Рішення № 78153331, 23.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 р. Справа№200/10247/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Карпенко А.В., за участю представника Відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій щодо не перерахунку пенсії за віком протиправними, зобов'язання здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 31.08.2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 роки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (далі - Відповідач) про визнання дій щодо не перерахунку пенсії за віком протиправними, зобов'язання здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 31.08.2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 роки.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

З вересня 1997 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. 31.08.2018 року Позивача переведено на пенсію за віком на підставі особистої заяви про переведення. 21.09.2018 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2016-2017 роки. Однак згідно листа від 01.10.2018 року № 17478/02 Відповідачем зазначено, що зробити такий перерахунок немає законних підстав. Вважає, що Відповідачем порушуються його права на отримання належної пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

31 жовтня 2018 року Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що Позивач дійсно отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. З 31.08.2018 року Позивача переведено на пенсію за віком за його заявою. Однак, оскільки Позивач вже скористався правом на призначення пенсії, у відповідності до чого при переведенні з одного виду пенсії на інший, норми абз.2 п.4-4 розділу ХV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до нього не застосовуються, оскільки вони застосовуються тільки при призначенні пенсії. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов, проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки (а.с. 12-14).

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області, є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011 (далі за текстом – Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Позивач після звільнення з органів МВС України з вересня 1997 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що не заперечується Відповідачем.

На підставі особистої заяви від 31.08.2018 року Позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

На звернення Позивача щодо правильності обчислення пенсії за віком листом №17478/02 від 01.10.2018 року Управління ПФУ у м. Краматорську Донецької області повідомило, що для обчислення пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати в України за 2016 рік, відповідно до ч.3 ст. 45 Закону №1058.

Також вказаним листом Відповідач також зазначив, що для застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, немає підстав при обчисленні пенсії Позивачу, оскільки вони застосовуються тільки при призначенні пенсії, а оскільки Позивач вже скористався правом на призначення пенсії, для обчислення пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016 рік.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі Закон №2262) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Право пенсійного забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту (пункт “б” статті 1-2 Закону № 2262).

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону № 1058, передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058, регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.

Однак ОСОБА_2 було призначено іншу пенсію за іншим законом.

Так, Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 він звернувся 31 серпня 2018 року вперше, а тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058 слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 року у справі №381/1405/17.

Суд критично ставиться до посилання представника Відповідача, що при зверненні із заявою до Управління Позивач набув право на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058, а не нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що Позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058, він звернувся вперше 31 серпня 2018 року.

Вказаний висновок не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14 та від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15, які полягають в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші протии Україн» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже Відповідачем було порушено вимоги ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки Позивачу при перерахунку пенсії за віком не було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки (2016 р., 2017 р.), що передують року звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, що підлягає розподілу у відповідності до вимог ст. 139 КАС України - відсутній.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (84392, Донецька обл., м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Родникова, 36, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23346787) про визнання дій щодо не перерахунку пенсії за віком протиправними, зобов'язання здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком з 31.08.2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016, 2017 роки – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області щодо відмови провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_2 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу ) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки (2016 р., 2017 р.), що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 31.08.2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки (2016 р., 2017 р.), що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 листопада 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2018 року.

Суддя Череповський Є.В.