Рішення № 78154923, 28.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р. Справа№0540/8863/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Кочко Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Азовський житмасивАДРЕСА_1)

до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в нарахуванні пенсії на неповнолітнього сина ОСОБА_2 у зв’язку з втратою годувальника з дня народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року та зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітнього сина ОСОБА_2 з дня народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року.

Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, зазначено, що розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року призначено розгляд справи в порядку загального судового провадження та підготовче засідання призначено на 15 листопада 2018 року.

Встановлено відповідачу строк до 10 листопада 2018 року для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначений розгляд справи по суті на 28 листопада 2018 року.

Повторно встановлено відповідачу строк до 27 листопада 2018 року для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за доцільне у відповідності до ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути справу у письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не згодна з відмовою відповідача щодо відмови їй в нарахуванні пенсії на неповнолітнього сина, у зв'язку з втратою годувальника з дня народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року, оскільки вважає, що нею не був пропущений строк на звернення до відповідача, тому що з лютого 2016 року по березень 2018 року тривав судовий процес щодо встановлення факту батьківства, разом з тим зазначає, що право на отримання пенсії по втраті годувальника її неповнолітній син набув з моменту народження, а саме з 02 лютого 2016 року, а не з моменту звернення до пенсійного фонду, тобто з 30 березня 2018 року.

Разом з тим зазначає, що у відповідності з Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в переліку документів, які потрібно додати до органів пенсійного фонду значиться свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія, довідка про склад сім’ї померлого годувальника, та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім’ї з померлим годувальником (за наявності). Позивач вважала, що в такому випадку, для повного та об’єктивного захисту, першочергове слід звернутися до суду про встановлення факту батьківства.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, заперечень та відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачем на електронну пошту суду надіслано клопотання про доручення до матеріалі справи копій: заяви №246 від 30 березня 2018 року про призначення / перерахунок пенсії, розписки – повідомлення від 30 березня 2018 року, в якій в пункті 9 зазначено свідоцтво РАГС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісті зниклим, довідки №150 від 27 березня 2018 року, свідоцтва про народження від 28 березня 2018 року серії № І-НО №776732, виданого Приморським районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, свідоцтво про смерть від 29 березня 2018 року серії ІІ -НО №026876, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00019855302 від 29 березня 2018 року, Довідка про неотримання допомоги від 23 березня 2018 року №293, лист-інформація від 07 травня 2018 року №10-126-0322.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне:

Позивач – ОСОБА_1 02 лютого 2016 року народила сина – ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, Серія І-НО №690163, яке видано Приморським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управляння юстиції у Донецькій області (арк. справи 11).

Прізвище сину було записано матері - ОСОБА_2 відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України у зв'язку з тим, що на час народження дитини позивач не перебувала у шлюбі, а батько дитини загинув 06 липня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-НО №912850, яке видано Жовтневим відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управляння юстиції у Донецькій області (арк. справи 12)

В лютому 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду про встановлення факту батьківства.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2017 року встановлений факт батьківства ОСОБА_3, який помер 06 липня 2015 року відносно сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2 (арк. справи 13,14).

13 березня 2018 року постановою Апеляційного суду Донецької області рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2017 року залишено без змін (арк. справи 15-17).

Позивач посилається на звернення до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 березня 2018 року проте, до матеріалів справи цього звернення не будо додано, але в листі Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 липня 2018 року за №284/С-14-01-01 є посилання на звернення ОСОБА_1 саме від 30 березня 2018 року (арк. справи 18). Саме з цієї дати (30 березня 2018 року) тобто з моменту звернення відповідач - Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначив пенсію у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітнього сина ОСОБА_2.

Щодо строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії відповідач в цьому листі визначив, що відповідно до частини 3 пункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

На підставі вищевикладеного, відповідач визначив, що нарахувати пенсію позивачу у зв’язку з втратою годувальника з дати народження дитини, тобто, з 02 лютого 2016 року, законних підстав немає, так як, з дня смерті годувальника до дня звернення позивача до пенсійного фонду за призначенням пенсії минуло майже 3 роки (тобто минув строк, протягом якого позивач мав право на звернення для отримання вищезазначеної пенсії).

