Рішення № 78155248, 23.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2018 року м. Ужгород№ 0740/887/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005671405 від 31.07.2018 р. начальника ГУ ДФС у Закарпатській області щодо фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про порушення ч. 10 ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 р. та нарахування штрафних санкцій на суму 10000 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005681405 від 31.07.2018 р. начальника ГУ ДФС у Закарпатській області щодо фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про порушення ч. 14 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 р. та нарахування штрафних санкцій на суму 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що актом фактичної перевірки №001444 від 17.07.2018 р. зафіксовано факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни та без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 23.04.2018 по 24.04.2018 р., чим порушено вимоги ст.ст. 15, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. та Постанови КМУ №957 від 30.10.2008 р. У зв’язку з чим Головним управлінням ДФС у Закарпатській області винесено податкові повідомлення-рішення №0005671405 від 31.07.2018 р. та №0005681405 від 31.07.2018 р., якими до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10000,00 грн. та 17000,00 грн. відповідно. Протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень обґрунтовує тим, що посадові особи відповідача під час проведення перевірки здійснили ряд порушень порядку її проведення, а саме, без оформлення та вручення наказу на її проведення, не зареєструвавши належним чином акт фактичної перевірки, його копія позивачу на вручалась та не надсилалась, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням строків прийняття таких. Також вважає безпідставним висновок посадових осіб відповідача про відсутність в неї ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки 12 квітня 2018 року через термінал «Ощадбанку» на відповідний рахунок було перераховано кошти в оплату її вартості та подано відповідну заяву до Хустської ОДПІ, в якій зазначено бажаний строк її дії саме з 22.04.2018 року.

27 вересня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 25.09.2018 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, мотивуючи необґрунтованістю заявлених позовних вимог, зокрема, тим, що перевірка проведена в присутності ОСОБА_1 та її матеріалами встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, а саме, згідно з даними контрольної стрічки реалізовано 5 порцій горілки «Могорич» 40% за ціною 35,00 грн. (7,00 грн. за порцію), а також факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення такої в період з 23.04.2018 по 24.04.2018 р. на загальну суму 220,00 грн. Тому вважає правомірними оскаржені рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за виявлені правопорушення. Стверджує, що працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області перед початком проведення перевірки позивачу було пред'явлено направлення від 16.07.2018 р. №1951/14-05, №1952/14-05 та вручено копію наказу від 03.07.2018 р. №1159, що засвідчується її особистим підписом.

03 жовтня 2018 року позивач подала відповідь на відзив б/н від 02.10.2018 р., відповідно до якого вважає необґрунтованими твердження представника відповідача щодо правомірності податкових повідомлень-рішень.

Позивач та її представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду 23 листопада 2018 року проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву б/н від 25.09.2018 р.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17 липня 2018 року на підставі наказу від 03.07.2018 р. та направлень №1951/14-05 від 16.07.2018 р. та №1952/14-05 від 16.07.2018 р. головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено фактичну перевірку господарської одиниці – кафе «Еверест», що розташоване за адресою: м. Хуст, вул. Незалежності, б/н, суб’єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1В.) на предмет дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин, за результатами якої складено акт №001444 від 17 липня 2018 року (акр. спр. 9 – 10). З акту перевірки вбачається, що таку проведено в присутності ФОП ОСОБА_1

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення вимоги ст.ст. 15, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 р. та Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 р. із внесеними постановою Кабінету Міністрів України №634 від 09.08.2017 р. змінами.

Такі висновки ґрунтуються на фіксації під час проведення перевірки факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, а саме, згідно з даними контрольної стрічки реалізовано 5 порцій горілки «Могорич» 40% за ціною 35,00 грн. (7,00 грн. за порцію), а також факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право здійснення такої в період з 23.04.2018 по 24.04.2018 р. на загальну суму 220,00 грн.

З актом перевірки ФОП ОСОБА_1 ознайомлена та отримала один примірник, що засвідчується її особистим підписом у відповідній графі такого.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005671405 від 31.07.2018 р., яким до позивача за порушення ч. 10 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 р. на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодекс України, абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 10000,00 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (арк. спр. 11);

- №0005681405 від 31.07.2018 р., яким до позивача за порушення ч. 14 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодекс України, абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напої та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17000,00 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (арк. спр. 12).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України встановлюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон).

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами регламентується нормами ст. 15 Закону.

Так, зазначеною статтею Закону передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ст. 15 Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Таким чином, зважаючи на вимоги наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що суб’єкт господарювання для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями зобов’язаний отримати відповідну ліцензію.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу визначення дати, з якої дійсна наявна у позивача ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями №807176402152 (акр. спр. 16).

Так, зокрема, позивач вказує на те, що в неї була наявна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями №707176402248, строк дії якої закінчився 21 квітня 2018 року. Тому вона завчасно 12 квітня 2018 року перерахувала визначену Законом плату за отримання ліцензії та подала відповідну заяву до уповноваженого органу, в якій вказала бажаний термін дії такої з 22 квітня 2018 року (арк. спр. 13 – 14, 16). Незважаючи на це, ГУ ДФС у Закарпатській області прийняло рішення №02152 від 25 квітня 2018 року про видачу ФОП ОСОБА_1 ліцензії №807176402152 із зазначенням строку дії такої з 25 квітня 2018 року по 24 квітня 2019 року.

Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаних ліцензій, отриманих позивачем.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ст. 15 Закону, ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби. Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. а про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови (ст. 15 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України №493 від 13.05.1996 р. затверджено Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі – Порядок).

