Рішення № 78153022, 16.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 р. Справа№0540/5886/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 00007471303 від 09.06.2015 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 5466,46 грн. за період з березня 2015 року по липень 2015 року.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Вовченко С.П. - за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 00007471303 від 09.06.2015 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 5466,46 грн. за період з березня 2015 року по липень 2015 року.

02 жовтня 2018 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив суд скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 00007471303 від 03.07.2017 року, яким до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" застосовано штрафні санкції у розмірі 5466,46 грн. за період з березня 2015 року по липень 2016 року.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що у прохальній частині зазначеної заяви позивач не вірно визначив дату прийняття спірного рішення № 00007471303, а саме замість 03 липня 2018 року вказав 03 липня 2017 року. Суд вважає, що це є технічною помилковою позивача, оскільки у по тексту заяви про уточнення позовних вимог позивач вказував вірну дату прийняття спірного рішення № 00007471303.

Крім того, в матеріалах справи наявне податкове повідомлення - рішення № 00007471303 від 03 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач посилається на те, що 03 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00007471303, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 5669,63 грн. Позивач вважає, що рішення відповідача в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 5466,46 грн. за період з березня 2015 року по липень 2015 року є протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки відповідно до вимог п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до контролюючого органу за основним місцем обліку у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством. Відповідач зазначає, що у разі несвоєчасної або сплати не в повному обсязі єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а особи винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідач зазначає, що на порушення ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 7, п. 2, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем своєчасно не нараховано та не утримано єдиного внеску на загальну суму 491,56 грн., в тому числі за червень 2015 року - 416,16 грн., за липень 2015 року - 75,40 грн., несвоєчасно нарахований єдиний внесок за червень 2016 року в сумі 53681,50 грн. граничний термін нарахування якого 20.07.2016 року, а фактично єдиний внесок був нарахований 25.07.2016 року згідно звіту № 9128691943. Відповідач вказує на те. що за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску за березень 2015 року в сумі 406,34 грн. до підприємства застосовано штраф у сумі 203,17 грн., за самостійне донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за червень 2015 року - 416,16 грн. та за липень 2015 року - 75,40 грн. та за несвоєчасне нарахування єдиного внеску за червень 2016 року в сумі 53681,50 грн. застосовано штраф у сумі 5466,46 грн., загальна сума штрафних санкцій складає 5669,63 грн., на яку було сформовано та винесено рішення № 0007471303 від 03.07.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціями» із змінами та доповненнями, вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відповідно скасовано п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Крім того, відповідач вказує, що єдиним та належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово - промислової палати України, однак п. 2.1 Регламенту засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регламентами торгово - промисловими палатами форс - мажорних обставин, визначені нормативні джерела, на підставі яких ухвалено цей Регламент, серед джерел відсутній Закон № 2464. Отже, відповідач вважає, що як наслідок засвідчення форс - мажорних обставин, щодо єдиного внеску Торгово - промисловою палатою не здійснюється.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 11 вересня 2018 року.

11 вересня 2018 року суд відкладає розгляд справи на 26 вересня 2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 13 листопада 2018 року

13 листопада 2018 року відкладено розгляд справи, у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці на 16 листопада 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зареєстровано в якості юридичної особи 16.05.2002 року за № 12661200000000462, включено до ЄДРПОУ № 32001618, та перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДФС у Донецькій області.

13 червня 2016 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку філії «АВТОДОР № 6» Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт № 635/05-99-14-16/26153557 (а.с. 121-159).

За результатами перевірки встановлено порушення, зокрема:

- ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ст.7, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині своєчасно не нарахованого та не утриманого єдиного внеску на загальну суму 491,56 грн. в тому числі за червень 2015 року - 416,16 грн., за липень 2015 року - 75,40 грн.;

- ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 7, ч. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження сум єдиного внеску за березень 2015 року в розмірі 36,88%, який нараховується на додаткову базу нарахування до мінімальної заробітної плати найманим працівникам, на суму 406,34 грн.»

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» п. 1 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 435 від 14.04.2015 року (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного надання звітності за червень 2016 року з граничним строком надання 20.07.2016 року, а фактично звіт був наданий 25.07.2016 року;

- п. 1,4 ч. 2 ст. 6, п. 4, 5 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску за червень 2016 року в сумі 53681,50 грн., граничний термін нарахування якого 20.07.2016 року, а фактично єдиний внесок був нарахований 25.07.2016 року згідно звіту № 9128691943, наданого 25.07.2016 року, наданого 25.07.2016 року;

- ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-ІУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасної сплати авансових платежів з єдиного внеску під час виплати заробітної плати за період з березня 2011 року по жовтень 2014 року на загальну суму 29643,49 грн.

03 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00007471303, відповідно до якого до філії «Автодор № 6» Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (а.с. 54).

Згідно розрахунку штрафної (фінансової) санкції по акту документальної планової виїзної перевірки № 365/05-99-14-16/26153557 від 13.06.2018 року вбачається, що за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску за березень 2015 року в сумі 406,34 грн., застосовано штраф у розмірі 50% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано за березень 2015 року штраф у сумі 203,17 грн.; за самостійне донарахування платником своєчасно не нараховано єдиного внеску за червень 2015 року - 416,16 грн. та за липень 2015 року - 75,40 грн. та за несвоєчасне нарахування єдиного внеску за червень 2016 року в сумі 53681,50 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітній період: за червень 2015 року нараховано штраф у розмірі 83,23 грн., за липень 2015 року - 15,08 грн., за червень 2016 року - 5368,15 грн. Загальна сума штрафу донарахована на суму 5669,63 грн. (а.с. 161-162).

Не погодився з спірним рішенням відповідача про застосування штрафних санкцій в розмірі 5466,46 грн. за період: з березня 2015 року по липень 2015 року, червень 2016 року, який застосований у період після початку проведення антитерористичної операції та саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи питання правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5466,46 грн., суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом - Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Частиною 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до пп. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Судом встановлено, що позивачем самостійно не нараховано єдиний внесок, за березень 2015 року у розмірі - 406,34 грн., за червень 2015 року- 416,16 грн., липень 2015 року - 75,40 грн., червень 2016 року - 53681,50 грн., в зв'язку з чим відповідачем донараховано позивачу суму єдиного внеску за вказаний період і нараховано штраф у розмірі 5669,63 грн. за період: березень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, червень 2016 року.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (чинним на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 1669).

Статтею 11 Закону України № 1669 внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Таким чином, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, а надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та повному обсязі. Згідно з вимогами Закону № 1669 зазначені обов'язки мають бути виконані платниками єдиного внеску після закінчення антитерористичної операції.

Також, суд зазначає, що підставою для звільнення позивача від виконання зобов'язань визначених ст. 6 Закону № 2464 є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до фіскального органу за місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669 територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно такий перелік було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Лиман та м. Маріуполь.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Покровськ, на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Крім того, приписами пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 визначає, що відповідна заява подається до органів доходів і зборів за основним місцем обліку не пізніше тридцяти днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що наданий час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а посилання відповідача на Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30.08.2018 року № 116/2018 року є безпідставним, оскільки відповідного указу не зазначається про припинення антитерористичної операції але зазначається про введення в дію Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18.01.2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20.03.2003 року було доповнено абзацем 10: «антитероричтина операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об'єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України»

Суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, а дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується з операцією об'єднаних сил.

Стосовно посилання представника відповідача на лист Штабу Антитерористичної центру при Службі безпеки України від 23.10.2018 року № 33/1-8434 суд зазначає, що не приймає зазначений лист до уваги, оскільки лист не несе ніякої юридичної сили та має лише рекомендаційний характер.

Також, суд звертає увагу на те, що пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 не містить обмеження у вигляді обов'язкової наявності форс - мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово - промислової палати, для надання звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО.

Аналогічна позиція викладена у рішенні ВАСУ від 28.02.2017 року у справі № К/800/5721/17.

Верховний суд у рішенні від 30.03.2018 року по справі № 812/282/18 по зразковій справі зазначив, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів в зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування д таких платників заходів випливу та стягнення і відповідальність а порушення вимог Закону № 2464.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Крім цього, суд зазначає, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3».

Однак, суд зазначає, що а ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірного рішення, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті вирішення та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 липня 2018 року № 00007471303 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині 5466,46 грн. є протиправним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 липня 2018 року № 00007471303 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5466,46 грн. є протиправним та прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 00007471303 від 03.07.2017 року про застосування штрафних санкцій за період з березня 2015 року по липень 2015 року в частині 5466,46 грн. підлягають задоволенню

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 00007471303 від 03.07.2018 року про застосування штрафних санкцій за період з березня 2015 року по липень 2015 року в частині 5466,46 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 00007471303 від 03.07.2018 року про застосування штрафних санкцій за період з березня 2015 року по липень 2015 року в розмірі 5466,46 грн.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (85726, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 16 листопада 2018 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.