Рішення № 78156574, 27.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3782/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників

від позивача – ОСОБА_2,

від відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства (надалі ПрАТ) “Фірма “Нафтогазбуд” до Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ “Фірма “Нафтогазбуд” звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення від 23.07.2018 року №0263571310.

Аргументами позовних вимог є те, що із розрахунку, який відображений в Акті перевірки від 04.07.2018 року за №1661/13-01-13-10/01293961 та на підставі якого прийнято оскаржуване рішення неможливо встановити період нарахування пені та штрафу, тобто він нарахований на борг який виник в процесі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів чи, у даному випадку, відображені суми, які погашались та зараховувались як погашення боргу за попередні періоди. Крім цього, зазначає позивач, при винесенні рішення контролюючим органом допущено подвійне стягнення штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, усно зазначила і про інші підстави протиправності рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що перевіркою встановлено порушення вимог ч.8 ст.9 Закону України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та п.6 ч.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року за №449, а саме дані перевірки свідчать про несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 21.02.2013 року по 26.07.2016 року. На підставі проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт про результати перевірки своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 04.07.2018 року за №1661/13-01-13-10/01293961, також в акті перевірки чітко визначений розрахунок штрафної санкції та пені, тому, на думку відповідача, твердження позивача про його відсутність не відповідає матеріалам справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, просить у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами перевірки ПрАТ “Фірма “Нафтогазбуд” з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Головним управлінням ДФС у Львівській області було складено акт від 04.07.2018 року за №1661/13-01-13-10/01293961 та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.07.2018 року за №0263571310, яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 74885 грн. 75 коп. за період з 21.02.2013 року по 10.09.2015 року та штраф у розмірі 121745 грн. 70 коп. за період 21.01.2015 року по 26.07.2016 року, нараховано пеню у розмірі 273563 грн. 51 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та п.6 ч.3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року за №449, а саме: дані перевірки свідчать про несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 21.02.2013 року по 26.07.2016 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року порушено провадження у справі №5015/4447/12 про банкрутство ПрАТ “Фірма “Нафтогазбуд”.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 року припинено провадження у справі №5015/4447/12.

Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року за №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями.

Статтею 25 цього Закону встановлено порядок застосування контролюючим органом штрафних санкцій до платників єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року за №2343-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Вищенаведені норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство підприємницька діяльність боржника не припиняється, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають нові зобов’язання, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Однак, відповідно до частини 5 статті 19 зазначеного Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов’язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов’язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка ( штраф, пеня ), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за невиконання податкових зобов'язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

За результатами податкової перевірки контролюючі органи можуть нарахувати як основну суму податкового зобов'язання, так і суми штрафних санкцій. Ця позиція аргументована тим, що зобов'язання по сплаті податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій виникають вже після введення мораторію, і податкові органи в даному випадку є кредитором за поточними зобов'язаннями боржника.

За приписами частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, який дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 даного Закону визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення та не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені ), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акта перевірки, до позивача було застосовано штраф та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, строк сплати якого настав у період з 21.02.2013 року по 21.07.2016 року.

Враховуючи те, що строк виконання зобов’язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано штраф та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року, 07 травня 2012 року, 11 червня 2012 року, 01 жовтня 2012 року, 26 лютого 2013 року, 09 липня 2013 року (справи №№ 21-144а11, 21-289а11, 21-179а12 та 21-298а12, 21-34а13, 2а-178а13 відповідно), а тому, у відповідності до вимог ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховується судом при вирішенні даної справи.

При цьому, судом не надається оцінка обставинам, про які представник позивача повідомила суд у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, оскільки такі є зміною підстав позову, є усними - без письмової заяви та заявлені після закінчення підготовчого засідання (ч.1 ст.47 КАС України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.3 ст.139 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 листопада 2018 року.

Суддя В.Я.Мартинюк