П. 25 Порядку визначено, що форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. Передбачено також, що на лицьовому боці ліцензії зазначається, в тому числі, термін дії.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із законодавчими нормами, що регулюють порядок видачі ліцензії, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається повноваженим органом строком дії - один рік. При цьому на лицьовому боці зазначається, серед іншого, її термін дії.

Термін дії ліцензії встановлюється повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст. 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

З наявних в матеріалах справи ліцензій ФОП ОСОБА_1 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями вбачається, що строк дії ліцензії №707176402248 закінчився 21 квітня 2018 року, а ліцензії №807176402152 почався тільки 25 квітня 2018 року. Тобто фактично у період з 22 квітня по 24 квітня 2018 року у ФОП ОСОБА_1 не було ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тому суд вважає, що у позивача у вказаний період не було права на здійснення господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №815/1298/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході проведеної перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі ФОП ОСОБА_1 алкогольними напоями в період з 23.04.2018 по 24.04.2018 р., тобто за відсутності ліцензії. Вказана обставина підтверджена в процесі розгляду даної адміністративної справи долученими до матеріалів справи копіями фіскальних чеків (акр. спр. 35). ОСОБА_3 того, позивач факт реалізації алкогольних напоїв у зазначений період не спростовує.

Абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону передбачена відповідальність суб’єктів господарювання у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0005681405 від 31.07.2018 р., яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн., є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що вона завчасно 12 квітня 2018 року перерахувала визначену Законом плату за отримання ліцензії та подала відповідну заяву до уповноваженого органу, в якій вказала бажаний термін дії такої з 22 квітня 2018 року. З цього приводу суд зазначає, що законодавець пов’язує право здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що підлягає ліцензуванню, саме з фактом отримання ліцензії, а не із здійснення плати за неї. Окрім того, суд вказує на те, що законодавством надано уповноваженому органу 10-денний строк для розгляду поданої заяви на отримання ліцензії, протягом якого повинно бути прийняте відповідне рішення.

ОСОБА_3 того, затвердженою формою заяви ліцензіата попереджено, що при визначенні дати початку дії ліцензії слід враховувати, що така видається у 10-денний термін з дня одержання повного пакета документів.

Відповідно до відмітки органу ліцензування про прийняття документів, заяву ФОП ОСОБА_1 на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями Хустською ОДПІ отримано тільки 18 квітня 2018 року, а рішення щодо видачі ліцензії прийнято 25 квітня 2018 року, тобто в межах встановленого законодавством строку (акр. спр. 58 – 60).

Приймаючи рішення щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0005681405 від 31.07.2018 р., суд зазначає наступне.

Оскаржене рішення ГУ ДФС в Закарпатській області прийняте у зв’язку із виявлення факту роздрібної торгівлі ФОП ОСОБА_1 алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, а саме, згідно з даними контрольної стрічки 09 вересня 2017 року реалізовано 5 порцій горілки «Могорич» 40% за ціною 35,00 грн. (7,00 грн. за порцію).

Вказана обставина підтверджена наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків (акр. спр. 35) та не спростовується позивачем.

Нормами ч. 10 ст. 18 Закону надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" №957 від 30.10.2008 р. (в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №634 від 09.08.2017 р.) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Відтак, суд вважає, що здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі в кафе «Еверест», розташованому за адресою: м. Хуст, вул. Незалежності, б/н, алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі напої, що визначені постановою Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008p. (з наступними змінами та доповненнями) є порушенням, передбаченим абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону, за допущення якого підлягають застосуванню фінансові санкції в розмірах, встановлених зазначеною нормою Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що законодавець прямо встановлює відповідальність суб’єктів господарювання, яким в даному випадку є позивач, за здійснення реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін.

Окрім того, ні в позовній заяві, ані в судовому засідання позивач та його представник факт здійснення таких правопорушень не спростовували. Протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень обґрунтовують тим, що посадові особи відповідача під час проведення перевірки здійснили ряд порушень порядку її проведення, а саме, без оформлення та вручення наказу на її проведення, не зареєструвавши належним чином акт фактичної перевірки, його копія позивачу на вручалась та не надсилалась, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням строків прийняття таких.

Однак суд не може погодитися з такою аргументацією протиправності рішень контролюючого органу з огляду на наступне.

Порядок проведення, в тому числі, фактичної перевірки регулюється нормами Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі – ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до відмітки в наявній в матеріалах справи копії направлення №1951/14-05 від 16.07.2018 р., позивач засвідчила факт отримання копії наказу про проведення фактичної перевірки та пред’явлення посадовими особами відповідача відповідного направлення (акр. спр. 34).

П. 80.5 ст. 80 ПК України регламентовано, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 81 ПК України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок і підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, надалі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 07 листопада 2018 року у справі №П/811/824/17) саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

П. 86.5 ст. 86 ПК України передбачено, що акт про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

В копії акту фактичної перевірки наявна відмітка ФОП ОСОБА_1 про отримання примірника такого 17 липня 2018 року (зворот арк. спр. 10), що в свою чергу спростовує твердження позивача про невручення їй копії такого.

Що стосується посилання позивача на порушення контролюючим органом вимог ПК України в частині неприйняття податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, у зв'язку з чим наявність цього формального порушення контролюючого органу не може бути єдиною та безумовною підставою для його скасування.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №815/1298/17.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 листопада 2018 року.

СуддяОСОБА_6