Рішення № 78154274, 23.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-7770/12/1370

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.,

представника позивача Величко Р.А.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 року №0000902300,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило: 1)визнати протиправними дії податкового органу, які полягають у протиправних висновках про заниження податку на прибуток по безтоварних операціях всього на суму 195425 грн. (по взаєморозрахунках з ТзОВ «Західекспертспецбуд»), викладених у акті від 03 серпня 2012 року №536/22-0/33087083 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Магнат-РР» код ЄДРПОУ 33087083 з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Західекспертспецбуд» код ЄДРПОУ 35101937 за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року»; 2)скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року №0000902300.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та неправомірне формування валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за результатами господарських операцій із постачальником, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 року, в адміністративній справі №2а-7770/12/1370 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 року №0000902300 було відмовлено повністю.

Не погодившись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 22.08.2018 року було задоволено частково касаційну скаргу позивача, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

17.09.2018 року справа була надіслана Верховним Судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 21.09.2018 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №2а-7770/12/1370 передано на розгляд головуючому судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року справу прийнято до розгляду; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням/викликом сторін.

Судом здійснено заміну первісного відповідача - Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області на належного - Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

19.10.2018 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні, що відбулося 23.10.2018 року представником позивача подано додаткові пояснення щодо позову.

09.11.2018 року, 21.11.2018 року представник позивача подав до суду пояснення щодо підстав обґрунтованості позову.

Представником відповідача 23.11.2018 року подано до суду відзив на додаткові пояснення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, додаткових поясненнях, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та на додаткові пояснення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з врахуванням вказівок Верховного Суду, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив таке:

-Роблячи висновок про нереальність згаданих операцій суди попередніх інстанцій не навели будь-яких мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей позивачу, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких відсутність згаданих вище документів свідчать про невиконання контрагентом своїх зобов'язань та, як наслідок, позбавляють покупця права на формування спірних сум податкових вигод.

-Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер поставки позивачу від його контрагента товарно-матеріальних цінностей, мали б бути перевірені та отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.

Як наслідок, ні судом першої, ні апеляційної інстанцій не досліджено й не з'ясовано обставин щодо наявності у ТОВ «Західекспертспецбуд» управлінського та/або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, які зазвичай необхідні для виконання таких спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання. В матеріалах справи такі відомості, а також докази їх витребування судом відсутні.

-Враховуючи, що до перевірки позивачем не було надано доказів здійснення розрахунків із контрагентом, судами не перевірено обставин фактичної оплати позивачем обумовлених угодою із ТОВ «Західекспертспецбуд» товарів, причини ненадання позивачем таких доказів й, відповідно, не встановлено наявності чи відсутності відповідних передумов, які у відповідності до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дають підстави для формування валових витрат підприємства. Наведене свідчить про невстановлення судами під час розгляду справи наявності чи відсутності доказів, які за звичайної ділової практики повинні супроводжувати фактичне здійснення такого роду операцій та у сукупності з відповідними первинними документами підтверджувати чи спростовувати їх фактичне (реальне) виконання.

-Взявши до уваги постанову Жовківського районного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року, якою директора Товариства ОСОБА_3 визнано винним у чинені правопорушення, передбаченого частиною першої статті 163-1 КУпАП, судами попередніх інстанцій не наведено мотивів, за яких установлені у справі про адміністративний проступок обставини порушення фізичною особою правил ведення податкового обліку, свідчать про нереальний характер спірних господарських операцій із позивачем та позбавляють останнього права на формування відповідних податкових вигод. В оскаржуваних рішеннях відсутні й будь-які мотиви, за яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства щодо визнання протиправними дій Інспекції, які полягають у протиправних висновках про заниження податку на прибуток по безтоварних операціях, викладених у акті від 03 серпня 2012 року №536/22-0/33087083, що не узгоджується із положеннями частини 2 статті 11, пункту 4 частини 1 статті 161, пункту 3 частини 1 статті 163, пункту 3 частини 1 статті 206 КАС України.

Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №364031 ТзОВ «Магнат-РР» зареєстроване як юридична особа 02.09.2004 року Жовківською районною Державною адміністрацією Львівської області за №1 398 102 0000 000038. Позивач на період проведення перевірки був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та перебував на податковому обліку у ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС з 06.09.2004 року за №562 (ідентифікаційний код юридичної особи - 33087083, місцезнаходження: 80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Грушевського,36).

Із копії Довідки АА №061358 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності Підприємства за КВЕД є: 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна; 26.82.0 - виробництво неметалевих мінеральних виробів, не віднесених до інших групувань; 37.20.0 -оброблення неметалевих відходів та брухту; 51.53.2 -оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 -інші види оптової торгівлі; 63.12.0 -складське господарство.

