Рішення № 78161217, 27.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2018 Справа №607/8303/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О.М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн. та стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» суму страхового відшкодування в розмірі 60 031,23 грн., пеню в розмірі 10 718,29 грн., витрати від інфляції в розмірі 7 383,84 грн., три відсотки річних 1 692,39 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 11.02.2017 р. близько 15:45 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ- 110217, р. н. ВО 5776 АН та рухаючись по вул. С. Будного м. Тернопіль, в напрямку вул. Микулинецька та виконуючи маневр повороту ліворуч не дав дорогу автомобілю НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок події автомобіль НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_1, зазнав механічних ушкоджень. Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито, в зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди 11 лютого 2017 року, автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 був застрахований в АСК «Омега», про що свідчить поліс АК/1566927 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, власників наземних транспортних засобів, термін дії якого з 15 жовтня 2016 року по 14 жовтня 2017 року. Відразу, після настання дорожнього-транспортної пригоди 11 лютого 2017 року, позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача АСК «Омега» була направлена заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, яка страховиком була одержана 13 лютого 2017 року, однак по даний час будь-яке відшкодування, згідно поліса АК/1566927 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, власників наземних транспортних засобів не проведено і відповіді за зазначену заяву позивачем ОСОБА_1 не одержано. ОСОБА_5 цього, АСК «Омега» склала ОСОБА_6, примірник якого всупереч вимогам Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не надано позивачу ОСОБА_1 У зв’язку з цим з відповідача підлягають стягнення сума страхового відшкодування на придбання запчастин та ремонтних робіт в розмірі 60 031,23 грн., а також підлягає стягненню пеня, витрати від інфляції та три проценти річних.

Також, внаслідок пошкодження його транспортного засобу, зі своєї сторони позивач вчинив всі необхідні дії для врегулювання страхового випадку та здійснення страхової виплати, чого не було здійснено відповідачем - Акціонерною ОСОБА_6 компанією «Омега». Затягування даним відповідачем процесу виплати відшкодування на ремонт ТЗ, порушення ним своїх зобов’язань за договором страхування, забрало значну частину часу позивача, який є пенсіонером та спричинило йому душевні страждання, оскільки через постійне звертання в різні інстанції (слідчі підрозділи, Тернопільський міськрайонний та Козівський районні суд Тернопільської області), необхідність пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту автомобіля, ОСОБА_1 не міг на протязі дуже тривалого часу відремонтувати свій автомобіль та використовувати його по призначенню. Весь цей час, ОСОБА_1 та члени його сім’ї змушені були користуватись громадським транспортом, внаслідок чого не змогли належним чином обробити дачну земельну ділянку та зібрати врожай. Це, в свою чергу, позбавило позивача зробити заготовку овочів на зиму та купувати їх по високих цінах на базарах. У зв’язку з тим, в користь позивача підлягає стягненню моральна шкоди з ОСОБА_2

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, однак представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з’явилися. Однак представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечує частково щодо задоволення позову.

ОСОБА_3 акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» подано відзив на позов без дотримання вимог, встановлених у статті 178 ЦПК України, не підписаний представником відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»у судове засідання не з’явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з’явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу марки “ОСОБА_7 D4ММ550”, реєстраційний номер НОМЕР_3, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 121344.

Як вбачається з постанови Козівського районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року, справа №600/1074/18, 11 лютого 2017 року близько 15 години 45 хвилин водій ОСОБА_2, рухаючись автомобілем ЗАЗ - 110217, реєстраційний номер НОМЕР_4 по вул. Будного у м. Тернопіль в напрямку вул. Микулинецької, виконуючи маневр поворот ліворуч, в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України не дав дорогу автомобілю марки “Део”, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження. ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилом передбаченим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Також п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між винними діями відповідача ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом марки «ЗАЗ – 110217», реєстраційний номер НОМЕР_4 та отриманням транспортним засобом марки “ОСОБА_7 D4ММ550”, реєстраційний номер НОМЕР_3, належний на праві власності ОСОБА_1, механічних пошкоджень наявний причинний зв'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки «ЗАЗ – 110217», реєстраційний номер НОМЕР_4, застраховано в АСК «ОМЕГА», поліс серія АК№1566937 від 06.10.2016 р., відповідно до якого цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу застрахована з франшизою нуль та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн.

Таким чином цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо – транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «ЗАЗ – 110217», реєстраційний номер НОМЕР_4, була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 13 лютого 2017 року, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на особистий рахунок.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля № 73, складеним експертом-оцінювачем ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 29 2312,08 грн. з ПДВ.

Відповідач не виплатив страхове відшкодування, у зв’язку з відсутністю усіх документів для визнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування.

Статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦПК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. ОСОБА_6 виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). ОСОБА_6 акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

В силу вимог ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачі не відшкодували завдану позивачу шкоду, і тому позивач за власні кошти здійснив ремонт пошкодженого його транспортного засобу.

