась вона, ОСОБА_1, її підписант та нотаріус ОСОБА_7. Нотаріус вголос прочитав договір довічного утримання, де він чітко назвав усі пункти зазначені в договорі. Після прочитання кожного пункту договору він запитував у них, чи все їм зрозуміло і в ОСОБА_1 запитань до нотаріуса не було. ОСОБА_1 пояснила, що їй все зрозуміло та вона дуже рада, що в її житті з’явились такі люди. Після того, як нотаріус закінчив читати договір, вона передала суму коштів, яка була зазначена в договорі підписанту ОСОБА_1. Він перерахував кошти та віддав їх ОСОБА_1, після чого вони підписали договір довічного утримання. Коли вона виходила від нотаріуса, то чула розмову представника ТОВ «Пенсіон» та ОСОБА_1 про якісь талони. Після підписання договору вони розійшлися. З ОСОБА_1 у неї були дуже гарні відносини. Вона ходила до неї, купувала їй ліки. Їй відомо, що ОСОБА_1 неодноразово дзвонила до фірми пенсіон та дякувала за те, що вона їй допомагає. Потім вона вийшла заміж та завагітніла, після чого їй стало незручно ходити до ОСОБА_1 та допомагати їй. Жодних сумнівів в тому, що ОСОБА_1 не хоче укладати даний договір не виникало. Якби вона хоч на мить засумнівалась в тому що ОСОБА_1 не хоче укласти даний договір, вона б відмовилась, оскільки для неї це б була проблема, а їй вони не потрібні. Умови договору довічного утримання вона виконує в повному обсязі. Сплачує комунальні послуги та кожного місяця пересилає гроші ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона лікар і знає ОСОБА_1. Коли вона працювала дільничним терапевтом, то відвідувала ОСОБА_1. В останній раз ОСОБА_1 вона бачила більше року тому. У неї була ішемічна хвороба серця та виразки на нозі. ОСОБА_1 інвалід з дитинства по зору. Видно було, що вона незряча. Трофічні виразки у неї були невеликі. Бачила, що вона ходить в межах квартири, а також виходила у двір і сиділа на лавочці біля будинку. В інших місцях вона її не бачила. Чи може ОСОБА_1 розписуватися їй невідомо. ОСОБА_1 проживає на другому поверсі.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що на час укладення договору він фактично проживав з ОСОБА_4. ОСОБА_4 зареєструвалась в ТОВ «Пенсіон». Через деякий час їй зателефонували з «Пенсіон» та повідомили, що є квартира, описали квартиру та розповіли умови договору. Вони погодились. Потім була призначена дата укладання договору у нотаріуса. У призначений час вони приїхали до нотаріуса, де зустрілись з ОСОБА_1, підписантом та представником ТОВ «Пенсіон». ОСОБА_1 була в той час в кабінеті у нотаріуса. Потім нотаріус покликав ОСОБА_4 та підписанта і вони підписали договір довічного утримання. Після того як вони вийшли з кабінету нотаріуса ОСОБА_1 їм подякувала та вони розійшлись. Умови договору довічного утримання вони виконують. ОСОБА_4 періодично заходила до ОСОБА_1 в гості, оскільки проживали неподалеку від неї. Тоді бачили її часто. Із змісту наданих пояснень ТОВ «Пенсіон» їм стало зрозуміло, що ОСОБА_1 хтось запропонував більше коштів. Коли він спілкувався з ОСОБА_1, то вона повідомили йому, що хтось хоче купити в неї квартиру за яку заплатить більше ніж вони. З приводу збільшення розміру утримання ОСОБА_1 до них не зверталась. Він просив її представника, щоб вона передала, що вони можуть збільшити допомогу, однак представник йому повідомив, що ОСОБА_1 відмовляється. Потім він зустрів позивача біля будинку та запропонував збільшити допомогу і вона сказала, що до них претензій не має, а має претензії до ТОВ «Пенсіон». Він їй сказав, що може додати коштів до основного платежу і збільшити утримання, однак вона сказала, що відмовляється, так як пообіцяла іншим людям. Сказала, що із тих грошей що їй дадуть люди вона розрахується з ними.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з ОСОБА_1 він не знайомий. Знає ОСОБА_4, вона йому подруга. Зі слів чоловіка ОСОБА_4 йому відомо, що вони оформили договір з «Пенсіон», за умовами якого вони кожного місця сплачують грошову допомогу ОСОБА_15, а потім до них перейде право власності на квартиру. Йому відомо, що ОСОБА_4 окрім того, що сплачувала гроші ОСОБА_1 спілкувалась з нею та допомагала їй. Він також був свідком того, як чоловік ОСОБА_4 заїжджав на пошту та здійснював поштовий переказ на ім’я ОСОБА_1.

