Рішення № 78154082, 21.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 р. № 520/9220/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шляхової О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчанової О.М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ № 6077 Головного управління ДФС у Харківській області від 17 серпня 2018 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3.

- стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_3, за рахунок бюджетних асигнувань, витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є незаконним, отже, підлягає скасуванню, оскільки у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, встановлені п. 80.2 ст. 80 ПК України. Зазначеною нормою законодавства закріплюється у якості «підстави» для призначення фактичної перевірки наявність в контролюючого органу інформації, щодо порушень, які визначені саме цими підпунктами, адже щодо інших можливих порушень вимог чинного законодавства, ПК України передбачено інші підстави для призначення перевірки. Зазначає також, що підставою для проведення фактичної перевірки є не копіювання положень ПК України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом може встановити обґрунтованість її призначення та проведення, адже допуск до перевірки без встановлення цих даних нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, що в подальшому призведе до здійснення безпідставного контролю господарської діяльності, а відповідно до ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади. їх посадових осіб при здійсненні ними державною контролю і а нагляду забороняються.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі.

На виконання вимог ухвали суду представником відповідача 08.11.2018 року направлено відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки. Наказ на проведення перевірки від 17.08.2018 №6077 відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України.

Таким чином, посилання позивача на порушення контролюючим органом вимог ПК України щодо підстав призначення фактичної перевірки є безпідставним, оскільки зі змісту оскаржуваного наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки з огляду на існування в його тексті посилань на пункти ПК України.

Представником позивача через канцелярію суду 09.11.2018 р. направлена відповідь на відзив, в якій сторона позивача не погоджується з доводами податкового органу щодо правомірності підстав проведення перевірки, зокрема зазначивши при цьому, що до відзиву не додано доказів на підтвердження факту наявності в ГУ ДФС у Харківській області інформації щодо порушень законодавства визначених пп. 80.2.2 та 80.2.7. (а.с. 49-56). Зазначає також, що до відзиву не додано відповідної доповідної записки, в якій висловлені обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення фактичної перевірки в часових рамках прийняття оскаржуваного наказу. Натомість додано супровідний лист з додатками у вигляді заяви щодо незаконної реалізації в магазинах мережі «Арбуз-маркет» підакцизних товарів з прокуратури Харківської області від 24.04.2018р., який відповідно до штрихкоду в правому нижньому куті зареєстровано в ГУ ДФС у Харківській області 03.05.2018р. При цьому, представником відповідача долучено заяву громадянки ОСОБА_4, яка зареєстрована ГУ ДФС у Харківській області 10.04.2018р. Вважає, що документи, які надані представником відповідача не є належними доказами в розумінні ст. 73 КАС України, адже предметом доказування в цій справі є обставини, які стосуються наказу № 6077 від 17.08.2018р.

Представником відповідача через канцелярію суду направлені заперечення на відповідь на відзив, в якій представник податкового органу підкреслює те, що представник позивача особисто наводить практику Верховного Суду, що підтверджує правомірність позиції відповідача по справі (справа №810/1394/16). (а.с. 62-65). Стосовно фактичних перевірок зазначає, що є однозначна практика Верховного суду, яка викладена в постанові по справі №820/4766/17 від 20.03.2018, в якій аналізуючи мотиви позивача про те, що в наказі «не було зазначено підстав для видання наказу та направлення на перевірку, не вказано жодного виявленого факту, конкретного складу правопорушення або обставини, яка б свідчила про порушення саме фізичною особою-підприємцем вимог законодавства» прийняв рішення про відмову в задоволенні позову та вказав, що «наказ був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у ньому та у наданій відповіді на відзив, а також у науково-правовому висновку Національного юридичного університету імені ОСОБА_5 від 13.07.2018 р. № 128-01-1284 (а.с. 16-21).

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на доводи наданого до суду відзиву на позов та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 п. 82.2 ст. 82 ПК України, начальником ГУ ДФС у Харківській області винесено наказ від 17.08.2018р. № 6077 про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) за місцем розташування господарських об'єктів: вул. Рижевська, б. 13, м. Харків; вул. Новоолександрівська, б. 54/а, м.Харків, з 20 серпня 2018 року тривалістю у відповідності до вимог п. 92.3 ст. 82 Податкового кодексу України ( а.с. 36).

