Рішення № 78151652, 27.11.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/905/18

п/с 2/174/496/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря - Шарапової О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вільногірськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровській області, про визнання права на спадкування за заповітом та визнання факту постійного, спільного проживання спадкодавця разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Вільногірської міської ради Дніпропетровській області, про визнання права на спадкування за заповітом та визнання факту постійного, спільного проживання спадкодавця разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, в обґрунтування посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина за заповітом, яка складається в тому числі з належних йому при житті квартири, земельної ділянки та гаражу. При житті, його батько склав заповіт, відповідно до змісту заповіту, усе належне батькові при житті майно та права на нього, він заповів йому.

За життя, його батько, починаючи з літа 2010 року - по день своєї смерті проживав разом з ним, оскільки він у наслідок свого віку та наявних у нього хронічних хвороб, якими він страждав, потребував постійного стороннього нагляду та догляду за ним, постійного відвідування медичних закладів, систематичного проходження медичного лікування в різних медичних закладах міста та області.

15 лютого 2018 року, він звернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, постановою якого від 15 лютого 2018 р., йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька, у зв'язку із пропуском ним строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Спадкоємці першої черги за законом на зазначену вище спадщину після смерті його батька, на цей час відсутні. Від свого права на спадщину після смерті батька він не відмовлявся та відповідних заяв до органів нотаріату не подавав і бажає отримати спадщину в повному обсязі,а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою від 01.11.2018 року, було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов з доказами його обґрунтування. Копію ухвали та копію позовної заяви із додатками було надіслано відповідачеві за юридичною адресою.

Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Сторони про справі, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали.

В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, своєю телефонограмою просить справу розглядати без їх участі, позов визнають.

Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні показав, що вони з ОСОБА_3 були сусідами та підтвердив, що позивач - ОСОБА_1, проживав більше аніж пів року разом зі своїм батьком - ОСОБА_3, по день смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1.

Ознайомившись зі змістом позову, вислухавши пояснення позивача, покази свідка та дослідивши письмові докази по справі суд приходить до наступного висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України)

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Отже, у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 цієї ж Постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року, в м. Вільногірську Дніпропетровської області помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом (повторним) про смерть серії НОМЕР_1 від 05.10.2017 р. (а.с. 12). Родинні зв'язки між позивачем та померлим ОСОБА_3, а саме, що вони є батьком і сином, підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серіїНОМЕР_2 від 05.10.2017 р (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_3, відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 0,20 га, що розташована на території с. Бикове, Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, квартири АДРЕСА_2, гаражу АДРЕСА_5

За життя ОСОБА_3, склав заповіт від 26.01.2012 року, яким заповів ОСОБА_1, все майно, що буде йому належать на день смерті ( а.с.16).

Відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (а.с.14).

З наданої суду копії спадкової справи вбачається, що позивач 15 лютого 2018 року звернувся до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвої Г.В., із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. В матеріалах спадкової справи також міститься витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) та довідка № 371 від 12.01.2018р.(а.с.28-32).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть встановлюватися факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування», від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки в судовому засіданні, сукупністю доказів підтверджено факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_3, на час відкриття спадщини після смерті останнього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та встановити факт того, що ОСОБА_1, постійно проживав разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 р., на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3.

Враховуючи клопотання позивача, судові витрати залишити за останнім, тобто - ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1222-1223, 1261, 1265,1268, ЦК України, ст.ст. 4, 10,12, 13, 81, 89, 133, 141,258, 259, 263-265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради Дніпропетровській області, про визнання права на спадкування за заповітом та визнання факту постійного, спільного проживання спадкодавця разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини - задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 , у м. Вільногірську Дніпропетровської області

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право на спадкування за заповітом на майно, що належало при житті його батькові - ОСОБА_3, як спадкоємцем за заповітом.

Судові витрати - залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В свою чергу, у відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області Т.М.Данилюк