Відповідно письмових пояснень свідка ОСОБА_11, що містяться в письмовій заяві від 08 серпня 2018 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованої в реєстрі за №497, остання зазначила, що їй відомо зі слів колеги, що ОСОБА_1 перший раз звернулась до Центру в телефонному режимі в грудні 2014 р., вона повідомила, що вона проживає одна, чоловік помер, вона зробила заповіт на якусь дівчину з поліклініки, але на образилась та не спілкується з нею. ОСОБА_17 повідомила, що родичі від неї відмовились, дітей вона не має. З нею спілкувалась її колега, яка розповіла, що таке договір довічного утримання і на яких умовах він укладається , а саме це разова виплата, щомісячне грошове забезпечення, оплата комунальних та поховання, взамін чого право переходить до набувача за договором. ОСОБА_18 повідомила, що її це цікавить і вона попросила представника ТОВ "Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів" приїхати до неї та подивитись правовстановлюючі документи на квартиру. Після зустрічі з представником, ОСОБА_18 сказала, що їй необхідно подумати. В липні 2016 року ОСОБА_18 знову зателефонувала до Центру, спілкувалась з нею вона. Вона повідомила, що багато коштів витрачає на ліки та оплату комунальних послуг, а тому їй необхідна фінансова допомога та сказала, що не має правовстановлюючих документів на квартиру, оскільки віддала їх тій дівчині, на яку склала колись заповіт, сказала, що телефонувала їй і та обіцяла принести їй документи. Через декілька тижнів ОСОБА_18 знову їй зателефонувала та повідомила, що документи у неї на руках і просила її приїхати подивитись чи все підходить для підписання договору довічного утримання. При укладенні договору довічного утримання між ОСОБА_1 з ОСОБА_5 вона була присутня, оскільки була працівником ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів”, робота якого полягає в допомозі при підготовці і підписанні договорів довічного утримання. Тобто її задача полягала в тому, що б між сторонами було підписано договір на таких умовах, які були оговорені з ОСОБА_18 і щоб вона отримала все, що було обумовлено в договорі довічного утримання. 06 вересня 2016 року вона приїхала до ОСОБА_18, забрала її і вони разом поїхали до нотаріуса. В цей час вона їй повідомила, що дівчина, яку вона просила підписати замість неї договір відмовилась в останній момент, а іншої людини, яка б це зробила у ОСОБА_18 не було, а тому вона попросила свого знайомого ОСОБА_9 допомогти підписати договір. ОСОБА_18 дуже зраділа, що вихід із ситуації було знайдено і з радістю погодилась, щоб ОСОБА_9 підписав замість неї договір. Коли вони приїхали до нотаріуса, він запросив її до себе в кабінет і сказав, що йому необхідно з нею особисто поспілкуватися, а вона залишилась чекати, про що вони спілкувались їй не відомо. В цей час приїхала ОСОБА_5, нотаріус вийшов у приймальню і надав проект договору сторонам для ознайомлення, вона зачитала ОСОБА_18 повністю текст договору, після кожного пункту питала чи розуміє ОСОБА_18 цей пункт, на що вона відповідала «Так». Після прочитання всього тексту договору, нотаріус запитав у ОСОБА_18 чи є у неї якісь питання, чи потрібно їй додатково щось роз’яснити? На що вона відповіла: «Питань немає, все зрозуміло», також нотаріус запитував чи розуміє вона українську мову. ОСОБА_18 сказала, що розуміє. Після цього нотаріус запитав чи довіряє ОСОБА_18 ОСОБА_9 підписати договір довічного утримання, на що вона відповіла: «Так. довіряю». Після того, як вона впевнилася, що будуть додержані права ОСОБА_18 та вона розуміє умови договору. ОСОБА_18, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зайшли до кабінету нотаріуса, а вона залишилась в приймальні. Після того, як сторони вийшли з кабінету, вони з ОСОБА_18 та ОСОБА_9 займались заповненням всіх супроводжуючих документів. Сторонам сутність договору довічного утримання роз’яснювалось нотаріусом в день підписання, було повідомлено, що після його підписання ОСОБА_18 перестане бути власником квартири, але буде накладено заборону відчужувати цю квартиру до її смерті. ОСОБА_17 були озвучені ще раз обов’язки набувача, а саме що ОСОБА_19 надає ОСОБА_18 одноразове грошове утримання в розмірі 4 тис. грн. та щомісячно повинна оплачувати 600 грн. і комунальні послуги до кінця життя ОСОБА_18 та після її смерті здійснити поховання або компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснить таке поховання, у разі неможливості здійснити поховання набувачем самостійно через поважні причини. ОСОБА_8 підписував ОСОБА_9 на особисте прохання ОСОБА_18, оскільки вона не могла сама поставити підпис, так як не бачить. По внутрішньому регламенту ТОВ “Центр допомоги та соціальне захисту пенсіонерів”, під час супроводження укладення договорів довічного утриманя заповнюється паспорт до договору довічного утримання, у випадку з ОСОБА_18 час підписання договору довічного утримання нею заповнювався цей паспорт наступні чином - вона ставила запитання, викладені в паспорті, ОСОБА_18 давала відповіді із її згоди та за її дорученням ОСОБА_9 ставив свій підпис. ОСОБА_17 06.09.2016 року було складено дві розписки, що підтверджували отримання від ОСОБА_5 грошових коштів в рахунок одноразової допомоги (4 тис. грн.) та 500 грн. в рахунок щомісячної виплати за вересень 2016 року. ОСОБА_17 06.09.2016 року між ОСОБА_18 та ТОВ “Центр допомоги соціального захисту пенсіонерів”, було укладено договір про надання юридичних інформаційно-консультаційних послуг, пов’язаних з виконанням договору довічного утримання, а також допомогу у виконанні його умов, на підставі якого вона і здійснювала юридичний супровід укладення договору довічного утримання. Так як ОСОБА_18 є інвалідом, то попросила додатково про допомогу в приготуванні їжі та доставки продуктів, а тому 06.09.2016 року між нею та ТОВ “Центр допомоги соціального захисту пенсіонерів” було укладено договір купівлі-продажу талонів на послуги. Всі ці документи були складені у присутності ОСОБА_18 та повністю зачитувались їй вголос. Нотаріусом та нею неодноразово роз’яснювалось ОСОБА_1, що набувачем договором буде саме ОСОБА_5, про це навіть відмічено в паспорті договору та ОСОБА_18 особисто приймала від неї кошти при укладенні договору довічного утримання, що виключає її нерозуміння з ким вона укладає договір. ОСОБА_1 погоджувалася на умови договору щодо суми щомісячних платежів та надання послуг по дому згідно талонів. ОСОБА_8 довічного утримання та й інші документи, які підписувались в цей день, зачитувались у присутності ОСОБА_9.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч.1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.ст. 744, 745 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. ОСОБА_8 довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи зі змісту ст.ст.203, 744 ЦК договір довічного утримання вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всіх його істотних умов.

Згідно довідки наданої філією ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна» «Центральна дирекція «Українське радіо» 20.11.2017 року за вих..№62-1-1007/6, в ефірі Українського радіо у період з 01 липня по 10 вересня 2016 року здійснювалась трансляція рекламних оголошень щодо ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів».

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні та це не заперечується сторонами по справі, остання декілька разів зверталась до ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» по телефону за консультаціями з приводу укладення договору довічного утримання.

06.09.2016 року між ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» зобов’язалось надати ОСОБА_1 юридичні та інші інформаційно – консультативні послуги пов’язані з виконанням договору довічного утримання відносно об’єкту нерухомості , а також допомогу у виконанні умов договору. У число вищезазначених послуг входить збір усіх необхідних для укладання договору довічного утримання документів, організація нотаріального посвідчення договору, інші пов’язані з укладенням цього правочину послуги, а також моніторинг виконання умов договору довічного утримання набувачем за договором.

06.09.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №1639, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 передає, а відповідач ОСОБА_4 отримує у власність квартиру № 23, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Мазепи Івана (колишня назва вулиці - Бутиріна), будинок № 34/47, загальною площею 32,5 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м., та взамін чого ОСОБА_4 зобов’язалась забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах Договору.

Згідно до ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Відповідно до ст..751 ЦК України передбачено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. ОСОБА_17 оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Згідно п.6 договору довічного утримання ОСОБА_4 зобов'язалась довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами, на які відчужувач вже самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони також домовилися, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою в розмірі 600 гривень на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом поштового переказу.

Як вбачається з фіскальних чеків №0053 від 10.2016, №0036 від 04.11.2016, №0034 від 05.12.2016, №0028 від 05.01.2017, №0058 від 03.02.2017, №0010 від 01.03.2017, №0188 від 04.04.2017, №0011 від 03.05.2017, №0041 від 08.06.2017, №0019 від 07.07.2017, №0072 від 08.08.2017, №0025 від 06.09.2017, №0053 від 06.10.2017, №0033 від 07.11.2017, №0026 від 06.12.2017, №131 від 09.01.2018, №0037 від 06.02.2018, №0056 від 06.03.2018, №0014 від 02.07.2018, №0024 від 06.08.2018, №0056 від 06.03.2018, №0024 від 04.04.2018, №0055 від 07.05.2018, №0068 від 07.06.2018 та це не заперечується сторонами, ОСОБА_4, на виконання п.6 Договору довічного утримання, щомісячно, шляхом поштових переказів, надається грошове утримання ОСОБА_1 у розмірі 600 грн..

Пунктом 7 договору довічного утримання передбачено, що крім вищезазначеної суми, набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру в терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені.

Згідно квитанцій №353544966521 від 05.09.2016, №356646764310 від 06.10.2016, №359548774607 від 04.11.2016, №362649487817, від 05.12.2016, №365748307899 від 05.01.2017, №369844005716 від 15.02.2017, №372644925124 від 15.03.2017, №370656338291 від 23.02.2017, №375550675989 від 13.04.2017, №378883173799 від 16.05.2017, №381650108304 від 13.06.2017, №384663486074від 13.07.2017, №388343082132 від 19.08.2017, №391557098376 від 20.09.2017, №390763453172 від 12.09.2017, №393653307367 від 11.10.2017, №397160892756 від 15.11.2017, №399947528432 від 13.12.2017, 0.0.963505681.1 від 15.02.2018, №1001972211 від 13.02.2018, №1000906898 від 01.03.2017, №1000978122 від 07.04.2017, №1001061653 від 23.05.2017, №1000867174 від 13.06.2017, №408854472102 від 12.03.2018, №402759681629 від 10.01.2018, №0023 від 04.04.2018, №1003209827 від 02.07.2018, №1002974182 від 07.06.2018, №411959999833 від 12.04.2018, №415162220780 від 14.05.2018, №43946982250 від 12.06.2018, №421443001659 від 16.07.2018 та це не заперечується сторонами, на виконання п.7 Договору довічного утримання ОСОБА_4 щомісячно сплачувались комунальні послуги надані до квартири АДРЕСА_2 (Бутиріна) в м. Кременчуці, в тому числі і погашалась заборгованість, яка виникла до укладення договору довічного утримання.