На підставі абз. 5 пп. 81.1 ст. 81 ПК України, посадових особи Головного управління ДФС у Харківській області не було допущено до проведення фактичної перевірки.

Позивач вважає, що зазначений наказ Головного управління ДФС у Харківській області не відповідає вимогам абз. 3 пп. 81.1 ст. 81 ПК України. Не погодившись з наказом відповідача № 6077 від « 17» серпня 2018 року, позивач звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб’єктами господарювання установлених законодавством обов’язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4); здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п. 19-1.1.14).

Відповідно до ст. 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи (п. 41.1).

У розумінні положень п. 41.1 ст. 41 Головне управління ДФС в Харківській області є контролюючим органом.

Положеннями ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1). Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п. 75.1).

Приписами ст. 80 ПК України, визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав (п.80.2): у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п.п. 80.2.7).

Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред'явлення таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Позивач в адміністративному позові, посилаючись на протиправність наказу № 6077, зазначає на порушення контролюючим органом вимог ПК України щодо підстав призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3

Судом встановлено, що на момент звернення до суду із вказаним позовом посадові особи Головного управління ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки допущені не були, про що було складено відповідний Акт не допуску до проведення фактичної перевірки від 20.08.2018 року (а.с. 44-45).

Законодавчо визначені вимоги до наказу контролюючого органу, який є підставою для допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначено в п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме: в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Дослідивши в судовому засіданні наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 17.08.2018 №6077, який є предметом оскарження, судом встановлено, що зазначений наказ відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України, а саме, містить: дату видачі (17.08.2018 року); найменування контролюючого органу (ГУ ДФС у Харківській області); найменування та реквізити суб'єкта (ФО-П ОСОБА_3, податковий номер 23939712673); адресу об'єктів (м. Харків, вул. Новоолександрівська, буд. 54а); мету (з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками); вид перевірки (фактична); підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Кодексу); дату початку (з 20.08.2018); тривалість перевірки (в наказі містить посилання на пункт 82.3 статті 82 Кодексу, який передбачає, що тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб); період діяльності, який буде перевірятися (з 01.01.2018 по дату завершення перевірки) (а.с. 25-30).

В адміністративному позові позивач також зазначає як підставу протиправності оскаржуваного наказу - відсутність інформації, отриманої Головним управлінням ДФС в Харківській області, що стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Стосовно наявності фактичних підстав у контролюючого органу на момент винесення наказу під час розгляду справи судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є: 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до поданої ФО-П ОСОБА_3 звітності, протягом 2018 року позивачем виплачувалась заробітна плата окремим працівникам в розмірі, меншому законодавчо встановленого мінімуму, що свідчило про можливі порушення законодавства в частині виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків. У зв’язку з наявністю такої інформації в спірному наказі міститься посилання на пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Судом також встановлено, що до Головного управління ДФС у Харківській області надійшов лист від Прокуратури Харківської області від 24.04.2018р. №04/5-73-18 разом із Заявою про продаж тютюнових виробів та алкогольних напоїв без ліцензій (а.с. 32-35). Оскільки підпунктом 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України передбачено здійснення контролюючим органом перевірки наявності ліцензій, суд приходить до висновку, що спірний наказ містить посилання на вказаний підпункт.

Також, з метою здійснення контролю за дотриманням позивачем норм законодавства з питання обігу підакцизних товарів ГУ ДФС у Харківській області в оскаржуваному наказі у якості підстави для його прийняття зазначена підстава: пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Узагальнюючи вказану податкову інформацію, що свідчить про можливі порушення вимог податкового законодавства, керівником ГУ ДФС у Харківській області було прийнято рішення щодо проведення перевірки та винесено наказ від 17.08.2018 №6077.

Представнику позивача перед початком перевірки були пред'явлені: службові посвідчення, оскаржуваний наказ та направлення.