З рахунку-фактури №1131 від 17 жовтня 2017 року, товарних чеків від 17.10.2018, накладних від 17.10.2018, наданого ПП ОСОБА_5, вбачається, що для ремонту автомобіля «Deawoo Lanos D4MM550» було придбано наступні запчастини: капот ОСОБА_7 (оливковий), вартістю 2485 грн.; балка радіатора нижня ОСОБА_7, вартістю 725 грн.; панель передня (роги), вартістю 877 грн.; дві накладки під фари перед п/п, вартістю 85 грн. за штуку, загальною вартістю 170 грн.; корпус повітряного фільтра, вартістю 485 грн.; швелер бампера пер. ОСОБА_7, вартістю 925 грн.; крило ліве ОСОБА_7 (цинк), вартістю 635 грн.; крило праве ОСОБА_7 (цинк), вартістю 650 грн.; накладка бампера ОСОБА_7, вартістю 1240 грн.; фара основна ОСОБА_7 (ліва) оригінал, вартістю 1785 грн.; фара основна ОСОБА_7 (права) оригінал, вартістю 1840 грн.; фара протитуманна ОСОБА_7 (ліва) ориг., вартістю 470 грн.; фара протитуманна ОСОБА_7 (права) ориг., вартістю 470 грн.; акумуляторна батарея BOSH 60 А,вартістю 2 425 грн.; вентилятор основний СБ Ланос, вартістю 1150 грн.; патрубок радіатора ОСОБА_7, вартістю 285 грн.; радіатор кондиціонера ОСОБА_7 1,5, вартістю 1670 грн.; радіатор основний ОСОБА_7, вартістю 1185 грн.; бачок омивача ОСОБА_7 з насосом, вартістю 435 грн.; держак палки в капоті ОСОБА_7, вартістю 25 грн.; штани ОСОБА_7, вартістю 735 грн.; прокладка прийомної труби, вартістю 28 грн.; решітка радіатора ОСОБА_7, вартістю 1135 грн.; рамка номерного знака ОСОБА_7, вартістю 135 грн.; десять кліпс бамперу переднього, вартістю 6 грн. за штуку, загальною вартістю 60 грн.; скло лобове з полосою, вартістю 1460 грн.; панель приборів салону, вартістю 2380 грн.; вентилятор допоміжний СБ Ланос (+АС), вартістю 940 грн.; тосол ВАМП 10 л -40, вартістю 330 грн.; дві лампочки осрам, вартістю 436 грн., загальною вартістю 870 грн.; дві лампочки габаритні, вартістю 12 грн., загальною вартістю 24 грн.; дві лампочки поворотів жовті, вартістю 14 грн., загальною вартістю 28 грн.; захист піддону двигуна ОСОБА_7, вартістю 585 грн.; сигнал автомобільний, вартістю 286 грн.; підкрильник новий, вартістю 135 грн. Загальна вартість придбаних запчастин – 29 042,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 22 січня 2018 року, складеного ПП ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_1, для ремонту автомобіля «Deawoo Lanos D4MM550» було виконано наступні ремонті роботи: монтаж і демонтаж для ремонту і покраски, вартістю 2500 грн.; перекіс, вартістю 4700 грн.; ремонт лонжеронів перехідних, вартістю 3900 грн.; заміна поперечини нижньої, вартістю 600 грн.; заміна рамки фар, вартістю 1500 грн.; заміна капота, вартістю 120 грн.; ремонт бризговиків передніх, вартістю 1850 грн.; ремонт лівого переднього сидіння, вартістю 550 грн.; заміна панелі приборів, вартістю 1100 грн.; ремонт глушника, вартістю 400 грн.; фарбування капота, вартістю 1100 грн.; фарбування двох передніх крил, вартістю 1800 грн.; фарбування бризговиків, вартістю 450 грн.; фарбування рамка верхньої, вартістю 600 грн.; фарбування бампера, вартістю 900 грн.; розхідні матеріали, вартістю 2900 грн.; фарба, лак, вартістю 2750 грн. Разом вартість ремонтних робіт, проведених виконавцем ПП ОСОБА_9, склала 27 720 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №383 від 24 січня 2018 року, акт №163 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), складений 24.01.2018, постачальником є магазин-СТО «Автогаз» ФОП ОСОБА_10, а одержувачем ОСОБА_1 Разом вартість запчастин 904,00 грн. та вартість ремонтних робіт 625 грн., придбаних та проведених магазин-СТО «Автогаз» ФОП ОСОБА_10М, склала 1 529,63 грн..

З метою транспортування пошкодженого в ДТП автомобіля НОМЕР_5, позивач ОСОБА_1 змушений був користуватись послугами евакуатора ПП ОСОБА_11, вартість робіт якого відповідно до квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 25 квітня 2017 року склала 900,00 грн.

