Рішення № 78156499, 22.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№466/5964/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якій просить:

-визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії з урахуванням її мінімального розміру та додаткової пенсії;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її мінімального розміру починаючи з 28.02.2017;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяча на момент виходу позивачки на пенсію, а саме 17.06.2013 року) починаючи з 17.06.2013.

В обгрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що при визначенні розміру її пенсії застосуванню підлягають положення ст.ст. 49, 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, відповідач нараховуючи пенсію позивачці меншу за розмір мінімальної державної пенсії, керується Постановами Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 30.07.2018 справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити дії передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

24.09.2018 за вх. № 30045 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач покликається на те, що 03 жовтня 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким внесено зміни до розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, з 1 жовтня проведено осучаснення пенсій, а саме: пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. З 01.10.2017, з урахуванням прийнятих змін та наявних в пенсійній справі документів про стаж та заробіток, пенсія обчислена при загальному стажі 24 роки 0 місяців 12 днів, коефіцієнт стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1- 0,24000. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, який враховано за період роботи з 16.08.2000 по 31.05.2013, із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн. х 0,0,22470), становить - 845,86 грн. Розмір додаткової пенсії становить 170,82 грн. - як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії. Відповідач наголошує, що Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.

17.10.2018 позивачку подано відповідь на відзив. Позивачка зазначає, що у визначенні мінімального розміру пенсії за віком ОСОБА_1 має враховуватися норми ч.2 ст.55 Закону, згідно з яким право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки -10 років і більше, жінки – 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Також покликається на те, що у відповідності до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяча на момент виходу позивачки на пенсію, а саме 17.06.2013 року), особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Всупереч даної норми, відповідачем виплата додаткової пенсії у розмірі, вказаному у ч.1 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону станом на 17.06.2013 року) не проводиться.

У запереченні на відповідь на відзив за вх.№ 35277 від 05.11.2018 відповідач вказує на те, що розмір пенсії позивачки виплачується згідно з вимогами чинного законодавства та у відповідному розмірі.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та наполягали на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає. Представник відповідача у судовому засіданні правову позицію Пенсійного фонду, викладену у відзиві від 24.09.2018, підтримав, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з посвідченням №013410 від 13.12.1992 (а.с.3) ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, віднесена до 2-ї категорії.

Починаючи з 17 червня 2013 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі мЛьвова, як одержувач пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 27 лютого 2017 року (а.с. 4-5), залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (а.с. 6-7) зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова здійснити перерахунок стажу роботи з урахуванням п.13 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова здійснити перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням її мінімальної розміру починаючи з 17.06.2013 року; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова здійснити перерахунок та виплатити надбавку до пенсії на 1 дитину до 18 років починаючи з 17.06.2013 року.

На виконання вищезазначеної постанови у червні 2017 року було здійснено перерахунок та виплату позивачці пенсії починаючи з 17.06.2013 по 27.02.2017 (дата прийняття судом постанови), а її обчислення проведено з урахуванням страхового стажу за весь період трудової діяльності по 31.05.2013 року (24 роки 0 місяців 12 днів). Коефіцієнт страхового стажу визначено з урахуванням величини оцінки одного року 1,35 - 0,32400.

ОСОБА_1 зверталася з заявами від 01.11.2017 (а.с. 8) та від 23.01.2018 (а.с. 10) до Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо виплати їй розміру основної та додаткової пенсії.

Листами № 6246/06-11 від 04.12.2017 (а.с. 9) та №1125/06-11 від 05.02.2018 (а.с. 11) Личаківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Львова, в задоволенні заяв ОСОБА_1 відмовлено та зазначено, що розмір пенсії позивачки станом на 01.10.2017 становить 1482, 42 грн., в тому числі:

203, 01 грн. - основний розмір пенсії:

958, 59 грн. - доплата до розміру пенсії за віком призначеного від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб 1452. 00 грн. пропорційно набутому стажу;

170.82 грн. - додаткова пенсія потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії;

150, 00 грн. - надбавка на 1 дитину до 18 років.

З метою досудового врегулювання спору представником позивача 26.06.2018 було надіслано відповідну пропозицію до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в порядку ст. 17 КАС України (а.с. 12).

Оскільки жодної відповіді позивачка не отримала, то за захистом свого права звернулася з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Згідно частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи, не меншого, ніж 20 років для чоловіків, 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище за 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, - чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище за 85 % заробітку.

Таким чином, позивач як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - категорії 2, при стажі роботи більше 20 років, має право на одержання пенсії на умовах, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Призначення додаткової пенсії здійснюється відповідно до ст. 49, 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяча на момент виходу позивачки на пенсію, а саме 17.06.2013 року), особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, суд зауважує, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Нараховуючи ОСОБА_1 пенсію меншу за розмір мінімальної державної пенсії відповідач керується Постановами Кабінету Міністрів України, де розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

У контексті зазначеного, суд погоджується з позивачкою, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають положення ст.ст. 49, 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Так, в силу вимог ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов’язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України вказано, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Згідно з Конституцією України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу ч.4 ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням її мінімального розміру.

Таким чином, аналізуючи приписи законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача є протиправними і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідача здійснити ОСОБА_1 (дата набрання законної сили постанови Шевченківського районного суду м.Львова) перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її мінімального розміру починаючи з 28.02.2017, а також здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяча на момент виходу позивачки на пенсію, а саме 17.06.2013 року) починаючи з 17.06.2013.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, такий фактично не сплачувався, доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, відсутні підстави для вирішення судом питання розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 (79058, м.Львів, вул.Куліша, 1/20; РНОКПП НОМЕР_1) державної пенсії з урахуванням її мінімального розміру та додаткової пенсії.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її мінімального розміру починаючи з 28.02.2017.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяча на момент виходу позивачки на пенсію) починаючи з 17.06.2013.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2018.

Суддя В.М. Сакалош