Посадовими особами податкового органу ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС на підставі наказу від 13.07.2012 року №216 та направлення на перевірку від 16.07.2012 року №208/22-0 у період з 23.07.2012 року по 27.07.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Магнат-РР» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Західекспертспецбуд» за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 03.08.2012 року №536/22-0/33087083.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС дійшла висновку щодо порушень ТзОВ «Магнат-РР» вимог:

-ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 655 ЦК України;

-п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №283/97-ВР від 22.05.97 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТзОВ «Магнат-РР» занижено податок на прибуток по безтоварних операціях всього на суму 195425 грн., (по взаєморозрахунках) з «Західекспертспецбуд» в т.ч. по періодах: за ІІ кв. 2009 р. на суму 195425 грн.

До наведених висновків податковий орган дійшов виходячи з того, що на надісланий податковим органом запит платником не надано відповіді у повному обсязі та не представлено копій первинних документів, які б засвідчували взаєморозрахунки з ТзОВ «Західекспертспецбуд». Згідно акту позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Західекспертспецбуд» з питань проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Вторснабгуп», ПП «Донтехкомплект», ТзОВ «Стратос транзит» за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року від 08 квітня 2010 року №234/23-2/35101937 встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Також відповідач посилається на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магнат-РР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ «Західекспертспецбуд» за травень, червень 2009 року від 21 травня 2011 року №171/22-00/33087083, у якому встановлено заниження податку на додану вартість за результатами таких операцій на суму 195425 грн.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про участь постачальника Товариства у безтоварних операціях, здійснення діяльності, спрямованої на вчинення операцій по наданню неправомірної податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим правочин, укладений позивачем з ТзОВ «Західекспертспецбуд», не спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, а тому є нікчемним.

У подальшому, на підставі акта перевірки ДПІ у Жовківському районі Львівської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000902300 від 20.08.2012 року, за яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Магнат-РР» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 244281,25 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та діями податкового органу, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, щодо умов передачі товарно-матеріальних цінностей позивачу, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких відсутність згаданих вище документів свідчить про невиконання контрагентом своїх зобов'язань та, як наслідок, позбавляють покупця права на формування спірних сум податкових вигод суд відзначає таке.

Як вбачається, відповідачем в акті №536/22-0/33087083 від 03.08.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Магнат-РР»/код ЄДРПОУ 33087083/ з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Західекспертспецбуд»/код ЄДРПОУ 35101937/ за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року зафіксовано, що позивач приймав участь у безтоварних операціях здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Дане твердження, на переконання суду, є безпідставним, оскільки у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2012 року, яка набрала законної сили (справа №2а-5022/12/1370) судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом й підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Згідно із положеннями ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, на підтвердження здійснення господарських операції з ТзОВ «Західекспертспецбуд» позивач надав суду копії наступних документів: - договір оренди нерухомого майна від 01.09.2008 року; -договір купівлі-продажу товару №000002 від 01.04.2009 року; - заявки на доставку товару №25/05-1 від 25.05.2009 року, №05/06-1 від 05.06.2009 року, №15/05-1 від 15.05.2009 року; - повідомлення про здійснення доставки товару №17/05-1 від 17.05.2012 року, №26/05-01 від 26.05.2009 року, №05/06-01 від 05.06.2009 року; - акт прийому-передачі мобільної асфальтозмішувальної установки МВА 160 фірми Benninghoven від 01.04.2009 року; - податкові накладні від 30.05.2009 року №113, від 09.06.2009 року №114, від 15.06.2009 року №115 та видаткові накладні №РН-0000029 від 30.05.2009 року, №РН-0000030 від 09.06.2009 року.

Щодо господарських правовідносин ТзОВ «Магнат-РР» із ТзОВ «Західекспертспецбуд» за період, який перевірявся, зокрема, з приводу того, що 01.12.2009 року (продавець) ТзОВ «Західекспертспецбуд» та (покупець) ТзОВ «Магнат-РР» підписали договір №000002, згідно якого, продавець зобов'язується, відповідно до замовлення покупця, передати у власність останньому належний товар (бітум нафтовий), а покупець зобов'язується провести розрахунок за кожну партію поставленого товару у розмірі 100 відсотків його вартості, згідно виписаного рахунку або видаткової накладної протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару, суд відзначає, що виконання договору позивач підтвердив податковими накладними від 30.05.2009 року №113 на загальну суму 233520,00 грн., у т.ч. ПДВ -38920,00 грн.; від 09.06.2009 року №114 на загальну суму 437641,50 грн., у тому числі ПДВ на суму 72940.25 грн.; від 15.06.2009 року №115 на загальну суму 266880,00 грн., у тому числі ПДВ 44480,00 грн. та видатковими накладними №РН-0000029 від 30.05.2009 року, №РН-0000030 від 09.06.2009 року. Тобто, мало місце реальне виконання взятих на себе сторонами зобов'язань.

