Рішення № 78158227, 20.11.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/781/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Драган О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних - санкцій, вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0012971304 від 14.08.2018 року про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0012961304 від 14.08.2018 року про визначення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 816,58 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0012991304 від 15.08.2018 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9211,54 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №0013051304 від 14.08.2018 року за неподання звітності на загальну суму 5950,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 0013041304 від 15.08.2018 року за не нарахування єдиного внеску та застосування штрафної санкції на загальну суму 12815,55 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (зі сплати єдиного внеску) № Ф-0013001304 від 14.08.2018 року на загальну суму 8543,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 18.07.2018 року по 24.07.2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.02.2015 року по 30.12.2017 року.

За результатами проведення перевірки посадовими особами складено акт про результати перевірки на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (зі сплати єдиного внеску).

Позивач звертав увагу суду на те, що в акті перевірки встановлено єдину підставу для визначення грошового зобов'язання з ПДФО - висновок податкового органу про факт використання праці найманого працівника ОСОБА_4 та виплати йому заробітної плати без оформлення договору трудового найму та без перерахувань до відповідних фондів обов'язкових платежів, зважаючи на пояснення, отримані від такого працівника.

На думку позивача дії посадових осіб відповідача є протиправними, а прийняті оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки пояснення громадянина ОСОБА_4 не можуть бути належним підтвердженням факту порушення податкового законодавства, оскільки вони не відповідають дійсності.

10.09.2018 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 06.04.2018 року до відповідача надійшов лист щодо розгляду та вжиття заходів податкового контролю щодо позивача. На момент контрольно-перевірочних заходів встановлено, що позивач перебуваючи на обліку в Вижницькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, як платник єдиного податку другої групи, здійснював свою господарську діяльність з використанням праці найманих працівників (у кількості однієї особи - ОСОБА_4.). Також посадовими особами відповідача відібрано пояснення найманого працівника, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_4 в період з 01.02.2015р. по 30.12.2017 року працював у ФОП ОСОБА_1 їздовим збирачем молока із заробітною платою 900,00 грн. на місяць без укладання трудового договору.

На думку відповідача, доводи наведені позивачем в позовній заяві не підтверджуються фактичними обставинами справи і відповідно не спростовують висновки матеріалів перевірки.

З огляду на наведене вище, відповідач правомірно застосував до позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій, вимогу про сплату боргу, а тому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

23.10.2018 року усною ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання учасників справи про виклик свідків в судове засідання, що відображено в журналі судового засіданні. (а.с.97)

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення адміністративного позову з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов.

Будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що він знайомий з позивачем, однак не працював в нього. На запитання головуючого, щодо наявного пояснення в матеріалах справи ОСОБА_4, про період роботи у позивача збирачем молока та отримання заробітної плати в сумі 900 грн. щомісяця пояснив, що голова сільської ради надав йому чистий аркуш паперу щоб він розписався, пояснивши при цьому, що все буде добре. Він особисто не писав жодних пояснень, оскільки не вміє писати та читати. Жодних пояснень працівникам податкового органу не надавав.

Будучи допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що працює на посаді головного інспектора податкового органу, на запитання головуючого зазначив, що на підставі звернення до Головного управління ДФС України сусідів позивача щодо можливого порушення податкового законодавства з його боку та в ході встановлення наданих відомостей, він з колегою прибули до старости села Панка з метою опитати громадян, оскільки в звернені були зазначенні прізвища. Опитавши ОСОБА_4, у присутності старости села, який надав пояснення аналогічні зверненню, при цьому вказав що писати нічого не буде бо не вміє, з прочитаних слів розписався на аркуші з поясненнями. Інший громадянин який зазначений в зверненні не опутувався, оскільки відсутній за місцем проживання.

Заслухавши вступну промову учасників справи, та покази свідків, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - суб'єкт господарювання ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець з 27.11.2006 року, вид господарської діяльності - перероблення молока, виробництво масла та сиру. Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення. (а.с.50)

06.04.2018 року до ГУ ДФС у Чернівецької області надійшов лист щодо розгляду та вжиття заходів податкового контролю щодо самозайнятої особи ОСОБА_1 (лист. вх. № Я/76 від 06.04.2018 року).