За таких підстав позивачу пенсійний фонд відмовив у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника з дати народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірним питанням у справі є правомірність відмови виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника неповнолітній дитині ОСОБА_2 з дати народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Конвенція ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, була ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року. Важливе значення має ратифікація низки міжнародних договорів у сфері сімейного права, розроблених в рамках Ради Європи і Гаазької конференції з міжнародного приватного права, що дозволяють вирішувати практичні питання, які стосуються здійснення прав дітей, регулюють відносини батьків і дітей, як матеріальні, так і особисті. Деякі з цих договорів були підписані Україною ще в 2002 – 2003 роках.

Конвенція після надання згоди на її обов’язковість Верховною Радою України відповідно до статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асанблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника є пенсією самій дитини, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року по справі №495/3711/17а №К/9901/1169/17).

Така ж позиція за своєю аналогією викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16а (К/9901/12622/18), щодо допомоги при народженні дитини, а саме, що дана допомога за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічний висновок можна зробити в контексті даних спірних правовідносин. Позивач – ОСОБА_1 народивши дитину 02 лютого 2016 року і як зазначалося вище прізвище сину було записано позивача – матері дитини ОСОБА_1, відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України у зв'язку з тим, що на час народження дитини позивач не перебувала у шлюбі, а батько дитини загинув 06 липня 2015 року, не могла звернутися до відповідача в порядку визначеному частиною 3 пункту 1 статті 45 Закону № 1058 якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Таким чином, позивач одразу після народження дитини в лютому 2016 року звернулась до суду за встановленням факту батьківства, оскільки як було зазначено вище, потрібно було довести, що загиблий ОСОБА_3 є батьком дитини і є годувальником. Деякі прецедентні рішення ЄСПЛ зачіпають питання встановлення батьківства і захист інтересів позашлюбних дітей. Наприклад, в рішенні від 7 травня 2009 р. "Калачова проти Росії» ЄСПЛ вказав, що на сьогоднішній день аналіз ДНК є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства конкретної дитини; і його доказова цінність істотно перевищує будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування їх близьких відносин.

І те, що тривалість судового процесу щодо встановлення факту батьківства протяглась з лютого 2016 року по березень 2018 року, не повинно визначати пов'язані з дитиною правові питання. У судовому рішенні від 05 квітня 2012 року по справі «Стрьомблад проти Швеції» ЄСПЛ заявив, що «відсутність взаємозв’язку між батьками не є виправдовуючою обставиною для невиконання обов'язків з боку держави. Обов'язок держави проявляти сумлінність у якнайшвидшому вирішенні пов'язаних з дітьми спорів повинен виключати можливість того, що час почне де факто визначати правові питання. У цьому сенсі процесуальний обов'язок, що належить до сфери захисту статті 8, що збігається з обов'язком держави, що витікає з частини 1 статті 6 Конвенції гарантувати прийняття рішення з цивільних прав і обов’язків особи упродовж розумного строку».

Враховуючи вищевикладене, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається з листа Пенсійного фонду від 04 липня 2018 року №284/С-14-01-01 відповідач при відмові у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника з дати народження дитини, тобто з 02 лютого 2016 року, послався на те, що з дня смерті годувальника до дня звернення позивача за призначення пенсії минуло майже 3 роки, при цьому не врахувавши наявність у позивача судових рішень про встановлення факту батьківства.

З відмови не вбачається, що Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перевіряло та надавало оцінку документам, які додані до заяви. Однак, як вбачається з додатків до клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, то в переліку розписки-повідомлення від 30 березня 2018 року пунктом 9 визначено свідоцтво РАГС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісти зниклим. Суд вважає, що рішення суду про визнання його безвісти зниклим вказано помилково, оскільки у позивача наявне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2017 року про встановлення факту батьківства ОСОБА_3, який помер 06 липня 2015 року відносно сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_2. Вказане рішення набрало законної сили 13 березня 2018 року.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Азовський житмасивАДРЕСА_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання протиправними дій Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні пенсії на неповнолітнього сина ОСОБА_2 у зв’язку із втратою годувальника з дня народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року та зобов’язання Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітнього сина ОСОБА_2 з дати народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні пенсії на неповнолітнього сина ОСОБА_2 у зв’язку із втратою годувальника з дня народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити і нарахувати ОСОБА_1 пенсію у зв’язку з втратою годувальника на неповнолітнього сина ОСОБА_2 з дати народження дитини, а саме з 02 лютого 2016 року з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріуполького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок на користь ОСОБА_1 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Азовський житмасивАДРЕСА_1) .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.