Окрім того, як стверджується матеріалами справи, позивачем 29.10.2018 року було надіслано контрагенту лист, з проханням надати підтвердження ряду наступних фактів з долученням документів, а саме: -факт набуття права власності ТзОВ «Західекспертспецбуд» на бітум нафтовий, котрий був придбаний ТзОВ «Магнат-РР», згідно договору купівлі-продажу №ДГ-000002 від 01.04.2009 року, що підтверджується наступними видатковими накладними -№РН 0000029 від 30.05.2009 року на суму 194600,00 грн., ПДВ 38920,00 грн.; -№РН 0000030 від 09.06.2009 року на суму 364701,25 грн., ПДВ 72940,25 грн., №PH 0000031 від 15.06.2009 року на суму 222400,00 грн., ПДВ 44480,00 грн. і податковими накладними №113 від 30.05.2009 року на суму ПДВ 38920 грн., №114 від 09.06.2009 на суму ПДВ 72940,25 грн., №115 від 15.06.2009 на суму ПДВ 44480 грн.; -підтвердження факту оплати ТзОВ «Західекспертспецбуд» з контрагентом; -підтвердження повного розрахунку згідно договору купівлі-продажу №ДГ-000002 від 01.04.2009 року між ТзОВ «Західекспертспецбуд» та ТзОВ «Магнат-РР».

07.11.2018 року контрагентом позивача - ТзОВ «Західекспертспецбуд» було передано позивачу відповідні документи, які свідчать про фактичні виконання умов договору №ДГ-000002 від 01.04.2009 року між ТзОВ «Західекспертспецбуд» та ТзОВ «Магнат-РР»:

Договір купівлі-продажу товарів від 05.05.2009 року, укладений між ПП «ДонТехКомплект» та ТзОВ «Західекспертспецбуд», відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар-будівельні матеріали (надалі іменується «Товар» ). Пунктом 3.4 договору визначено, що товар передається за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 367/2. Суд зауважує, що дана адреса, є фактичною адресою позивача, де він в момент придбання товару (бітум нафтовий) знаходився і знаходиться по сьогоднішній день;

Картку рахунок : 6852 : Контрагенти : ДонТехКомплект ПП: замовлення: Договор б/н (05.05.09) за 01.04.09-31.12.11 (видавник Західекспертспецбуд ТзОВ, сформована 02.11.18), з якої вбачається, що ТзОВ «Західекспертспецбуд» придбав в ПП «ДонТехКомплект», згідно прихідних накладних:

1.)ПН-0000129 від 30.05.2009 року - бітум нафтовий в кількості 56 (п'ятдесят шість) тон;

2.)ПН-0000133 від 09.06.2009 року - бітум нафтовий в кількості 104,95 (сто чотири цілих дев'яносто п'ять сотих) тон;

3.)ПН-0000135 від 15.06.2009 року - бітум нафтовий в кількості 64 (шістдесят чотири) тон.

Розрахунки, згідно картки рахунку: 6852 проведені в повному обсязі. Таким чином, суд з'ясував, що ТзОВ «Західекспертспецбуд» придбав та в повному обсязі розрахувався за товар (бітум нафтовий), а отже, вправі ним вільно розпоряджатись.

Також контрагентом позивача зазначено, що ТзОВ «Західекспертспецбуд» та ПП «ДонТехКомплект» на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались, судових спорів, щодо поставки, розрахунків за поставлений товар, згідно договору купівлі-продажу товарів від 05.05.2009 року, укладеного між ПП «ДонТехКомплект» та ТзОВ «Західекспертспецбуд» - не було.

Стосовно розрахунків, договору купівлі-продажу №ДГ-000002 від 01.04.2009 року між ТзОВ «Західекспертспецбуд» та ТзОВ «Магнат-РР», контрагент зазначив, що перевірено також судом:

«Розрахунки по договору купівлі-продажу №ДГ-000002 від 01.04.2009 року між ТзОВ «Західекспертспецбуд» та ТзОВ «Магнат-РР» проведенні в повному обсязі, будь-які претензії відсутні.» й у свою чергу надав картку рахунку: 36: Контрагенти: Магнат-РР: Замовлення Договор б/н (01.04.09) за 01.04.09-31.12.11 (видавник ТзОВ «Західекспертспецбуд», сформовано 02.11.18) - відповідно до якої вбачається, що ТзОВ «Магнат-РР» повністю розрахувалось за придбаний товар.

