Рішення № 78151374, 19.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2018 р. Справа№0540/7007/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальовій А.В.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями управління Пенсійного фонду України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями управління Пенсійного фонду України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Приморським УПФУ м. Маріуполя (Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя, Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) у період з 2004 року по 2012 рік позивачу недораховувалось щомісяця 1200 грн., у 2012 році позивачу було перераховано пенсію, але за період з 2004 року по 2012 рік заборгованість не виплачена.

Отже, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв’язку із чим просить визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії за період з 01.01.2004 року по 30.04.2012 року та зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити пенсію за період з 01.01.2004 року по 30.04.2012 року з урахуванням виплачених сум; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 15000 грн. моральної шкоди.

27 серпня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням

15 листопада 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволені позову.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1. З 01.03.2001 року знаходиться на обліку в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (раніше – управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполь Донецької області, Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах як працівник, що працював у районах Крайньої Півночі, Североморським міскзабесом Мурманської області відповідно до п. д) Порядку призначення і виплати державних пенсій, затвердженого ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 03.08.1972 року з 19.12.1978 року

01 січня 2004 року у зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія ОСОБА_1 була перерахована по документах пенсійної справи. Загальний страховий стаж відповідно до трудової книжки, довідок про роботу, показань свідків про роботу в роки війни: склав 40 років 1 місяць 11 днів, у тому числі робота на Крайньої Півночі 27 років 4 місяці 24 дня (по 04.06.1979 року). Коефіцієнт стажу – 0,40083. Пенсія нарахована по довідці про заробітну плату, яка видана військовою частиною № 26814 від 14.12.1978 року № 1116, за період з 01.08.1977 року по 31.07.1978 року – 12 місяців. Коефіцієнт заробітку – 1,67901.

14 квітня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії № 71 по стажу. Для перерахунку позивачем була надана довідка № 188/3 від 14.04.2005 року про період роботи з 05.02.1993 року по 16.05.1994 рік в міжрегіональному юридичному центрі м. Маріуполя. З 01.04.2005 року позивачу був зроблений перерахунок пенсії, загальний стаж склав 41 рік 4 місяці 23 дні.

З 01.05.2006 року позивачу було зроблено перерахунок по стажу за період роботи на Крайній Півночі на підставі заяви № 308 від 06.05.2006 року та довідки від 11.04.2006 року № 423 про роботу по строковому договору з 15.07.1974 року по 04.06.1979 року в ВЧ 26814 на Крайній Півночі, яка підтверджує пільги. Загальний стаж склав 43 роки 10 місяців 3 дні, в тому числі з 15.07.1974 року по 04.06.1979 року в полуторному розмірі.

01.09.2006 року позивачу було зроблено перерахунок пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.08.2006 року № 466 та наданих копій договорів за період роботи з 01.07.1952 року по 29.02.1960 року (1х2), з 01.03.1960 року по 24.01.1961 року (1х1,5), з 01.07.1962 року по 01.01.1974 року (1х1,5). З урахуванням пільгового обчислення – загальний стаж склав 57 років 8 місяців 15 днів, з коефіцієнтом стажу – 0,57667.

01.03.2007 року ОСОБА_1 було зроблено перерахунок пенсії на підставі заяви позивача від 15.03.2007 року № 54 та наданого до заяви копії свідоцтва про народження дитини 08.08.1960 року. Страховий стаж позивача склав 58 років 0 місяців 12 днів (стаж враховано по день звільнення 16.05.1994 року). Коефіцієнт стажу – 0,58000, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,75000 – максимально можливий.

У зв’язку із тим, що ОСОБА_1 була не згодна з нарахованим стажем та заробітком за період роботи в районах Крайньої Півночі, вона неодноразово зверталась до Приморського районного суду м. Маріуполя з позовами до відповідача.

02.03.2011 року з позовом щодо зобов’язання відповідача виконати перерахунок пенсії з урахуванням районного коефіцієнту, а також розміру заробітної плати за період 1978-1979 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Ухвалою від 21.03.2011 року по справі № 2а-898/11 позивачу позовну заяву було повернуто.

В серпні 2011 року позивач звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя із позовом щодо зобов’язання відповідача виконати перерахунок пенсії з урахуванням районного коефіцієнту, а також розміру заробітної плати за період з 1978 року по 1979 рік та стягнення моральної шкоди 5000 грн. Ухвалою суду від 18.08.2011 року (справа № 2а-2454/11) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 року ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя від 18.08.2011 року скасовано, а справу направлено до суду 1 інстанції для продовження розгляду.

В грудні 2011 року позивач звернулась до Приморського районного суду м. Маріуполя із позовом щодо зобов’язання відповідача виконати перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням районного коефіцієнту пенсії та стягнення з УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Постановою суду від 20.12.2011 року (справа № 2а-2828/11) у задоволені вищезазначеного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року постанову першої інстанції було залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2013 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судові рішення без змін.

В квітні 2014 року ОСОБА_1 зверталась із позовом до УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя, щодо зобов’язання останнього виконати перерахунок пенсії з урахуванням районного коефіцієнту пенсії, а також розміру заробітної плати за період з 1978 року по 1979 рік та стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. ОСОБА_2 Приморського районного суду м. Маріуполя у справі № 266/1450/14а позивачу було відмовлено в задоволені позовних вимог, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по справі закрито.

