Рішення № 78152765, 22.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/6648/18

провадження №2/243/2430/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов’янська, цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2

вимоги позивача: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 виклад позиції позивача.

1. 18.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування квартири, який посвідчено 30.12.2003 року та зареєстровано у реєстрі за № 6718.

27.07.1996 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який на підставі рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22.01.2018 року було розірвано.

Вказав, що 25.07.2017 року у присутності свідків відповідачка зібрала свої речі з вищевказаної квартири, та повідомила його, що виїжджає в інше жиле приміщення на постійне місце проживання. Протягом тривалого проміжку часу відповідачка залишається зареєстрованою в його квартирі, в якій не проживає фактично, що підтверджується довідкою ТОВ “Цидило и К” за № 332 від 05.07.2018 року. Факт реєстрації відповідачки завдає йому додаткових незручностей та збільшує оплату за житлово-комунальні послуги, які складаються з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

З посиланням на ст. 405 ч. 2 ЦК України, а саме, що член сім’ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, просить позов задовольнити.

Крім того, просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому власністю, а саме квартирою № 88 у будинку № 5 по вулиці Вільній у м. Слов’янську, та визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у зв’язку з вибуттям її в інше жиле приміщення на постійне місце проживання, з 25.07.2017 року.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. 28.08.2018 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд визнати ОСОБА_2 такою, яка втратила право користування квартирою № 88 у будинку № 8 по вул. Вільній у м. Слов’янську з 25.07.2017 року, у зв’язку з вибуттям її в інше жиле приміщення на постійне місце проживання.

3. 19.09.2018 року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, у зв’язку з тим, що 18.09.2018 року в процесі розгляду даної справи, йому стало відомо про зміну відповідачем прізвища з “Копа” на “Нестеренко”. Просив суд визнати ОСОБА_4 такою, яка втратила право користування квартирою № 88 у будинку № 8 по вул. Вільній у м. Слов’янську з 25.07.2017 року, у зв’язку з вибуттям її в інше жиле приміщення на постійне місце проживання, та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по даній справі в частині судового збору.

4. Позивач ОСОБА_1, у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити (а.с.54).

5. Відповідач ОСОБА_2, у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не підтримує в повному обсязі (а.с.55).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 30.07.2018 року по справі проведено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.20).

7. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Договору дарування квартири від 30.12.2003 року, який посвідчено приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 6718, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира під № 88, що знаходиться у м. Слов’янську по вулиці Вільній в будинку №5 (а.с.8).

Вказане підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 31111416 (а.с.9).

9. Відповідно до довідки № 332, яка видана 05.07.2018 року ТОВ «Цидило и К», ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом із ним за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.10).

10. Згідно рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 22.01.2018 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – розірвано (а.с.11,12).

11. З акту № 344 від 06.07.2018 року, який складений керівником комітету мікрорайону ЖЕУ № 3 м. Слов’янська, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, не мешкає з 2017 року. Зі слів сусідів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, - ОСОБА_2 виїхала з квартири 25.07.2017 року (а.с.13).

V. Оцінка Суду.

12. Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

13. Ухвалюючи рішення у даній справі, суд відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини" використовує також практику Європейського суду як джерело права.

14. У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

15. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

16. Ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

17. Пленум Верховного Суду України у постанові "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.

18. Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.71 ЖК УРСР), членів сім’ї власника жилого приміщення протягом року (ст.405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

19. Згідно ст. 3 ч.2 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

20. Відповідно до ст. 21 ч.1 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

21. 22.01.2018 року рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, тобто саме з цього часу вони перестали бути членами сім’ї (а.с.11,12).

22. Відповідно вимог закону, зокрема ст. 405 ч.2 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

23. З позовної заяви вбачається, що 25.07.2017 року відповідач виїхала з квартири АДРЕСА_3, що знайшло своє підтвердження поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були допитані в судовому засіданні, та актом № 344 від 06.07.2018 року, який складений керівником комітету мікрорайону ЖЕУ № 3 м. Слов’янська (а.с.13).

24. Позивачем ОСОБА_1 подана позовна заява до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням -18.07.2018 року.

25. У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що строк, визначений ч. 2 ст. 405 ЦК України, що передбачає втрату права користування житлом члена сім’ї, на момент подання заяви до суду не сплинув, оскільки відповідач виїхала та фактично не проживає у вказаній квартирі з 25.07.2017 року, а позивачем подана позовна заява - 18.07.2018 року, тому відсутні підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

26. Вирішуючи питання стосовно застосування позивачем правової підстави ст. 107 ЖК України, а саме вибуття відповідача в інше приміщення на постійне місце проживання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

27. Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови № 2 від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

28. З матеріалів цивільної справи, та пояснень свідків, будь-яких даних стосовно вибуття відповідача ОСОБА_2 в інше жиле приміщення (із зазначення адресу) на постійне проживання, позивач не зазначає. Будь-яких переконливих доказів, в тому числі, пояснень сторонніх осіб або обґрунтованих даних на підтвердження зазначеного факту, позивачем не надано (пояснення сусідів, офіційних документів).

29. Вирішуючи питання стосовно доводів позивача про захист його права власності, яке є непорушним, відповідно до ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, суд виходить з наступного.

30. Частиною 1 ст.64 ЖК України передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

31. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, до членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки, членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

32. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї.

33. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

34. У Рішенні Європейського суду з прав людини “Кривіцька та Кривіцький проти України” (№ 8863/06) від 02 грудня 2010 року судом зазначено, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція “житла” має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

35. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для застосування ст. 391 ЦК України відсутні, оскільки право користування житлом відповідачем, у відповідності до норми ст. 64 ЖК України, не порушує право позивача на користування, володіння та розпорядження своєю власністю.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

36. Питання, щодо розподілу судових витрат, вирішується на підставі ст. 141 ЦПК України. У зв’язку з тим, що позивачу ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог, тому судовий збір покладається на позивача та не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 319, 386, 391, 396, 405 ЦК України, ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” від 07.02.2014 року №5, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_9