Рішення № 78153933, 22.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/7709/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання – Струтинська Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2012 року позовну заяву ПАТ КБ «Надра» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість по кредитному договору в розмірі 335 785 (триста тридцять п’ять тисяч сімсот вісімдесят п’ять) гривень 07 копійок, а також судові витрати

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2018 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2012 року було скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що 20.04.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 118/04-2007, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит у сумі 5 000 доларів США, а відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16,99% відсотків річних, строком до 22.04.2009 року та здійснювати повернення кредиту шляхом внесення суми мінімально необхідного платежу в розмірі 255 доларів США, до 10 числа поточного місяця.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором було укладено договір поруки від 23.04.2007 року, за яким ОСОБА_2 поручилася за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору № 118/04-2007 від 20.04.2007 року.

Зазначив, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання по Кредитному договору не виконує, внаслідок чого станом на 06.04.2012 р. у неї перед позивачем виникла заборгованість в сумі – 42 038,82 дол. США, що еквівалентно 335 785,07 грн., в тому числі по: кредиту 5 000 дол. США – 39 937,50 грн., відсотках 4 130,15 дол. США – 32 989,57 грн., пені за порушення строку сплати платежу 32 408,67 дол. США – 258 864,25 грн., штрафу 500 дол. США – 3993,75 грн.

На підставі вищенаведеного просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 335 785,07 грн. та сплачену суму судових витрат.

Представник позивача не скористався правом на участь у судовому засіданні, натомість відповідно до наданої суду заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 також не скористалася правом на участь у судовому засіданні, однак її представник – адвокат ОСОБА_3 подав заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи у їх відсутність та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Одночасно подав відзив, відповідно до якого вказав, що поручитель ОСОБА_2 вимог про погашення заборгованості не отримувала та такі банком їй не надсилались, а у зв’язку з тим, що кінцевий термін повернення кредиту був 22.04.2009 року, то саме ця дата є кінцевою датою виникнення вимог до поручителя, проте в межах шестимісячного строку вимоги про погашення заборгованості до поручителя не ставилися. У зв’язку з тим, що позивач пропустив строк, визначений ст. 559 ЦК України, то наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову у цій частині.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 118/04-2007, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит у сумі 5 000 доларів США, а відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16,99% відсотків річних, строком до 22.04.2009 року та здійснювати повернення кредиту шляхом внесення суми мінімально необхідного платежу в розмірі 255 доларів США, до 10 числа поточного місяця.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором було укладено договір поруки від 23.04.2007 року, за яким ОСОБА_2 поручилася за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору № 118/04-2007 від 20.04.2007 року.

Позичальник ОСОБА_4 взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, та станом на 06.04.2012 р. у неї перед позивачем виникла заборгованість в сумі – 42 038,82 дол. США, що еквівалентно 335 785,07 грн., в тому числі по: кредиту 5 000 дол. США – 39 937,50 грн., відсотках 4 130,15 дол. США – 32 989,57 грн., пені за порушення строку сплати платежу 32 408,67 дол. США – 258 864,25 грн., штрафу 500 дол. США – 3993,75 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, заявлений позов про стягнення з неї заборгованості підлягає задоволенню.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_2

Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ч.ч. 1,4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно пункту 4.2 Договору поруки, поручитель зобов’язаний виконати взяті на себе зобов’язання не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов’язань і необхідність їх виконання поручителем, та за приписами пункту 5.3 цього Договору, його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов’язань.

Отже, у договорі поруки не зазначено конкретний строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки згідно п. 1 (Предмет договору) Кредитного договору №118/04-2007 кінцевий термін повернення кредиту є 22.04.2009 року, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителя повинні бути заявлені в межах шести місяців від дня настання цього строку (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 вересня 2014 р. у справі № 6-32цс14).

Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи викладене, на момент звернення банком з позовом до суду, порука припинилася, а тому позовні вимоги в частині до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Також суд зважає, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки (преклюзивний строк). А тому і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються. Відповідно й жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Вказане відповідає висновкам, зробленим у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 2-1283/11 від 21.03.2018 р.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути в користь ПАТ КБ «Надра» судові витрати у сумі 3219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) гривень судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 553, 554, 559, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість по кредитному договору в розмірі 335 785 (триста тридцять п’ять тисяч сімсот вісімдесят п’ять) гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 3219 (три тисячі двісті дев’ятнадцять) гривень судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Реквізити сторін:

Позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», адреса: м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456;

Відповідач 1 – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: м. Ужгород, провул. Залізничний, 7; рнокпп НОМЕР_1;

Відповідач 2 – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт ВО№118449, виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області; рнокпп НОМЕР_2.

Суддя Т.Р. Деметрадзе