Рішення № 78157184, 28.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа №440/3630/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, управління з координації та контролю за виплатою пенсій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1В.) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Полтавське ОУПФ), управління з координації та контролю за виплатою пенсій, у якому просила:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 1.06.18 по 16.10.18;

зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 1.06.18 по 16.10.18 негайно після проголошення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що позивач є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у Полтавському ОУПФ та одержує пенсію за віком. Проте пенсійний орган з 1.06.18 припинив виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

2. Позиція відповідачів.

9.11.18 судом одержано відзив Полтавського ОУПФ на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 94-95/. Припинення виплати пенсії ОСОБА_1 пояснив посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 1.10.14 №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", від 5.11.14 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Зокрема, зауважив, що листом управління з координації та контролю за виплатою пенсій від 20.06.18 №348/04.6-22 надано списки осіб, стосовно яких наявна інформація Державної прикордонної служби України щодо їх відсутності за місцем фактичного проживання понад 60 діб, до яких включено позивача. На цій підставі припинено виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування. Після проведення перевірки управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Полтаві ради позивачу поновлено виплату пенсії, однак у зв'язку з надходженням листа управління з координації та контролю за виплатою пенсій від 21.09.18 №525/04.6-22 повторно припинено її виплату до підтвердження інформації про місце фактичного проживання/перебування пенсіонера.

14.11.18 судом одержано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ) на позов, у якому представник ГУПФ просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 117/. При цьому зазначив, що управління з координації та контролю за виплатою пенсій є структурним підрозділом ГУПФ. За результатами верифікації, здійсненої Міністерством фінансів України, виявлено інформацію, що дає підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, про що повідомлено Полтавське ОУПФ. На цій підставі пенсійним органом прийняте рішення про призупинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.18 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.18 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

За змістом пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої даної статті, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копією її паспорта громадянина України серії ЕМ №419304 /а.с. 29-31/.

Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пенсійного посвідчення серії ААІ №273907 /а.с. 32/.

Залученою до матеріалів справи копією довідки управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 22.11.16 №0000040226 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджено, що фактичним місцем проживанням позивача є: Полтавська область, м. Полтава, Шевченківський (Октябрський) район, АДРЕСА_1 /а.с. 33/.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Полтавському ОУПФ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", що підтверджено довідкою Полтавського ОУПФ від 24.09.18 вих. №3615 /а.с. 19/.

Листом управління з координації та контролю за виплатою пенсій ГУПФ від 20.06.18 №348/04.6-22 надано списки осіб, стосовно яких наявна інформація Державної прикордонної служби України щодо їх відсутності за місцем фактичного проживання понад 60 діб, до яких включено позивача /а.с. 122, 124/.

На цій підставі Полтавським ОУПФ з 1.06.18 припинено виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

25.09.18 ОСОБА_1 звернулась до Полтавського ОУПФ із заявою про поновлення виплати пенсії /а.с. 51/, у відповідь на яку відповідач повідомив про те, що після проведення управлінням соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Полтаві ради перевірки місця фактичного проживання/перебування позивачу поновлено виплату пенсії у вересні 2018 року, однак у зв'язку з надходженням листа управління з координації та контролю за виплатою пенсій від 21.09.18 №525/04.6-22 /а.с. 123, 125/ повторно припинено її виплату до підтвердження інформації про місце фактичного проживання/перебування пенсіонера /а.с. 52-53/.

Доказів фактичної виплати пенсії ОСОБА_1 за період з червня по жовтень 2018 року Полтавським ОУПФ не надано.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не виплати пенсії за період з 1.06.18 по 16.10.18, позивач звернулася до суду з даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

А відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3.05.96, ратифікована Законом України від 14.09.06 №137-V, яка набула чинності для України з 1.02.07, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 9.07.03 №1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 4 названого Закону встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 згаданого Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 1 Закону України від 20.10.14 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /частина перша статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"/.

Відповідно до частини другої статті 7 названого Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5.11.14 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. N 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.

У відповідності до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Право громадянина на отримання пенсії є складовою частиною права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України та Європейською соціальною хартією (переглянутою) від 3.05.96.

Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є виключно Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих названим Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Наведений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У цій справі виплату пенсії позивачу припинено з 1.06.18 на підставі інформації, одержаної від Державної прикордонної служби України, щодо ймовірної відсутності позивача за фактичним місцем проживання/перебування, тобто, з підстави, визначеної Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Водночас відповідна підстава відсутня у Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 8.06.16 №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 3.05.18, прийнятій за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №805/402/18.

Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Даний спір відповідає ознакам типової справи, наведеним у пунктах 113-114 постанови Верховного Суду від 3.05.18 у справі №805/402/18. Обставин, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм, судом не встановлено.

До того ж, суд враховує, що за результатами перевірки, проведеної управлінням соціального захисту населення Шевченківської у м. Полтаві ради, підтверджено фактичне місце проживання позивача за адресою, зазначеною у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За вищевикладених обставин, виплату пенсії ОСОБА_1 з 1.06.18 припинено з підстави, не передбаченої частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а відтак, у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

Вищенаведене так само стосується припинення виплати пенсії позивачу з вересня 2018 року, оскільки підставою для цього так само слугувала інформація про відсутність позивача за місцем фактичного проживання.

При цьому варто зазначити, що суду не надано доказів ухвалення компетентними органами рішення про припинення виплати пенсії позивача, у зв'язку з чим, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати неправомірними дії Полтавського ОУПФ щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1

У свою чергу, визначаючись щодо періоду, суд враховує, що Полтавським ОУПФ не надано доказів проведення фактичної виплати пенсії ОСОБА_1 за період з червня по жовтень 2018 року.

Довідка Полтавського ОУПФ від 20.11.18 вих. №4737 про розмір пенсії позивача не є належним доказом проведення її фактичної виплати ОСОБА_1

За таких обставин, суд, з метою всебічного захисту прав позивача, зважаючи на те, що особою, відповідальною за призначення та виплату пенсії ОСОБА_1, є Полтавське ОУПФ, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 1.06.18 по 31.10.18 та зобов'язати провести відповідні виплати.

Відтак, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Позивач у позовній заяві просить звернути рішення суду до негайного виконання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

А відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що предметом спору у даній справі не є стягнення пенсійних виплат з відповідача у конкретному розмірі, у зв'язку з чим підстави для звернення рішення суду до негайного виконання у розмірі всієї суми боргу відсутні.

Разом з цим, оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення суду належить допустити до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.18 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Відповідачі доказів понесення судових витрат до суду не надали.

Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-263, 291, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, управління з координації та контролю за виплатою пенсій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 1 червня 2018 року по 31 жовтня 2018 року.

Зобов'язати Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40383769; вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040) виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 36040) за період з 1 червня 2018 року по 31 жовтня 2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині виплати пенсії за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба