Ухвала суду № 78155893, 23.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23.11.2018 Справа № 480/3902/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Афанасьєва О.Ю., Нагорного С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/3902/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області

про стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Управління ДСНС), в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за дні невикористаної основної щорічної відпустки в сумі 4139,07 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по суті у судовому засіданні на 14.11.2018 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 14.11.2018, оголошено перерву до 23.11.2018 о 10 год. 00 хв. та зобов'язано позивача надати письмові обґрунтування щодо дотримання строків звернення до суду.

В судовому засіданні 23.11.2018 представник відповідача Нагорний С.М. підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, спираючись на пропуск строку звернення до суду позивачем, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об'єктивно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, звільнений зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 1 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв'язку із закінченням строку контракту) та знятий з усіх видів грошового забезпечення 03 липня 2017 року.

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із позовною заявою про стягнення компенсації за частину невикористаної основної відпустки за 2016 рік в сумі 4139,07 грн.

Ухвалою Зарічного районного суду від 05.06.2018 закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не відноситься до цивільного судочинства.

16.10.2018 позивач звернувся за захистом порушеного права до Сумського окружного адміністративного суду.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, щодо пропуску строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 КЗпП України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору

У частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 №108/95-ВР передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином, суд доходить висновку, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є частиною заробітної плати, а тому звернення до суду з вимогами про зобов'язання її виплатити не обмежується будь-яким строком.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, щодо застосування згаданих норм права, викладеною в Постанові від 04.05.2018 по справі №808/858/16, яка згідно ч.4,5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/3902/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області про стягнення грошової компенсації - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду, прийняте за наслідками судового розгляду.

В повному обсязі ухвалу складено 28.11.2018.

Суддя С.В. Воловик