04.07.2018 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області на підставі наказу №431 та повідомлення № 96 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.02.2015 року по 30.12.2017 року тривалістю 5 робочих днів з 18.07.2018 року самозайнятої особи ОСОБА_1 (а.с.44-45)

До початку перевірки (20.04.2018 року) працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області складено пояснення від імені ОСОБА_4, зі змісту якого вбачається, що вказаний громадянин ОСОБА_4 в період з 01.02.2015 р. по 30.12.2017 року працював у ФОП ОСОБА_1 їздовим збирачем молока із заробітною платою 900,00 грн. на місяць без укладання трудового договору. (а.с.93)

Інформація вказаного пояснення була використана під час проведення перевірки фіскальним органом, формування висновків акту перевірки та прийняття спірних рішень.

09.07.2018 року поштовою кореспонденцією позивачем отримано наказ № 431 від 04.07.2018 року (лист № 1310/ФОП/24-13-13-04 від 04.07.2018р.), про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки . (а.с.43, а.с.46)

20.07.2018 року позивачем подано до канцелярії ГУ ДФС у Чернівецькій області лист, зі змісту якого встановлено, що підставою для проведення перевірки слугували пояснення відібрані у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В даному листі позивач повідомляв фіскальний орган про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у позивача ніколи не працювали, зокрема ОСОБА_4 особисто повідомив, що не писав пояснення від 20.04.2018 року, а ОСОБА_7 тривалий час знаходиться за кордоном. (а.с42)

31.07.2018 року за результатами документальної перевірки позивача складено акт №98/24-13-13-04-19/НОМЕР_1 відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення:

- п.51.1 ст.51, пп. 176.2. б), п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.10.2010р., а саме: не подання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування за період 1 кв. 2015 року, 2кв. 2015 року, 3 кв.2015 року, 4кв. 2015 року, 1 кв.2016 року, 2кв.2016 року, 3кв. 2016 року, 4кв.2016 року, 1 кв.2017 року, 2кв.2017 року, 3кв. 2017 року, 4кв. 2017 року (12 податкових розрахунків);

- пп. 176.2. а), п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.10.2010р., а саме: не нарахування, утримання та сплата (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок за період 1 кв. 2015 року, 2кв. 2015 року, 3кв. 2015 року, 4кв. 2015 року, 1 кв.2016 року, 2кв.2016 року, 3кв. 2016 року, 4кв, 2016 року, 1 кв.2017 року, 2кв.2017 року, 3кв. 2017 року, 4кв. 2017 року на загальну суму 5 319,54 грн.;

- ст.7 п. 1 та ст.8 п.5 розділу 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010р., а саме: - не нараховано єдиний внесок у розмірі 34,7% та 22% в сумі 8 187,30 грн., та не утримано із суми заробітної плати в розмірі 3,6% в розмірі 356,40 грн.;

- п.4 частини другої ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010р., п.1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р., в частині не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів (35 звітів);

- п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням змін, внесених Законом №71-ІІІ Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014р., а саме: не утримання та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 472,50 грн.; (а.с.27-41)

На підставі акту документальної перевірки позивача винесено податкові повідомлення - рішення;

- № 0012971304 від 14.08.2018 року про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн. (а.с.20)

- № 0012961304 від 14.08.2018 року про визначення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 816,58 грн. (а.с.17)

- № 0012991304 від 15.08.2018 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9 211,54 грн. (а.с.21)

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0013051304 від 14.08.2018 року за неподання звітності на загальну суму 5 950,00 грн. (а.с.19)

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0013041304 від 15.08.2018 року за не нарахування єдиного внеску та застосування штрафної санкції на загальну суму 12 815,55 грн. (а.с.18)

- вимогу про сплату боргу (зі сплати єдиного внеску) № Ф-0013001304 від 14.08.2018 року на загальну суму 8 543,70 грн. (а.с.16)

Судом досліджено пояснення громадянина ОСОБА_4, в змісті якого міститься наступна інфомрація: "Я ОСОБА_4 не вміючи читати і писати на прохання в.о старости ОСОБА_9, підписав чистий лист. При цьому, дав йому пояснення про те, що ніколи у ОСОБА_1 не працював і ніяких коштів не отримував, тим паче зарплатні. Скориставшись моєю неграмотністю ОСОБА_9 в присутності двох невідомих мені чоловік, запевнив, що все так і напише, щоб я тільки підписав чистий аркуш. Моя дружина будучи грамотною відмовила, бо знала, що чистий аркуш підписувати не можна, а я ні. Прошу прийняти мої пояснення і все те, що вказав ОСОБА_9 рахувати неправдою, так як воно не відповідає дійсності." (а.с.15)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI. (далі - Податковий Кодекс України)

Відповідно пункту 51.1. до статті 51 Податкового Кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно пунктів 176.2 статті 176 Податкового України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначенні Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового Кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься в статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частини 1 статті 21 КЗпП, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п."є" п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Згідно з п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до статті 78 пункту 78.1.13 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач звертав увагу суду на те, що 06.04.2018 року до ГУ ДФС у Чернівецької області надійшов лист щодо розгляду та вжиття заходів податкового контролю щодо самозайнятої особи ОСОБА_1, після чого відібрано пояснення у гр. ОСОБА_4, зі змісту якого встановлено, що громадянин ОСОБА_4 в період з 01.02.2015 р. по 30.12.2017 року працював у ФОП ОСОБА_1 їздовим збирачем молока із заробітною платою 900,00 грн. на місяць без укладання трудового договору, що стало підставою для винесення оскаржуваних рішень податкового органу.

Однак суд не може погодитись з наведеними висновка фіскального органу, як таким, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, покази свідка ОСОБА_4 та письмові пояснення (а.с.15), свідчать про відсутність факту використання позивачем праці найманих працівників (у кількості однієї особи) ОСОБА_4 - їздовим збирачем молока в період з 01.02.2015 року по 30.12. 2017 року, та як наслідок відсутність оплати останньому заробітної плати в сумі 900,00 грн. щомісяця.

В ході судового розгляду справи також встановлено, що перевірку позивача проведено не всебічно, та неповно. Зокрема, отримавши відповідні пояснення у гр.-на ОСОБА_4 інспекторами фіскального органу не вчинено жодних дій в частині з'ясування обставин наявності трудових чи цивільних правовідносин між позивачем та ОСОБА_4 Іншими словами, фіскальний орган маючи відповідну інформацію про працевлаштування не відвідав суб'єкта господарювання з метою з'ясування дійсних обставин справи щодо працевлаштування громадян. Відтак, проаналізувавши наведені вище норми законодавства та встановленні обставини справи, з урахуванням показів свідків, судом встановлено, що опитаний посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) в даному випадку ОСОБА_4, не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1

З огляду на наведене вище, суд вважає за доцільне наголосити, що встановлення контролюючим органом факту встановлених порушень в акті перевірки від 31.07.2018 року порушень лише на підставі пояснень ОСОБА_4, які спростовані останнім в судовому засіданні, окремо від інших документальних відомостей, не може слугувати належним та допустимим доказом у справі. Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням відсутності належних та допустимих письмових доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 та позивач перебували трудових/цивільно - правових відносинах, суд дійшов висновку, що порушення зафіксовані посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки від 31.07.2018 року №98/24-13-13-04-19/НОМЕР_1 не відповідають дійсним обставинам справи, та не підтверджені належними доказами.

Оцінюючи письмові докази, що містяться в матеріалах справи за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що у своїй сукупності такі докази дають змогу дійти висновку, що відповідачем не доведено факту порушень податкового законодавства зі сторони позивача.

Порушення, які зафіксовано посадовими особами відповідача в акті перевірки від 31.07.2018р. №98/24-13-13-04-1/НОМЕР_1 підтверджено лише письмовими поясненнями - ОСОБА_4, які спростовані в ході розгляду справи, зокрема показами свідка - ОСОБА_4 Між тим, норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права контролюючого органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак і донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог позивача, та визнання протиправними і скасування спірних рішень.

Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, дійсні обставини справи свідчать про те, що позивач не використовував працю найманого працівника, відтак і не допустив порушень з питань справляння податків та зборів.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих спірних рішень.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов задоволено повністю, тому слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 4228,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних - санкцій, вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0012971304 від 14.08.2018 року про застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0012961304 від 14.08.2018 року про визначення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 816,58 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0012991304 від 15.08.2018 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9211,54 грн.

5.Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 0013051304 від 14.08.2018 року за неподання звітності на загальну суму 5950,00 грн.

6.Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 0013041304 від 15.08.2018 року за не нарахування єдиного внеску та застосування штрафної санкції на загальну суму 12815,55 грн.

7.Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (зі сплати єдиного внеску) № Ф-0013001304 від 14.08.2018 року на загальну суму 8543,70 грн.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі 4228,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2018 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код РНОКПП: НОМЕР_1)

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вул.Героїв Майдану, 200-А, м.Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 39392513)

Суддя Боднарюк О.В.