Рішення № 78161228, 28.11.2018, Чортківський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2018 р. Справа № 608/1732/18

Номер провадження2/608/754/2018

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л. С.

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють як законні представники неповнолітньої ОСОБА_6, третьої особи служби в справах дітей Чортківської міської ради про втрату права на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 третьої особи служби в справах дітей Чортківської міської ради про втрату права на користування житловим приміщенням.

В позовній заяві позивач вказав, що є власником будинку по АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 є відповідно його зятем, дочкою, онукою та зареєстровані у будинку за вказаною адресою. Проте вони не проживають за місцем реєстрації протягом останніх десяти років, комунальними послугами не користуються, особистих речей та іншого майна не утримують, так як проживають за кордоном. Факт їхньої реєстрації створює ОСОБА_1 зайві клопоти з комунальними платежами, можливістю оформити житлову субсидію та обмежує його права як власника. Тому він просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Предстаник позивача ОСОБА_2 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати відповідачів ОСОБА_4., ОСОБА_5., які діють як законні представники неповнолітньої ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5., які діють також як законні представники неповнолітньої ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, відзиву не подали, про причини неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник третьої особи - служби в справах дітей Чортківської міської ради ОСОБА_3 не заперечує щодо задоволення позову.

Зі згоди позивача та представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, свідків, представника третьої особи, дослідивши докази в справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 що підтверджується Свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 21 квітня 1989 року та Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 22 січня 2009 року.

Згідно довідки № 2603 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 28.08.2018 року відділом з питань державної реєстрації Чортківської міської ради, в АДРЕСА_1 до складу сім'ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5.

Актами про встановлення факту непроживання від 19 квітня 2015 року, 28 серпня 2018 року встановлено, що ОСОБА_6 ОСОБА_4., ОСОБА_5. по місцю прописки не проживають, комунальними послугами не користуються, особистих речей та іншого майна в будинку не утримують. На даний час проживають за кордоном.

Отже, вищезазначеними доказами підтверджується, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, і в даному будинку значаться зареєстрованими відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 які фактично не проживають у будинку і ним не користуються понад 10 років.

Такі обставини підтвердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Згідно ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї правової норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із положеннями статті 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Питання визначення місця проживання малолітніх та неповнолітніх регулюється ст. 29 Цивільного кодексу України, яка визначає місце проживання фізичної особи в залежності від її віку: відповідно до частини 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Ця норма є імперативною, тобто дитина, яка не досягла 10 років може бути зареєстрована лише з батьками, або з одним із батьків.

Таким чином, закон надає дитині право обирати самостійно місце свого проживання після досягнення 14 років, до досягнення цього віку дитина не має права вільного вибору свого місця проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5. та їх неповнолітня дитина ОСОБА_6 без поважних причин не користуються житлом понад один рік.

Керуючись ст.ст. 29, 317, 319, 321, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 13, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, такими, що втратили право на користування житловим будинком, який знаходиться по АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. І. Парфенюк