У пунктах 10 та 11 Договору довічного утримання також передбачено, що грошове утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення цього договору та підлягає індексації з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін. Одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 4000 гривень, які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору.

Згідно розписок від 06.09.2016 року, що містяться в матеріалах справи та вказаний факт не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 4000 грн. в рахунок одноразової виплати згідно договору довічного утримання від 06.09.2016 року та 500 грн. в рахунок щомісячної виплати за вересень 2016 року, згідно договору довічного утримання від 06.09.2016 року.

Відповідно до п. 28 Договору сторони підтвердили, що договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, позивач та відповідач не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, не страждають на психічний розлад, не вживають наркотичні засоби, токсичні речовини, тощо, не стоять на обліках у психоневрологічних та наркологічних закладах, тощо, укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, текст цього договору прочитано і схвалено ними до його посвідчення, договір не приховує іншого правочину і спрямований на настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Згідно п. 15 Договору довічного утримання сторони погодили, що істотними умовами договору вважатимуться вчасна оплата щомісячних платежів і довічне право проживання відчужувача у вказаній квартирі.

Відповідно до п.8 Договору довічного утримання у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужував самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання , передбаченого цим Договором, згідно обумовлених сум.

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем зобов»язання за договором довічного утримання, що укладений між сторонами, виконуються належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посвідчення договору довічного утримання, за аналогією із визначеним законом порядком посвідчення заповітів осіб, які через фізичні вади не можуть самі прочитати заповіт, мало б відбуватись в присутності свідків.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні текст Договору довічного утримання, а саме 06.09.2016 року позивач, з огляду на стан її здоров’я, не могла самостійно прочитати та власноручно його підписати.

Як вбачається з матеріалів справи, укладення Договору довічного утримання здійснювалось за посередництва ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», що полягало у пошуку набувача за договором та допомоги у організації його підписання та нотаріального посвідчення. Безпосередньо допомогу сторонам в організації підписання та нотаріального посвідчення Договору здійснювала працівник ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» ОСОБА_20, яка у своїй нотаріально засвідченій заяві підтвердила, що здійснювала посередництво при укладенні Договору та була присутня при його підписанні. Вказала, що під час підписання Договору позивачу було повністю роз’яснено нотаріусом його зміст та зачитано текст договору вголос. Окрім цього вона особисто зачитувала кожен пункт Договору окремо та запитувала чи розуміє позивач їх зміст, на що отримувала ствердні відповіді. ОСОБА_17 вона знайшла особу, що погодилась підписати ОСОБА_8 від імені позивача – ОСОБА_9, оскільки у позивача не було знайомих, які б погодились на це. Зазначила, що ОСОБА_9 це її знайомий, який не є працівником ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та не отримував коштів за підписання Договору, а зробив це безоплатно на підставі товариських відносин.

Положеннями глави 57 ЦК України (довічне утримання (догляд)) та Законом України «Про нотаріат» не передбачено випадків за яких посвідчення договору довічного утримання має відбуватись в присутності свідків.

В свою чергу пунктами 5, 6 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та ст..45 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

В пункті 32 договору довічного утримання та в посвідчувальному написі зазначено про те, що ОСОБА_1 не змогла підписати документ в зв’язку незрячістю, на її особисте прохання та за її дорученням, після прочитання нотаріусом тексту договору вголос, договір у присутності Відчужувача, Набувача і нотаріуса підписано громадянином ОСОБА_9

Судом встановлено та це не заперечується сторонами, що у зв»язку з тим, що ОСОБА_1 є незрячою та власноручно не могла підписати договір, то договір довічного утримання за її дорученням у її присутності та в присутності відповідача і нотаріуса було підписано ОСОБА_9, який не є особою, на користь або за участю якої посвідчено договір довічного утримання.

Таким чином судом не встановлено порушень вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 при посвідченні оспорюваного договору нотаріусом ОСОБА_7.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами договору довічного утримання недійсним з підстав того, що посвідчення останнього відбувалось за відсутності свідків.

ОСОБА_17 пред’являючи даний позов, ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір довічного утримання у зв»язку з тим, що договір укладено під впливом помилки та внаслідок обману, так як вона мала намір укласти та вважала, що укладає договір саме з ТОВ «Пенсіон», а не з фізичною особою та на тих умовах, що були вказані у рекламі, а саме із виплатою одноразового грошового утримання у розмірі від 20 000 грн. до 200 000 грн., при цьому при укладенні договору її було введено в оману і щодо вартості квартири, так як зазначена у договорі вартість квартири є значно нижчою за її ринкову вартість.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч.1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи зі змісту ст.ст.203, 744 ЦК договір довічного утримання вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно ст..230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ст..81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, заявляючи вимоги про визнання договору недійсним як такого, що був укладений внаслідок помилки та внаслідок введення в обману, позивач не надала суду належних та достатніх доказів того, що при укладенні договору зі сторони відповідача чи третіх осіб взагалі мав місце факт обман щодо умов та юридичної природи даного договору, у тому числі щодо особи набувача за договором та ринкової вартості спірної квартири.

Твердження позивача стосовно того, що укладати ОСОБА_8 із фізичною особою - відповідачем вона волі не мала, уклала договір внаслідок помилки та будучи введеною в оману щодо сторони правочину та дійсної ринкової вартості квартири, повністю спростовуються, поясненнями третіх осіб по справі, показаннями відповідача ОСОБА_4, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_11 і письмовими доказами, що надані відповідачем, при цьому судом встановлено, що перед посвідченням нотаріусом договору, нотаріусом позивачу оголошувався вголос зміст договору, роз»яснювались його положення, встановлювалось волевиявлення та дійсні наміри позивача на укладення договору довічного утримання саме з відповідачем.

Крім того, згідно договору про надання послуг, укладеного 06 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» та ОСОБА_1, ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» зобов’язалось надати ОСОБА_1 юридичні та інші інформаційно – консультативні послуги пов’язані з виконанням договору довічного утримання відносно об’єкту нерухомості , а також допомогу у виконанні умов договору. У число вищезазначених послуг входить збір усіх необхідних для укладання договору довічного утримання документів, організація нотаріального посвідчення договору, інші пов’язані з укладенням цього правочину послуги, а також моніторинг виконання умов договору довічного утримання набувачем за договором.

Згідно паспорту до «Договору довічного утримання» від 06.09.2018 року, в графі відомості про кандидатуру набувача квартири зазначена ОСОБА_5 та мається відмітка про те, що ОСОБА_1 з кандидатурою набувача згодна та надає згоду на підписання договору довічного утримання.

Тобто як достовірно встановлено в судовому засіданні та це зокрема підтверджується наведеними вище доказами, позивачка була обізнана з ким вона укладає договір довічного утримання та хто буде набувачем її квартири за договором.

Згідно звіту в стислій формі про оцінку майна №160831-001 від 31.08.2016 року, виконаного СПД ОСОБА_21, ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 станом на 31.08.2016 року складає 148 830 грн.

Відповідно до висновку експерта №28-18 за результатами проведення оціночно – будівельної експертизи, складеного 22.05.2018 року експертом ОСОБА_22, ринкова вартість квартири №23 по вул. Івана Мазепи (Бутиріна), 34/47 в м. Кременчуці станом на 06.09.2016 року становила 295 210 грн.

Як вбачається з п.3 договору довічного утримання, ціну відчужуваної квартири сторонами визначено розмірі 148 830 грн., як таку, що відповідає їх домовленості.

При цьому чиннимзаконодавством не вимагається щоб вартість переданого відчужувачем за договором довічного утримання майна була еквівалентною вартості послуг, які повинні бути надані набувачем за договором, у вартості першого та другого можуть бути досить істотні розбіжності, що залежить від домовленості сторін, а також від тривалості життя відчужувача.

Відповідно до ст..233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Посилаючись на ст. 233 ЦК України, позивач зазначає, що є особою похилого віку, має інвалідність по зору з дитинства та інші тяжкі захворювання, не має близьких родичів, тобто є одинокою і безпомічною, не може самостійно забезпечувати та обслуговувати себе й потребує стороннього догляду, а тому сукупність вказаних тяжких життєвих обставин спонукала позивача укласти договір на вкрай невигідних для неї умовах і під впливом зазначених тяжких обставин.

За змістом ст.ст.203, 233, 744 КПК України при укладенні договору довічного утримання волевиявлення відчужувача має бути спрямоване на добровільне, без будь-яких примусів або впливу сторонніх осіб передання належного йому майна на користь набувача.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася, при цьому для визнання такого правочину недійсним позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, які свідчать про те, що: у особи, яка вчинила правочин, були наявні, тяжкі обставини; правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

ОСОБА_17, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення нерозривного причино – наслідкового зв’язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання договору довічного утримання недійсним з підстав передбачених ст.233 ЦК України, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_23 з 24.05.1975 року, що підтверджується довідкою Кременчуцького районного відділу ДРАЦС від 20.09.2017 року.

14.11.2012 року ОСОБА_23 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І – КЕ №227433 від 15.11.2012 року.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується довідкою серії 58 Ч №500424 позивач ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи з вадами зору з дитинства.

Згідно посвідчення серії Г №48531, виданого 06 грудня 2012 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни.

Відповідно до довідки виданої КЗ «Центр первинної медико – санітарної допомоги №1» Управління охорони здоров’я виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 23.11.2017 року за вих..№736/10-1, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку КЗ «ЦПМСД №1» з діагнозом: Ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний; атеросклероз аорти коронарних артерій судин гололовного мозку; гіпертонічна хвороба; дисциркуляторна енцефалопатія, наслідки перенесеного інсульту; деформуючий остеоартроз суглобів нижніх кінцівок порушення фунцій суглобів; хронічний тромбофлебіт; посттравматичні трофічні виразки правої гомілки; сечокам»яна хвороба; хронічний вторинний пієлонефрит; хронічний холоцестит; хронічний панкреатит з 2000 року. Має І групу інвалідності по зору з дитинства. Діагноз: Анофтальм обох очей. Пересувається в межах кімнати. За 2015 – 2016 року медична документація відсутня, на прийом до сімейного лікаря не зверталась. Зі слів хворої лікувалась в приватній клініці «Арніка». З 2017 року неодноразово оглядалась сімейним лікарем, у січні – лютому, була запропонована за станом здоров»я госпіталізація у хірургічне відділення, від якої хвора відмовилась, лікувалась методом стаціонару вдома.

Відповідно до листа №195 від 15.03.2018 року територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Крюківського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_1 , особа з інвалідністю І групи з вадами зору, в минулому обслуговувалася територіальним центром. З 01.03.2006 року по і по теперішній час ОСОБА_1 відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування Крюківського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області не обслуговується і соціальні послуги не отримує.

Згідно повідомлення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС України в Полтавській області від 28.03.2018 року №813/5/16 – 03 – 08, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ОСОБА_1 протягом 2016 – 2017 років перебувала у трудових відносинах.

З наведеного вбачається, що позивач є інвалідом 1 групи з вадами зору з дитинства, має ряд хронічних захворювань, є одинокою особою похилого віку та вказані обставини і стан здоров»я позивача, могли впливати на її психоемоційний стан.

Між тим, позивачем не доведено, тобто не надано належних доказів того, що смерть чоловіка за чотири роки до укладення спірного договору та стан її здоров»я настільки впливали на її психічний стан, що вона була вимушена укласти спірний договір. Більше того, із наданих та досліджених судом письмових доказів вбачається, що на час укладення оспорюваного договору позивач перебувала у трудових відносинах, отримувала пенсію, лікувалась у приватній клініці, до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не зверталась, що вказує на її задовільний матеріальний стан та відсутність крайньої потреби в укладенні вказаного договору.