Факт оплати контрагенту позивачем за поставку товару, котрий відповідач з надуманих причин ставить під сумнів, а саме: №РН 0000029 від 30.05.2009 на суму 194600,00 грн., ПДВ 38920,00 грн.; №РН 0000030 від 09.06.2009 на суму 364701,25 грн.; ПДВ 72940,25 грн.; №PH 0000031 від 15.06.2009 на суму 222400,00 грн., ПДВ 44480,00 грн.; всього - 938041,50 грн., в тому числі ПДВ підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку, що містяться у матеріалах справи. З останніх слідує - 20227,71 грн. оплата згідно накладної №№24, 28 від 24.04.2009 року та 13.05.2009 року (поза межами провадження) 67322,29 грн. оплата згідно накладної №29 від 30.05.2009 року (в межах провадження) - платіжне доручення №91 від 12.04.2010 року.

Окрім того, представником позивача в засіданні суду долучено до матеріалів справи договір від 01.04.2009 року про поставку товару та протокол підбору складу гарячої щільної асфальтобетонної суміші тип Б марки 1 (приготування на АБЗ Будімекс Автодор) для влаштування верхнього шару, що використав асфальтобетонного покриття при поточному ремонті автомобільної дороги Турка-Східниця-Трускавець-Дрогобич, що свідчить про те, що стороною за договором поставлений товар був використаний у власній господарській діяльності.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно відсутності у позивача подорожніх документів по взаємовідносинах із контрагентом, у зв'язку з тим, що наявність чи відсутність ТТН не є визначальним, оскільки факт виконання постачальниками своїх обов'язків за договорами підтверджується іншими документами, на які суд посилався вище. Поставка здійснювалася продавцем товару і жодних витрат позивач не поніс.

Загалом, суд відзначає, що стороною - відповідачем не висловлювалося зауважень щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів як на доказ здійснення господарських операцій, однак вказано, що такі документи не можуть підтверджувати реальне здійснення господарських операцій, що судом спростовано досліджуваними доказами.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не подано доказів на підтвердження висновків про нікчемність правочинів між ТзОВ «Магнат-РР» та ТзОВ «Західекспертспецбуд», викладених в акті перевірки від 03.08.2012 року, які є помилковими.

Стосовно твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТзОВ «Західекспертспецбуд», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (надалі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 року №9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п.4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК України), (п.7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року №9).

Пункт 18 вищезгаданої Постанови тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо .

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Магнат-РР» та ТзОВ «Західекспертспецбуд» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч.5 ст.203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок податкового органу суд вважає помилковим.

У п.24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року №9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд звертає увагу також і на те, що, відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Більше того, суд відзначає, що Львівським окружним адміністративним судом справа №2а-5022/12/1370 вже встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема, первинних бухгалтерських документів, факт оплати поставлених позивачу товарів; позивачем на виконання вимог податкового законодавства, а тому окремо такі обставини доказуванню не підлягають.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки твердження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції контролюючого органу та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Окрім того, суд критично оцінює посилання відповідача на ту обставину, що директора ТзОВ «Магнат-РР» було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що нібито свідчить про підтвердження порушення податкового законодавства платником податків. Так, і справді, як засвідчується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 20.09.2012 року в справі №1308/3032/2012, директором Товариства допущено порушення - заниження податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 195425,00 грн., згідно акта перевірки від 03.08.2012 року - наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв'язку із чим, директора ТзОВ «Магнат-РР» було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. Однак, суд відзначає, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами (зазначена позиція викладена й у листі Вищого адміністративного суду України №2379/12/13-12 від 14.11.2012 року).

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу, які полягають у протиправних висновках про заниження податку на прибуток по безтоварних операціях всього на суму 195425 грн. (по взаєморозрахунках з ТзОВ «Західекспертспецбуд»), викладених у акті від 03 серпня 2012 року №536/22-0/33087083, то суд зазначає, що самі по собі висновки, викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника податкового органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість, висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог щодо протиправності акту перевірки, а так само дій з приводу включення до акту перевірки будь-яких даних.

У зв'язку із наведеним і беручи до уваги усі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом, які проводилися у спірному періоді, є нереальними та безтоварними. Навпаки, зібрані докази по справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій. При цьому, суд відзначає, що зазначені господарські операції були документовані їх учасниками належним чином та у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У спірних правовідносинах відповідач при винесенні спірного рішення діяв не у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2253,30 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань сплачений судовий збір у сумі 1126,65 грн.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 року №0000902300 задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 20.08.2012 року №0000902300.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, які полягають у протиправних висновках про зниження податку на прибуток по безтоварних операціях всього на суму 195425 грн. (по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Західекспертспецбуд»), викладених в акті перевірки від 03.08.2012 року №536/22-0/33087083 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39518763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-РР» (80316, Львівська обл., Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Грушевського, 36; код ЄДРПОУ 33087083) судові витрати в сумі 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 65 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 листопада 2018 року.