Рішення № 78154912, 13.11.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5468/18

Провадження № 2-о/185/349/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання – Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 185/5468/18 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

представник заінтересованої особи – ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2018 року заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 23.10.2016 року.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 06.07.1974 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 по 23.10.2016 року, до дня смерті чоловіка. Чоловік заявника отримував пенсію у сумі 3663,53 грн. ОСОБА_1 знаходилася на утриманні у ОСОБА_3, бо заявник отримувала пенсію за віком в розмірі 1251,56 грн., що явно недостатньо для проживання. Пенсія чоловіка заявника була єдиним джерелом існування заявника. Після смерті ОСОБА_4 заявник звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо призначення пенсії по втраті годувальника за померлого 23.10.2016 року чоловіка ОСОБА_4 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 в зв’язку з тим, що заявником були надані довідки, які видані органом, який здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території і їх діяльність вважається незаконною. Видані документи не створюють правових наслідків, і не підлягають реєстрації та виконанню. В зв’язку з вищевикладеним заявник звертається до суду.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Ухвалою вищевказаного суду від 24.09.2018 року залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебуванні на утриманні - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов'язано Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України (м. Ізюм, проспект Незалежності, 2) надати суду довідку про розмір отриманої пенсії померлим 23.10.2016 року ОСОБА_3 (НОМЕР_1, виданий Антрацитівським МВ УМВС 08.06.1998 року, ІПН НОМЕР_2).

Представником заінтересованої особи 02.11.2018 року було надано відзив на заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні, відповідно до якго просить відмовити у задоволенні вищевказаної заяви обґрунтовуючи наступним. ОСОБА_1 з 01.11.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як ВПО та отримує пенсію по інвалідності. Заявник звернулася до Управління с заявою про переведення на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_3 який помер 23.10.2016 року. В якості документа, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї для призначення пенсії у разі втрати годувальника, заявником було надано довідку № 323 від 05.04.2018 про спільну реєстрацію та проживання з померлим чоловіком, видану КП «Жилремонт-Антрацит» ЛНР. Відповідно до пункту 2 пункту 3 статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи та особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами. Передбаченими ч. 2 цієї статті, є не дійсним та не створює правових наслідків. Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Луганській та Донецькій областях», Розпорядження КМУ від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», визначено перелік населених пунктів до яких відноситься м. Антрацит Луганської області на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі повноваження. Отже відсутні законні підстав про прийняття довідки про спільне проживання з померлим чоловіком.

В судове засідання заявник не з’явилася, надала до суду заяву відповідно до якої просила розглянути вищевказану цивільну справу без її участі, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності з п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 06.07.1974 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії I-ЕД № 291237.

В період шлюбу заявник та ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копіями паспортів громадянина України, серія ЕК № 850496, серія ЕК №850497.

Відповідно до довідки від 31.10.2018 року, за № 15116/14.06, виданої Ізюмським об’єднаним управлінням ПФУ в Харківській області, ОСОБА_3 отримував пенсію в розмірі – 3663,53 грн.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по інвалідності у сумі – 1251,56 грн., що підтверджується довідкою виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.06.2018 року за № 1093.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа з м. Антрацит Луганської області, від 12.01.2015 року за № НОМЕР_3 та фактично перемістився за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Кравцова, 6/11.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 23.10.2016 року в м. Антрацит, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Антрацитівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області 13.01.2017 року, серія І-ЕД № 495834, актовий запис № 01.

Відповідно до довідки від 23.10.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_4, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до копії повідомлення про відмову в призначенні пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.05.2018 року за вих. № 285/3.22-12 – ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника за померлого 23.10.2016 року чоловіка ОСОБА_3, в зв’язку з тим, що заявником були надані довідки, які видані органом, який здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території і їх діяльність вважається незаконною.

Крім того, факт того, що ОСОБА_3, який помер 23.10.2016 року, разом із своєю дружиною були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, підтверджується довідкою від 05.04.2018, виданою КП «Жилремонт-Антрацит» з печаткою ЛНР.

Оцінюючи надані заявником письмові докази з печатками ЛНР разом та в сукупності з іншими доказами по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим ЄСПЛ. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки доказів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як джерела інформації, оскільки можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення факту, про який просить заявник, має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд також приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до пункту 2.3 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 розділу II даного Порядку, а також, серед іншого, документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Частиною 1статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Частиною 1статті 38 цього Закону передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

З викладеного вище, вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_3, на час його смерті, 23.10.2016 року, за адресою: Луганська область, м. Антрацит, вул. Калініна, 13/54, одержувала від чоловіка допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, так як розмір пенсії чоловіка значно перевищує розмір пенсії заявника. А тому, заява ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5,12,13,81,89,258,259,263-265,268,273,п.5 ч.2 ст. 293,ст. 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні – задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 23.10.2016 року.

Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_5, проживаюча: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 31/40.

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,код ЄДРПОУ:21910427, місце знаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко