Рішення № 78163894, 21.11.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/535/18

провадження № 2/368/310/18

Рішення

Іменем України

"21" листопада 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.

з участю представника позивача Халматова В.А.

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 року у розмірі 117 000,00 грн. станом на 18.03.2018 р. та судові витрати у розмірі 1762,00 грн. судовий збір, обґрунтовуючи позов наступним.

ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 11.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті та складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору.

Овердрафт (п. 1.1.1.63 договору) - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом погодження, тобто обміну інформацією по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку.

Відповідно до положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ від 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладанні договору сторони керувались ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший інтернет ресурс.

Ч. 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Пунктом 1.1.3.2.4 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов'язки: у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених ви. 1.1.3.1.9 договору; у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 договору).

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт банку, повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно ст.. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплата заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач зобов'язався:

- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором;

- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов'язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту.

Пунктом 2.1.1.12.1 договору сторонами погоджено, що зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов'язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій., а також вартість послуг, визначену тарифами банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 договору, сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1.1.12.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату врахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. договору на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та ті. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті) -і- 5% від суми позову.

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 18.03.2018 року має заборгованість - 137780,52 грн., з яких: 67272,57 грн. - тіло кредиту; 55569,68 грн. - нараховано процентів за користуванням кредитом.

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 117000,00 грн., з яких:

67272,57 грн. - тіло кредиту; 49727,43 грн. - нараховано процентів за користуванням кредитом.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.1.7.11. договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 1.1.7.43. Договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент вкриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 просить суд в задоволені позову ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідач позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України передбачають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Позивачем не надано копії кредитного договору, а також не зазначено в позовній заяві про знаходження оригіналу кредитного договору у позивача. Крім того, позивачем також не надано жодного доказу, на підтвердження факту отримання відповідачем будь-яких коштів від позивача. Також не зрозумілі вимоги позивача щодо стягнення суми так званої заборгованості, адже в позовній заяві позивач стверджує, що відповідач отримав позику в розмірі 5000,00

грн., однак, в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути суму заборгованості в розмірі 67272,57 грн. - тіло кредиту та 49727,43 грн. - процентів за користування кредитом, а всього 117000,00 грн. При цьому позивач жодним чином не обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та відповідно не надає жодних доказів виникнення та існування саме такої заборгованості. Схожа правова позиція викладена Вищим господарським судом Україні в постанові від 12 жовтня 2016 року по справі № 916/15/16.

Суд, вислухавши представників сторін та вивчивши письмові докази, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах, виходячи з наступного.

Ч. ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 11.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", «Правилами користування платіжною карткою» та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з нормами, викладеними в ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до анкети - заяви ОСОБА_3 від 11.11.2011 року, останній погодився з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Вказана заява містить особистий підпис ОСОБА_3 У заяві зазначені персональні дані клієнта, додаткова інформація та інформація про працевлаштування. Таким чином, ОСОБА_3, підписавши анкету-заяву, став клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк" - споживачем банківських послуг та отримав можливість користуватися відкритим банком картковим рахунком.

При укладенні вказаного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Суд не приймає твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано копії кредитного договору, а також не зазначено в позовній заяві про знаходження оригіналу кредитного договору у позивача та не надано жодного доказу, на підтвердження факту отримання відповідачем будь-яких коштів від позивача, виходячи з наступного.

Анкета-заява, є договором про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, де відповідач під підпис ознайомився із Пам'яткою клієнта, що містить анкета-заява та основні умови обслуговування і кредитування, що містить Довідка про умови кредитування. З наведених підстав суд приходить до переконання, що доводи представника відповідача про те, що анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення є невірними та не грунтуються на матеріалах справи й нормах закону.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року провадження № 61-1493св18.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується виписками по рахунку, відповідач на підставі згаданої вище анкети-заяви отримав кредитну картку ПриватБанку, "Універсальна ", і користувався нею, оплачуючи покупки та частково повертаючи кредитні кошти, тобто знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за кредитним договором.

Таким чином, проаналізувавши всі докази по справі, наявні матеріалах та встановлені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що між банком та відповідачем ОСОБА_3 існують договірні відносини.

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повідомив, що відповідач ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 11.11.2011 року, отримав картки № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, № НОМЕР_4, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 04.2018 року.

Згідно довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» (т. 1 а.с. 218), стало відомо про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_3 встановлено, що

11.11.2011 р. старт карткового рахунку;

11.11.2011 р. - кредитний ліміт: 300,00, примітка: встановлення кредитного ліміту;

11.11.2011 р. - кредитний ліміт: 2000,00, примітка: збільшення кредитного ліміту;

10.02.2012 р. - кредитний ліміт: 4000,00, примітка: збільшення кредитного ліміту;

27.02.2012 р. - кредитний ліміт: 4500,00, примітка: збільшення кредитного ліміту;

10.04.2014 р. - кредитний ліміт: 5000,00, примітка: збільшення кредитного ліміту;

11.11.2014 р. - кредитний ліміт: 2610,00, примітка: зниження кредитного ліміту;

19.11.2014 р. - кредитний ліміт: 5000,00, примітка: збільшення кредитного ліміту.

Згідно довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк» (т. 1 а.с. 219) встановлено, що між АТ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким видано наступні кредитні картки:

?номер картки - НОМЕР_1 відкрито 11.11.2011 р., термін дії якої 03/15;

?номер картки - НОМЕР_2 відкрито 21.02.2012 р., термін дії якої 12/15;

?номер картки - НОМЕР_3 відкрито 23.02.2012 р., термін дії якої 09/15;

?номер картки - НОМЕР_4 відкрито 10.04.2014 р., термін дії якої 04/18.

Тобто, з вище викладеного вбачається,що максимальний ліміт, який був наданий ОСОБА_3 становить 5000,00 грн.

Проте, позивач вважає, що відповідач має заборгованість, яка підлягає до стягнення і становить 117000,00 грн., з яких: 67272,57 грн. - тіло кредиту; 49727,43 грн. - нараховано процентів за користуванням кредитом.

Під час судового розгляду стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 подав заяву до АТ КБ «Приватбанк» на отримання кредиту в сумі 70 000,00 грн. по програмі «Куб», яку позивачем було позитивно сприйнято, а тому між позивачем та відповідачем 21.11.2016 р. був укладений договір № KUB1479728134207 на отримання вказаної суми.

Тобто, договір, що укладений між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 11.11.2011 р. немає ніякого відношення до суми боргу, яка була отримана відповідачем після укладення договору № KUB1479728134207.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що сума боргу є сумою кредитного ліміту отриманого від укладеного договору від 11.11.2011 р., оскільки спростовується письмовими доказами, які надані представником позивача, а саме: договором № KUB1479728134207 від 21.11.2016 р., тому позивачем не доведено, що саме від договору від 11.11.2011 р. відповідач має заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача і відмовляє у задоволенні позовних вимогах позивачу в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимогах Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.11.2018 р.

Суддя І.І. Шевченко