ОСОБА_17, згідно п.п.6, 7, 10, 11 договору довічного утримання, ОСОБА_4 зобов'язалась довічно утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами в розмірі 600 гривень на місяць, щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру, сплатити одноразове грошове утримання у розмірі 4000 гривень.

Як встановлено судом, відповідачем зобов»язання за договором довічного утримання, що укладений між сторонами, виконуються належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства без порушення його істотних умов.

Тобто, внаслідок укладення оспорюваного договору позивач зберегла право довічного проживання у квартирі, отримала одноразове грошове утримання, набула право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, тобто на забезпечення грошовими ресурсами зі сторони відповідача та можливість користуватись комунальними послугами без оплати їх вартості, оскільки їх вартість повинна оплачувати відповідач.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те оспорюваний договір довічного утримання не є таким, що укладений на вкрай невигідних для позивача умовах.

ОСОБА_17, згідно тверджень представника ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», які містяться у письмових поясненнях та які у встановленому порядку не спростовано, після укладення договору довічного утримання ОСОБА_1 звернулась до Центру по питанню того, що їй необхідний помічник, яка б могла готувати їжу та придбавати продукти харчування, на що ОСОБА_4 погодилась оплачувати додатково вказані послуги.

11.01.2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» укладено договір №01/32 про надання послуг з супроводу після підписання договору довічного утримання, згідно якого ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» зобов’язався за завданням і за рахунок ОСОБА_4 надати послуги з супроводу після підписання договору довічного утримання №1638 від 06.09.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 До послуг, передбачених цим договором входять: пошук та/або оплата помічниці для ОСОБА_1 (доставка продуктів та приготування їжі), контроль за своєчасним і в поновному обсязі виконанням договору довічного утримання.

На виконання вказаного договору та для забезпечення можливості позивачу самостійно обрати особу для надання їй допомоги та оплачувати ці послуги, Центром за рахунок відповідача на користь позивача перераховувались кошти у розмірі по 300 грн., що підтверджується фіскальними чеками №0139 від 09.02.2017, №0143 від 09.03.2017, №0187 від 11.04.2017, №0128 від 06.05.2017, №0083 від 07.07.2017, №0133 від 08.06.2017, №0183 від 06.09.2017, №0177 від 09.08.2017, №0077 від 08.11.2017, №0199 від 10.10.2017, №0014 від 05.12.2017, №0132 від 09.01.2018, №0170 від 09.02.2018, №0052 від 03.03.2018, №0051 від 03.04.2018 року.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм матеріального права, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відсутні підстави для визнання наведених позивачем підстав для задоволення позову такими, що спонукали позивача на укладення спірного правочину як вчиненого під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність існування обставин, які, відповідно до вимог ст..ст.229, 230, 233 ЦК України можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору довічного утримання, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору довічного утримання є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на квартиру за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Івана Мазепи (колишня назва вулиці - Бутиріна)АДРЕСА_1, скасування заборони на відчуження квартири за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вулиця Івана Мазепи (колишня назва вулиці - Бутиріна)АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на квартиру за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Мазепи Івана (колишня назва вулиці - Бутиріна)АДРЕСА_1, то суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки останні фактично є похідними від вимоги про визнання недійсним договору довічного утримання, а підстав для визнання недійсним договору довічного утримання суд не знайшов.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 258, 259, 263 – 268 ЦПК України, ст. 203, 215, 229-230, 233 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_5) ОСОБА_6 (місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 секція 13 к.2, РНОКПП: НОМЕР_2), треті особи – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_7 (39600 Полтавська область м.Кременчук вул. Івана Мазепи б.25), Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» (04119 м.Київ вул.Богомольця б.7/14 оф.182. ЄДРПОУ 35759087) про визнання недійсним договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності, скасування заборони на відчуження та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 28 листопада 2018 року.

Суддя: