Рішення № 78151473, 28.11.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2844/18

Справа № 226/2844/18

Провадження № 2/226/985/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі за текстом ДП «Мирноградвугілля») про стягнення моральної шкоди, отриманої у зв’язку з травмою на виробництві, в обґрунтування якого вказав, що з 26.12.2013 по 03.08.2018 він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи машиністом підземних установок 3 розряду, з повним робочим днем у ВП «Шахта «Капітальна». Стаж роботи на посаді становить 04 роки 04 місяці, загальний стаж роботи – 28 років 11 місяців, на підприємстві відповідача – 12 років 06 місяців. 03.08.2018 його було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я через травму на виробництві, яку він отримав за таких обставин: 10.05.2018 приблизно о 23.30 год., виконуючи наряд у третю зміну, пересуваючись поряд з рухомим составом, він намагався розчепити платформу з б/в металокріпленням від вагонетки із завантаженим б/в канатом, в цей час вагон колесом наїхав на його ліву стопу, внаслідок чого його було травмовано в області 1-2 пальців лівої стопи. У травматологічному відділенні Мирноградської ЦМЛ йому було встановлено діагноз: відкриті уламкові переломи н/фаланги 1-2 пальців лівої ступні зі зміщенням. За даним фактом складені акти про нещасний випадок за формами Н-5 та Н-1 від 16.05.2018. Після проходження лікування за рішенням МСЕК від 12.07.2018 йому первинно було встановлено 15% втрати працездатності з датою переогляду 12.07.2019. Моральна шкода у зв’язку з виробничою травмою не виплачувалася. У зв'язку з отриманою травмою у нього є потреба у медикаментозному лікуванні, йому протипоказана праця з механізмами, що рухаються, та підземні умови праці. Перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху за майбутнє своєї сім’ї, порушення спокою та сну на фоні сильних больових відчуттів. щ він відчуває до теперішнього часу. Його життя після травми зазнало суттєвих змін. Він був звільнений з роботи у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я продовжувати дану роботу. Його систематично турбує біль, через що він періодично звертається за допомогою до лікарів та приймає знеболювальне. Він змушений докладати додаткових зусиль для організації не лише свого життя, а й сім'ї. Він не може в повному обсязі забезпечити свою сім'ю матеріальними благами для повноцінного існування, враховуючи встановлені обмеження в обрані місця роботи. Наслідки травми проявилися і в його побуті, оскільки через хронічні болі він не може підіймати важкі речі, виконувати тривалу роботу по дому. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює у 13500 грн, тому просить суд стягнути на свою користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди зазначену ним суму та витрати на правничу допомогу у розмірі 1200 грн.

Ухвалою судді від 31.10.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 до суду не з’явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, вказавши, що на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача ДП «Мирноградвугілля» ОСОБА_3 до суду також не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказавши, що з позовними вимогами не згоден через відсутність доказів моральних страждань.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26.12.2013 по 03.08.2018 перебував у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта «Капітальна» державного підприємства «Мирноградвугілля», працюючи машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем у шахті. Звільнений за станом здоров'я згідно за п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.4-6).

ОСОБА_4 10.05.2018 о 23.35 год. при виконанні трудових обов’язків в якості машиніста підземних установок, пересуваючи поряд з рухомим составом, спробував при рухомому составі рукою розчепити платформу з б/в металокріпленням від вагонетки із завантаженням б/в канату, при цьому поставив на рейкову колію ліву стопу, на яку колесом наїхав вагон, внаслідок чого був травмований в області 1-2 пальців лівої стопи та був госпіталізований до лікарні. За даним нещасним випадком складені акти за формами Н-5 та Н-1 № 11 від 16.05.2018 (а.с.11-13, 14-17).

З тексту акту Н-1 вбачається, що причиною настання нещасного випадку з позивачем є: порушення працівниками, у тому числі позивачем, технологічного процесу, непогодження дій між виконавцями робіт, недотримання заходів особистої безпеки (а.с.13).

Через отриману 10.05.2018 травму ОСОБА_1 з 11.05.2018 по 29.05.2018 перебував на лікуванні у Димитровській центральній міській лікарні. Після цього позивач продовжував лікувався амбулаторно, що підтверджується записами з амбулаторної карти позивача (а.с.18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25).

Відповідно до рішення лікарсько-консультативної комісії № 147 від 03.08.2018 ОСОБА_1 за наслідками виробничої травми від 10.05.2018 – зрощений відкритий уламковий перелом нігтьової фаланги 1-2 пальців лівої стопи, післятравматичний рубець 1 пальця лівої стопи - протипоказана робота в підземних умовах (а.с.26).

Відповідно до довідки МСЕК від 12.07.2018 позивачу первинно по травмі від 10.05.2018 встановлено 15 % втрати професійної працездатності з датою переогляду 12.07.2019, з рекомендаціями медикаментозного оперативного лікування, без встановлення групи інвалідності (а.с.9-10).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманою професійною травмою позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 12.07.2018, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ч.4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов’язок створювати працівникові безпечні умови праці, провина власника полягає у невиконанні такого обов’язку. Отже, саме підприємство повинно було створити умови, які б унеможливлювали настання негативних наслідків щодо здоров’я працівника.

Наявність небезпечних умов праці позивача встановлена актом розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з встановленням йому втрати працездатності внаслідок отриманої на виробництві травми, а висновок МСЕК підтверджують наявність факту спричинення шкоди його здоров’ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача.

Отримана позивачем під час виконання ним трудових обов’язків травма вимагає від нього продовження лікування, викликала протипоказання щодо роботи в підземних умовах, призвела до втрати професії, яка була джерелом його доходу.

Наведене свідчить про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичний біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв’язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому позиція відповідача є несприятливою та такою, що не відповідає вимогам законодавства; позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність його страждань. Крім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров’я, розмір і строковий характер втрати працездатності, а саме те, що позивач втратив 15% своєї працездатності на підприємстві відповідача, отримана ним травма заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагають від нього додаткових зусиль для його організації, позивачу рекомендовано продовжувати лікування. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Суд, враховуючи наявність встановленого в діях позивача порушення техніки безпеки праці, відсутність інвалідності, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим визначити позивачу розмір моральної шкоди у 9000 грн., які підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній сумі у розмірі 272,00 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Витрати на професійну правничу допомогу згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України, відносяться до витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України склад та розмір витрат, повязаних із оплатою правничої допомоги, належать до предмета доказування у справі.

Так, п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем на підтвердження надання йому правової допомоги до позовної заяви долучено розрахунок судових витрат від 26.10.2018, укладений між ним і адвокатом ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.10.2018, акт прийому-здачі наданих послуг та виконаних робіт від 26.10.2018 з обсягом послуг та робіт, їх вартості, кількості витраченого часу, квитанція до прибуткового касового ордеру від 26.10.2018. Згідно даних документів ОСОБА_1 на користь адвоката загалом сплачено 1198 грн за усну консультацію клієнта з вивченням документів, складання позовної заяви та додатків.

Беручи до уваги доведеність позивачем здійснених ним витрат на правничу допомогу, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача зазначені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 799 грн.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», керуючись ст.ст.12, 13, 76, 133, 137, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, місце проживання якого: 85327, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки якого НОМЕР_1, до Державного підприємства «Мирноградвугілля», юридична адреса якого: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941, про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з травмою на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої травмою на виробництві, 9000 грн та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 799 грн, а всього 9799 (дев’ять тисяч сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.11.2018.

Суддя Ж.Є.Редько