Отже, твердження позивача, що в оскаржуваному наказі крім підпунктів Податкового кодексу України мають зазначатись і фактичні обставини та передумови, а їх відсутність - робить наказ неправомірним, суд вважає особистим баченням позивача, висуненням додаткових вимог, які в ПК України не передбачені та які суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим ним при розгляді справ про скасування наказів на проведення фактичних перевірок.

Враховуючи правовий характер суспільних відносин, у межах яких відбувається обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, а також наявність у Держави інтересу у нерозголошенні джерел одержання відомостей про ймовірно протиправні дії суб’єктів права, котрі згідно з законом не підлягають обов’язковій документальній фіксації (закріпленню) (на відміну від відносин з приводу справляння податків і зборів), суд вважає, що сама по собі обставина відсутності у тексті наказу про призначення фактичної перевірки інформації про факт допущеного платником податків порушення не спричиняє жодних юридичних дефектів цього рішення суб’єкта владних повноважень.

З урахуванням, приписів п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, суд вважає, що наведена позивачем в позові обставина: «відсутність інформації отриманої Головним управлінням ДФС в Харківській області, що стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу», не може бути кваліфікована як самостійна та достатня підстава для скасування рішення контролюючого органу про призначення фактичної перевірки.

Стосовно посилань позивача на практику Європейського суду з прав людини суд зазначає наступне:

Позивач наводить рішення Європейського суду з прав людини (по справам «Серявін та інші проти України», «ОСОБА_3 та Петров проти України»), відповідно до яких діяльність органів державної влади має бути виправдана, обґрунтована та втручання у права особи мало певну підставу у законодавстві.

Суд зазначає, що в ПК України: у підпунктах статті 80 передбачені правові підстави для проведення перевірки. Наявність вказаних підстав обґрунтована у відзиві на адміністративний позов. Обов’язку звітувати при виході на фактичну перевірку по всіх підставах винесеного наказу перед суб’єктом господарювання у посадових осіб контролюючого органу не має. ЄСПЛ в своєму рішенні вказав, що обґрунтувати свої дії орган державної влади має при розгляді справи в суді.

Щодо посилання на рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що органи державної влади мають діяти вчасно та послідовно, а на органи держави покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їх дій.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області так і діяло, а саме: у зв’язку з наявною інформацією, що свідчила про можливі порушення, винесла наказ на проведення перевірки та здійснила вихід з метою його реалізації.

Посилання позивача на рішення ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» відповідно до якого орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вказаний висновок за своєю суттю дублює вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України та передбачає обов’язок обґрунтування своїх рішень саме в ході судового розгляду.

На підставі викладеного суд вважає, що висновки ЄСПЛ, наведені позивачем не є такими, що доводять наявність допущених порушень з боку ГУ ДФС у Харківській області. Твердження позивача стосовно того, щоб контролюючий орган звітував перед ним щодо кожного факту інформації, яка стала підставою для видання наказу - суд розцінює як особисте побажання, яке не ґрунтується на вимогах законодавства.

Щодо залучення відповідачем до матеріалів справи Науково-правового висновку Національного юридичного університету імені ОСОБА_5 суд суд зазначає, що він не є законом, а висловлює аналіз норм законодавства доктора юридичних наук, професора кафедри фінансового права Національного юридичного університету.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і запереченню учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, докази, які подаються до суду мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування підстав для прийняття оскаржуваного позивачем наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 6077 від 17 серпня 2018 року або наведення фактів що свідчать про його протиправність.

З огляду на те, що позивач не спростовує висновків контролюючого органу, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДФС у Харківській області наказу № 6077 від 17 серпня 2018 року

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 стосовно визнання незаконним і скасування наказу № 6077 Головного управління ДФС у Харківській області від 17 серпня 2018 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 - задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуваний наказ відповідає вимогам, що передбачені до його змісту п. 81.1 ст. 81 ПК України, прийнятий за відсутності порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_3, за наявності передбачених Податковим кодексом України підстав для її проведення та дотриманням обов'язкових для цього умов.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; 61003, м. Харків, площа Конституції 1,1 під’їзд, 6 поверх) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198; 61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.