Рішення № 78154564, 27.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 р. Справа№0540/7278/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2018 року позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, 92/12) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код 39767332, місцезнаходження: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13). В обґрунтування позову зазначив, що в лютому 2018 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва. Листом відповідач повідомив, що на виконання доручення Віце-прем'єр міністра ОСОБА_2 від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, відповідачем зроблено запит до Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області з проханням висловити позицію щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої вищевказана земельна ділянка може бути надана позивачу безоплатно у власність. Крім того, відповідачем у листі зазначено, що Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області не знайшла можливості надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га для ведення садівництва, оскільки витребувана позивачем ділянка є частиною земельного масиву, який згідно зі Схемою планування території (концепцією розвитку) Урзуфської рекреаційної зони запланована для розширення меж с. Урзуф під житлову та громадську забудову. Разом з цим, генеральний план для розширення населеного пункту Урзуф не розроблявся та взагалі відсутній, на думку позивача, немає юридичного підтвердження що цей земельний масив планується під розширення населеного пункту. У той же час, позивач зауважив, що землями сільськогосподарського призначення держаної власності відповідно до частини 4 статі 122 Земельного кодексу України розпоряджається Держземагенство України та його територіальні підрозділи, а сільські селищні ради розпоряджаються землями лише в своїх межах. Тобто, саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а місцеві ради, в свою чергу, не мають жодного відношення до розпорядження такими землями.

20 серпня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 23 серпня 2018 року.

23 серпня 2018 року, 24 вересня 2018 року ухвалами суду відкладено розгляд справи.

24 вересня 2018 року відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що на виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_2 від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області направлено лист до Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області для отримання пропозиції щодо можливості надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, на підставі яких зазначена земельна ділянка може бути передана у власність для ведення садівництва. У відповідь Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області повідомила про неможливість передачі спірної ділянки у власність у зв’язку з прийнятим рішенням від 16.08.2017 про розробку містобудівної документації із доданими графічними матеріалами. У зв’язку з чим, відповідачу надана обґрунтована відповідь із запропонуванням обрати іншу вільну ділянку.

22 жовтня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті. 26 листопада 2018 року суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1, є громадянином України, учасником антитерористичної операції (АТО) та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД №178978.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Нормами статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги для учасників війни, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом (пункт 13 частини першої статті 14).

Згідно положень статті 121 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, 12 лютого 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 на із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

12 березня 2018 року відповідачем надана відповідь вих.№ №П-532/0-644/0/37-18 відповідач повідомив позивач про отримання листа від Урзуфської сільської ради із викладеною позицією щодо неможливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що витребувана земельна ділянка є частиною земельного масиву, який згідно Схемою планування території Урзуфської рекреаційної зони запланована для розширення меж с.Урзуф під житлову та громадську забудову. Запропоновано обрати іншу вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, після чого звернутися з клопотанням про надання дозволу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року за № 898, зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.

Згідно пункту «в» та «г» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд зазначає, що зі змісту відзиву відповідача вбачається, що відповідач не заперечує щодо дотримання позивачем вимог зазначеної статті.

Нормами абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що фактично відповідач не заперечує, що нормами статті 118 ЗК України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. Водночас, надаючи відповідь позивачу на його заяву відповідачем запропоновано обрати іншу вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, після чого звернутися з клопотанням про надання дозволу, посилаючись на те що обрана позивачем земельна ділянка, яка розбита на земельні ділянки для ведення садівництва, планувалася під житлову та громадську забудову згідно Схеми планування території (концепції розвитку) Узуфської рекреаційної зони.

В листі від 22.02.2018 №138 Урзуфською сільською радою повідомлено, що по завданню управління містобудування та архітектури Донецької облдержадміністравції у 2003 році розроблено «Схему планування території (концепція розвитку) Урзуфської рекреаційної зони» під житлову та громадську забудову, до території яких входить спірна земельна ділянка.

Суд зауважує, що план концепції розвитку, який не виконується з 2003 року та, взагалі, наявність такого плану, не є підставою для відмови у наданні дозволу згідно діючого законодавства про відведення у власність земельних ділянок, а відповідно й наданні відповідного дозволу.

Суд також зазначає, що доказів щодо передачі зазначених земельних ділянок до земель іншого призначення суду не надано.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у відмові відповідача не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до пункту 1 Положення про ГУ Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У зв'язку із цим, суд вважає, що у цій справі найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання відмови відповідача протиправною та зобов'язання розглянути клопотання позивача повторно.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд, також, враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Позивач на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області викладену у листі від 12.03.2018 №П-532/0-644/0/37-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ідентифікаційний код 39767332, місцезнаходження: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, 92/12) від 12 лютого 2018 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.