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом щодо встановлення факту роботи в районах Крайньої Півночі з 15.02.1949 року по 16.11.1979 року. Дану позовну заяву ухвалою від 11.02.2016 року було залишено без розгляду; Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2016 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу від 11.02.2016 року – без змін.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = 100% х 12, де,-

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Відповідно до пенсійної справи, стаж роботи ОСОБА_1 на Крайній Півночі складає 43 року 02 місяці 02 дні: в тому числі в кратному обчисленні враховано періоди з 01.07.1952 року по 29.02.1960 року (1х2 на підставі копій трудових договорів від 01.07.1952 року, від 01.02.1954 року, від 24.01.1955 року, від 10.01.1957 року, від 24.01.1958 року), з 01.03.1960 року по 24.01.1961 рік (1х1,5 на підставі трудових договорів від 01.07.1962 року, від 01.01.1971 року), з 15.07.1974 року по 04.06.1979 року (1х1,5 на підставі довідки від 11.04.2006 року № 423 виданої в/ч № 26814 м. Североморськ Мурманської області).

Заробіток для розрахунку пенсії: 928,81 грн. х 1,67901 = 1559,48 грн.

З 01.05.2012 року пенсія ОСОБА_1 була перерахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», заробітна плата для розрахунку пенсії була осучаснена, та з 01.05.2012 року скала: 1,67901х1197,91 грн. (середня заробітна плата в України за 2007 рік) = 2011,30 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України (далі – закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. […]

В умовах солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого страхового стажу отриманого заробітку, з якого сплачуються страхові внески.

З 01.10.2017 року проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з використанням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та показника вартості одного року страхового стажу 1%. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлено в розмірі 1452,00 грн.

Отже, розмір пенсії ОСОБА_1 за віком, як непрацюючого пенсіонера, обчислений з урахуванням загального стажу 58 років 00 місяців 11 днів, станом на 01.10.2017 року склав 4435,43 грн.

З 13 квітня 2018 року, у зв’язку із визнанням позивача інвалідом І групи, розмір пенсії ОСОБА_1 склав 4485,43 грн., з урахуванням надбавки на догляд інвалідам 1 групи в сумі 50,00 грн., у відповідності до пп. 4 постанови КМУ № 654.

Крім того, суд зазначає, що 14 жовтня 2008 року на виконання ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя про призначення судово – бухгалтерської експертизи від 04.04.2007 року, судовим експертом ОСОБА_3 було складено висновок № 10/1, в якому крім інших питань було розглянуто питання: чи проводився перерахунок пенсії ОСОБА_1 з січня 2004 року.

Отже відповідно до вищевказаного висновку, при дослідженні експертом пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що згідно з розпорядженням УПФ Приморського району м. Маріуполя № 131504 від 27.03.2004 року проведено перерахунок пенсійних виплат з 01.01.2004 року.

Крім того в висновку експерта, зазначено, що при дослідженні матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 експертом встановлено, що розмір пенсійних виплат ОСОБА_1 після перерахунку з січня 2004 року значиться проведено відповідно до внесених змін у законодавстві та додатково наданих документів. Порушень при підрахунку пенсії ОСОБА_1 стосовно до розміру середньої заробітної плати по Україні у 2002 році, розміру коефіцієнту стажу доплат пов’язаних з народженням дитини та стаж роботи як учасника ВВВ, також підрахунку пільгового стажу станом на 01.01.2004 року по документах також підрахунку пільгового стажу станом на 01.01.2004 року по документах наявним у пенсійній справі станом на 01.01.2004 року експертом не встановлено.

Отже, виходячи з вищевказаного суд зазначає, що не вбачає протиправних дій відповідача щодо відмови ту перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 року по 30.04.2012 рік, оскільки в зазначений період позивачу неодноразово було перерахована пенсія.

Щодо вимог позивача про зобов’язання Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити пенсію за період з 01.01.2004 року по 30.04.2012 року з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Позивач у своєму позові посилається на норми ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої, нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.

Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Проте суд зазначає, що відповідачем своєчасно виплачується пенсія позивачу, що підтверджується довідками, які містяться в матеріалах справи та пенсійною справою позивача, а отже у відповідача немає заборгованості перед ОСОБА_1 з виплати пенсії.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 15000 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 ОСОБА_2 Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 (далі - ОСОБА_2) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 ОСОБА_2 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 ОСОБА_2 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями УПФУ, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що протиправними діями УПФУ її моральному здоров’ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити свої порушення права, життя ОСОБА_1 було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачем зазнано моральних втрат, які призвели до позбавлення її можливості реалізації свої звичок і бажань, які вона могла би реалізовувати не витрачаючи на підготовку заяв, звернень, скарг та позову до суду, відвідування органу пенсійного фонду усіх рівнів щоб добитися належного по закону розміру пенсії.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань та моральних втрат протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров’я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 15000,00 грн., а також залишає вирішення даного питання на розсуд суду.

Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також того, що судом не встановлено порушення прав позивача діями або бездіяльністю відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями та діями управління Пенсійного фонду України – відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 19 листопада 2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 27 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.