Рішення № 78153793, 25.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3153/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що 05.07.2018 управлінням Держпраці у м. Конотоп проведено перевірку позивача. Зроблено висновок про допуск позивачем до роботи 9 осіб без оформлення трудових відносин. За наслідками перевірки винесено постанову про накладення штрафу та припис про усунення виявлених порушень. Зобов'язано укласти у письмовій формі трудові договори та повідомити про прийняття на роботу працівників у строк до 20.08.2018.

Вважає висновки про вчинення ним порушень безпідставними. Постанову та припис протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Відповідач наділений повноваженнями проводити перевірки дотримання вимог трудового законодавства та притягувати до відповідальності виключно у разі порушення законодавства про працю. Трудовий договір укладається на підставі вільного волевиявлення сторін. Відносини між підприємцем та працівником можуть оформлюватися не лише трудовим договором, а іншими, не забороненими законом договорами. Таке право не може бути обмежено.

Висновок про порушення позивачем законодавства про працю зроблено без врахування обставин справи.

Зазначені в акті перевірки особи не перебували з позивачем у трудових відносинах. Було укладено договори доручення на реалізацію товарів. Відповідно до умов договорів повірені зобов'язалися від імені та за рахунок позивача, за винагороду, здійснювати реалізацію належних позивачу товарів. При обранні виду договорів враховувались побажання осіб, з якими договори укладались та можливостей позивача забезпечити їх виконання. Факт укладення та виконання договорів також підтверджується звітністю, що подавалась до Конотопської ОДПІ. Неправомірність укладених правочинів відповідачем не доведено, а тому вони у відповідності до вимог ст. 204 ЦК України є чинними. Просить визнати протиправними та скасувати постанову відповідача про застосування штрафу від 25.07.2018 та припис від 27.07.2018.

Відповідачем подано письмовий відзив, у якому він позов не визнав. Пояснив, що ним проведено перевірку дотримання позивачем вимог трудового законодавства у формі відвідування. У ході відвідування встановлено порушення вимог ст. 24 КЗпП України. Протягом січня-травня 2018 року до роботи допущено 9 працівників без укладення трудового договору. Укладались цивільно-правові договори, але зі змісту договорів та характеру відносин, що склалися позивача з працівниками вбачається, що фактично у такий спосіб приховується факт використання найманої праці. При цьому трудовий договір не укладається. До позивача застосовано штраф у розмірах, встановлених законодавством. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав із зазначених підстав.

Представник відповідача заперечення підтримав. Пояснив, що за характером роботи, яка виконувалась, між сторонами склалися саме трудові відносини. Діяльність не була направлена на певний результат, як цивільно-правова угода. Позивач у своїх поясненнях сам вказав, що одні й ті ж особи виконують однакову роботу постійно, працюють позмінно. Також заперечив проти стягнення витрат на правову допомогу. Вважає їх завищеними, а факт надання правової допомоги не доведеним.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що відповідачем проведена позапланова перевірка у формі інспекційного відвідування місця провадження позивачем підприємницької діяльності. Результати відвідування відображено в акті від 05.07.2018 № СМ 932/187/АВ (а.с. 8-10). За наслідками перевірки відповідачем 25.07.2018 винесено постанову № СМ 932/187/АВ/ТД-ФС про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1005210 грн. на підставі абзацу другого ст. 265 КЗпП України (а.с. 11-12). Також відповідачем 27.07.2018 винесено припис про усунення виявлених порушень № СМ 932/187/АВ/П, яким ОСОБА_3 зобов'язано укласти трудові договори у письмовій формі з працівниками та забезпечити укладення трудових договорів з працівниками, оформлених наказом або розпорядженням власника (а.с. 13-14).

Відповідно до акту відвідування, в ході його проведення відповідачем встановлено, що в період з січня по травень 2018 року позивачем укладались цивільно-правові договори з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

З копій договорів вбачається, що позивачем та зазначеними особами укладались договори доручення на продаж товарів. За змістом договорів позивач доручає, а Повірений бере на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок Довірителя продаж товарів, що належать Довірителю. Продаж здійснюється в приміщенні кафе в м. Ромни, вул. Соборна 23. перелік товарів визначається згідно з асортиментом у місці продажу в день такого продажу. За виконання доручення Повірений отримує винагороду в розмірі 10% від вартості реалізованих товарів на місяць (а.с. 14-86).

Відповідно до ст. 1000 ч. 1 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Відповідно до ст. 1001 договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Відповідно до ст.1002 ч. 1 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведених норм та змісту договорів, що досліджені у судовому засіданні, суд вважає, що укладені позивачем договори відповідають за змістом договору доручення. При цьому суд вважає необхідним зауважити, що Цивільний кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо дій, які можуть виконуватися повіреним за договором доручення, не обмежує можливість повторного укладення договору тими ж самими сторонами та з тим же самим предметом, передбачає можливість обмеження строку виконання доручення. За таких обставин, посилання відповідача на такі обставини як на доказ існування трудових відносин суперечать вимогам Цивільного кодексу України.

Відносини, що склалися з повіреними та суми виплачених коштів відображались позивачем у звітах про суми заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного-внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до органів доходів і зборів. Відповідно до копій квитанцій № 2 звітність була прийнята органами ДФС України (а.с. 87-116). При цьому позивачем повідомлялось про осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами шляхом відображення у звітності відповідного номеру категорії особи. Виконані роботи передавались повіреними позивачу з оформленням актів приймання-передачі робіт (а.с. 155-191).

Допитані у судовому засідання в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 пояснили, що виконували роботи з продажу товарів, зокрема випічки, які надавались позивачем у приміщення закладу харчування в м. Ромни. З різних особистих причин не мають можливості працювати повний робочий день та повний тиждень. Не знаходились у заклад постійно. ОСОБА_3 повідомляв про необхідність виконати роботу напередодні телефоном. Винагорода становила 10% від виручки за проданий товар. Не мали та не мають бажання укладати трудовий договір.

Відповідач у своїх запереченнях вказує на приховування під виглядом цивільно-правових угод фактичних трудових відносин, тобто зазначає про існування удаваних правочинів. Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Дослідженими у судовому засіданні доказами факт укладення удаваного правочину не знайшов підтвердження.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на яку посилається відповідач у постанові № СМ 932/187/АВ/ТД-ФС, фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що висновки про допуск позивачем найманих працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин є безпідставним. Відповідно, відсутні і підстави для накладення на позивача штрафа за аб. 2 ч. 2 ст 265 КЗпП України. Припис, виданий відповідачем, грунтується на тих же припущеннях відповідача та також є безпідставним. Суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати постанову №СМ 932187АВ/ТД-ФС від 25.07.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в сумі 1 005 210 грн. та припис № СМ932/187/АВ/П від 27.07.2018 про усунення виявлених порушень.

Позивачем подано копію договору про надання правової допомоги, квитанцію про сплату 10000 грн. за договором. та опис виконаних робіт відповідно до якого адвокатом 5 год. витрачено на підготовку позовної заяви 5 год., заяви про виклик свідків 1 год. ( а.с. 118-120). Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу із оскарження у судовому порядку припису про усунення виявлених порушень від 17.07.2018 та постанова про накладення штрафу від 25.07.2018. Відповідно до п. 4. 1 договору за послуги, передбачені п. 1.1 клієнт сплачує адвокату 10000 грн.

Відповідно до ст. 134 ч.ч. 1-6 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом договору адвокат зобов'язується надати послуги з оскарження у судовому порядку припису та постанови, але не зазначено чи укладається такий договір, а відповідно і визначається розмір винагороди, для представництва у суді лише першої інстанції. З наданого відповідачем опису робіт виконаних за договором неможливо встановити їх вартість, оскільки договором розмір винагороди визначено єдиною сумою, без визначення погодинного розміру оплати. Таким чином, суд вважає, що наданими позивачем доказами не підтверджується факт надання послуг на суму, визначену договором. Разом з тим, до суду подана позовна заява за підписом представника та заява про виклик свідків. Факт надання правничої допомоги в цій частині є незаперечним. Виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданих послуг, закріпленому у ч. 5 ст 134 КАС України, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 11 100,60 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду та 2 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову №СМ 932187АВ/ТД-ФС від 25.07.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штрафу в сумі 1 005 210 грн. та припис № СМ932/187/АВ/П від 27.07.2018 про усунення виявлених порушень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальному розмірі 13 100 грн. 60 коп., у тому числі 11 100,60 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду, 2 000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 05.11.2018

Суддя О.В. Соп'яненко