Згідно квитанції про оплату паркування автотранспорту за №008206 загальна вартість перебування транспортного засобу «Deawoo Lanos D4MM550» на автостоянці по вул. Стуса у м. Тернополі за період з 11 лютого 2017 року по 25 квітня 2017 року склала 740 грн.

Доказів, які б вказували на інший розмір відновлюваного ремонту вказаного автомобілю, відповідачем в судовому засіданні надано не було.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, які мали підтвердити той факт, що страховик не мав можливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди щодо страхового випадку, який мав місце 11.02.2017 за участю транспортних засобів – марки «ЗАЗ – 110217», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 та марки “Део”, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який

керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. № 142/5/2092.

Як вбачається із звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля № 73, складеним експертом-оцінювачем ОСОБА_8, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу марки «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 0,70.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки марки «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3, з урахування коефіцієнту його фізичного зносу, становить 40 803,70 грн., за наступним розрахунком, 27720,00 грн. + 625,00 грн. (вартості ремонтно – відновлювальних робіт) + 29 042,00 грн. + 904,00 грн. (вартість необхідних для ремонту матеріалів) * 0,7 (коефіцієнт фізичного зносу).

ОСОБА_5 цього з метою транспортування пошкодженого в автомобіля, позивач ОСОБА_1 змушений був користуватись послугами евакуатора ПП Іванина ОСОБА_12, вартість якого відповідно до квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 25.04.2017 року становить 900,00 грн.

Також вищевказаний автомобіль 11.02.2017 був доставлений евакуатором на автостоянку по вул. Стуса у м. Тернополі, де простояв по 25.04.2017, що склало 74 дні. Зважаючи на те, що вартість перебування на вказаній автостоянці складало 10 грн. за добу, загальна вартість понесених ОСОБА_1 витрат становить 740,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату паркування автотранспорту за №008206.

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», і вказані порушенні права та інтереси підлягають захисту судом шляхом стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» в користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 42 443,70 грн. (40 803,70+900,00+740,00)

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, з наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Виходячи з положень п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач правомірно пред'являє вимоги до відповідача про стягнення пені в розмірі 11 192.15 грн., яка розрахована позивачем за період з 14.05.2017 по 23.04.2018, оскільки в межах даного спору доведено той факт, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, що дає підстави суду застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, що безпосередньо передбачено п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідносини, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта цивільних відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання. У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт цивільних відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (ст.599 ЦК України).

В той же час, вимога про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Зважаючи на вищезазначений принцип який застосовується для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд вважає правомірним вимоги позивача про застосування до відповідача санкцій цивільно-правової відповідальності, передбачених ст.625 ЦК України, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 42 443,70 грн., з урахуванням трьох відсотків річних в сумі 1203,54 грн. (42443,70*3*345/365/100) та інфляційних втрат в сумі 5560,12 грн. (42443,70*1,131-42443,70), які нараховані за період з 14.05.2017 по 23.04.2018.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про стягнення страхового відшкодування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 42 443,70 грн., пеню в розмірі 11 192,15 грн., три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1 203,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5560,12 грн., а всього 60 399,51 грн.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

ОСОБА_5 цього, відповідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини відповідача, було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що стверджується вищезазначеними матеріалами справи. Неправомірні дії відповідача привели до спричинення позивачу моральної шкоди, оскільки через постійне звертання в різні інстанції (слідчі підрозділи, Тернопільський міськрайонний та Козівський районні суд Тернопільської області), необхідність пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту автомобіля, ОСОБА_1 не міг на протязі дуже тривалого часу відремонтувати свій автомобіль та використовувати його по призначенню. Весь цей час ОСОБА_1 та члени його сім'ї змушені були користуватись громадським транспортом, внаслідок чого він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи розмір компенсації завданої позивачу моральної шкоди суд враховує характер завданої шкоди, їх тривалість та надані докази в обґрунтування посилань позивача на ті наслідки, що виникли після завданої шкоди. Так, з урахуванням встановлених судом порушень законних прав позивача з вини відповідача ОСОБА_2, що призвели до моральних страждань у вигляді душевного хвилювання з цього приводу, незручностях завданих пошкодженням автомобіля, втрати нормальних життєвих зв‘язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 компенсація за спричинену моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підлягають стягненню з відповідачів в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 15, 16, 20, 22, 23, 979, 988, 990, 992, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статтями 22, 29, 34, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» в користь ОСОБА_1, відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 60 399,51 грн. (шістдесят тисяч триста дев’яносто дев’ять гривень 51 копійку), та сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривень 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1, компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривень 80 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків не повідомлено.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», місцезнаходження: вул. Обсерваторна, 17 «А» м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21626809.

Повний текст рішення суду складено та підписано 27 листопада 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_13