Вирок № 78150788, 28.11.2018, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1919/18

п/с 1-кп/164/175/2018

Категорія: 303018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Невара О.В.,

з участю секретаря судового засідання Оліферчук І.В.,

прокурора Дуднік М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Довжика Р.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22018030000000149 від 31 жовтня 2018 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прилісне Маневицького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 зареєстрованого в АДРЕСА_2 українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Маневицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 88100 гривень обвинуваченому обрано ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 вересня 2018 року на строк 60 днів, звільнений з-під варти в зв?язку із внесенням застави 10 вересня 2018 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУНП у Волинській області № 87 о/с від 29 квітня 2016 року був призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Маневицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.

Згідно ст. 1 Закону України „Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону поліція діє виключно на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Статтею 18 Закону України „Про Національну поліцію" визначені основні обов?язки поліцейського, відповідно до яких останній повинен:

-неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;

-професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

-поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог п.п. „з" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про запобігання корупції" поліцейські є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення, а згідно ч. 1 ст. 22 вказаного Закону їм забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівники Національної поліції є службовими особами правоохоронного органу.

Відповідно до ст.ст. 1, 17, 62 Закону України „Про Національну поліцію" та п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_1, перебуваючи на вказаній посаді, є службовою особою та працівником правоохоронного органу, який здійснює функції представника державного органу виконавчої влади.

Згідно п.п. 4, 5 розділу І, п.п. 1, 2, 3 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 7 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1, ст.ст. 125, 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст.ст. 128, 129, ст. 132-1, ч. 6 і 11 ст. 133-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до ст. 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1.13 наказу т.в.о. начальника ГУНП у Волинській області № 642 від 6 червня 2016 року організація діяльності груп реагування патрульної поліції повинна здійснюватись виключно на засадах протидії корупційним проявам, порушенням законності та службової дисципліни серед особового складу.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 222 КУпАП ОСОБА_1 являвся уповноваженою особою розглядати справи та притягувати осіб до відповідальності, зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП (порушення правил перевезення вантажів).

Згідно п.п. 11.1, 12.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Таким чином, ОСОБА_1, обіймаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Маневицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, будучи службовою особою, грубо порушив свої службові обов'язки та обмеження і, використовуючи надану йому владу та службове становище в особистих корисливих цілях, вчинив злочин у сфері службової діяльності.

Так, ОСОБА_1, діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, в порушення вказаних вимог нормативних актів, став на шлях злочинної діяльності та у першій декаді червня 2018 року, перебуваючи на вищевказаній посаді, використовуючи свої службові повноваження щодо можливості зупинки транспортних засобів, перебуваючи в смт. Маневичі Волинської області, зупинив ОСОБА_3, який здійснював перевезення лісосировини на території Маневицького району Волинської області, та під приводом перевірки товарно-супроводжуючих документів, дізнавшись, що ОСОБА_3 періодично здійснює зазначені перевезення, повідомив останнього, що за грошову винагороду в розмірі 400 гривень за кожне перевезення лісосировини під час здійснення ним функцій щодо патрулювання у складі наряду ГРПП територією Маневицького району Волинської області, він не створюватиме штучних перешкод у здійсненні таких перевезень та забезпечить проїзд без перевірки товарно-супроводжуючих документів.

В свою чергу ОСОБА_3, усвідомлюючи, що відмова виконати прохання ОСОБА_1 щодо передачі неправомірної вигоди може потягнути порушення його прав та інтересів, погодився надати йому зазначену неправомірну вигоду.

В подальшому, 26 липня 2018 року ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного незаконного збагачення, біля 16 години 20 хвилин, під час зустрічі з ОСОБА_3, яка відбувалась у визначеному заздалегідь ОСОБА_1 місці, - в с. Прилісне Маневицького району Волинської області, неподалік приміщення магазину „Сонечко", будучи обізнаним в силу своїх службових обов'язків про кількість здійснених ОСОБА_3 перевезень, отримав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 1600 гривень, які той надав йому за не створення перешкод при здійснених попередньо ОСОБА_3 перевезеннях лісосировини територією Маневицького району Волинської області.

Після цього, ОСОБА_1, реалізовуючи єдиний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди за безперешкодне перевезення ОСОБА_3 лісосировини, 8 серпня 2018 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного незаконного збагачення, біля 15 години 09 хвилин, під час зустрічі з ОСОБА_3, яка відбувалась у визначеному заздалегідь ОСОБА_1 місці, - неподалік с. Рудки Червинської Камінь-Каширського району Волинської області, будучи обізнаним в силу своїх службових обов'язків про кількість здійснених ОСОБА_3 перевезень, отримав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 2000 гривень, які той надав йому за не створення перешкод при здійснених попередньо ОСОБА_3 перевезеннях лісосировини територією Маневицького району Волинської області.

В подальшому, ОСОБА_1, реалізовуючи єдиний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди за безперешкодне перевезення ОСОБА_3 лісосировини, 4 вересня 2018 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного незаконного збагачення, біля 13 години 40 хвилин, під час зустрічі з ОСОБА_3, яка відбувалась у визначеному заздалегідь ОСОБА_1 місці, - на узбіччі дороги на вул. Сойне, що на виїзді з с. Прилісне Маневицького району Волинської області в напрямку с. Галузія Маневицького району Волинської області, будучи обізнаним в силу своїх службових обов'язків про кількість здійснених ОСОБА_3 перевезень, отримав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 3600 гривень, які той надав йому за не створення перешкод при здійснених попередньо ОСОБА_3 перевезеннях лісосировини територією Маневицького району Волинської області.

Всього ОСОБА_1, реалізовуючи єдиний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди за безперешкодне перевезення ОСОБА_3 лісосировини, в період з липня по вересень 2018 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного незаконного збагачення, отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в якості неправомірної вигоди в розмірі 7200 гривень.

Після цього, ОСОБА_1 був викритий працівниками правоохоронних органів, а його злочинна діяльність була припинена.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Під час досудового розслідування 31 жовтня 2018 року між прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Волинської області старшим радником юстиції ОСОБА_4, який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22018030000000149, та підозрюваним ОСОБА_1 було укладено угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ст. 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, зобов'язувався сприяти розслідуванню кримінального правопорушення для встановлення всіх обставин його вчинення, а також надати працівникам правоохоронних органів інформацію про осіб та кримінальні правопорушення, вчинені ними, про які йому відомо. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 368 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджено міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, у виді 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадянштрафу, що становить 25500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів…, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_1 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання передбачена санкцією ч. 1 ст. 368 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Волинської області старшим радником юстиції ОСОБА_4 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншоїі призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід скасувати арешт на грошові кошти на суму 3600 гривень (грошові купюри номіналом по 100 гривень № УР2646073, № УМ5303092, № УМ3929436, № УЧ1004419, № УЖ8406844, № УБ9483096; грошові купюри номіналом по 200 гривень № ЕИ2815937, № УЕ6410450, № ЗГ9324662, № СВ6682231, № УЕ6216110, № УЄ8128707, № СВ0823472, № УА8917389, № ВА7734810, № УД2142572, № ЄБ6240991, № УД1621956, № ПИ8912857, № УА9525889, № ЕВ2912525), грошові кошти на суму 2064 гривень (грошові купюри номіналом по 100 гривень № ВБ6820223, № МЗ0447926, № АЖ4695554, № ВЮ9546298, № КВ9228556, № МН8741058, № СД3082108, № СЗ1636165, № ЗБ2305512, № ГЦ8708903, № ЗЕ3748017, № ГЙ7942335, № ВЕ1229715, № МН4823324, № КД4583694, № ТА0986068, № МЄ8325763, № ЗВ6774274, № ЗЄ7155958, № МР6125200; грошові купюри номіналом по 20 гривень № ПИ5757157, № СИ0089344; грошову купюру номіналом 10 гривень № ХВ1894126; грошову купюру номіналом 5 гривень № СЖ4947104; грошові купюри номіналом по 2 гривні № РА7167742, № ТВ4897249; грошові купюри номіналом по 1 гривень № УЗ3007511, № ПВ1412166, № УИ8427020, № КИ5738218, № УЄ4738712), мобільний телефон „Nokia" (ІМЕІ НОМЕР_1), мобільний телефон „Престіжіо" (ІМЕІ 1: НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3), штани темного кольору.

Речові докази: грошові кошти на суму 3600 гривень (грошові купюри номіналом по 100 гривень № УР2646073, № УМ5303092, № УМ3929436, № УЧ1004419, № УЖ8406844, № УБ9483096; грошові купюри номіналом по 200 гривень № ЕИ2815937, № УЕ6410450, № ЗГ9324662, № СВ6682231, № УЕ6216110, № УЄ8128707, № СВ0823472, № УА8917389, № ВА7734810, № УД2142572, № ЄБ6240991, № УД1621956, № ПИ8912857, № УА9525889, № ЕВ2912525) слід передати власнику ОСОБА_3; грошові кошти на суму 2064 гривень (грошові купюри номіналом по 100 гривень № ВБ6820223, № МЗ0447926, № АЖ4695554, № ВЮ9546298, № КВ9228556, № МН8741058, № СД3082108, № СЗ1636165, № ЗБ2305512, № ГЦ8708903, № ЗЕ3748017, № ГЙ7942335, № ВЕ1229715, № МН4823324, № КД4583694, № ТА0986068, № МЄ8325763, № ЗВ6774274, № ЗЄ7155958, № МР6125200; грошові купюри номіналом по 20 гривень № ПИ5757157, № СИ0089344; грошову купюру номіналом 10 гривень № ХВ1894126; грошову купюру номіналом 5 гривень № СЖ4947104; грошові купюри номіналом по 2 гривні № РА7167742, № ТВ4897249; грошові купюри номіналом по 1 гривень № УЗ3007511, № ПВ1412166, № УИ8427020, № КИ5738218, № УЄ4738712), мобільний телефон „Nokia" (ІМЕІ НОМЕР_1), мобільний телефон „Престіжіо" (ІМЕІ 1: НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3), штани темного кольору слід передати власнику ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 98, 100, 110, 174, 314, 369-371, 373-374, 395, 468, 471-475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 жовтня 2018 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Волинської області старшим радником юстиції ОСОБА_4 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншоїв кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22018030000000149 від 31 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, призначивши покарання - 25500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) гривень штрафу, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 (один) рік.

Скасувати арешт на грошові кошти на суму 3600 (три тисячі шістсот) гривень (грошові купюри номіналом по 100 (сто) гривень № УР2646073, № УМ5303092, № УМ3929436, № УЧ1004419, № УЖ8406844, № УБ9483096; грошові купюри номіналом по 200 (двісті) гривень № ЕИ2815937, № УЕ6410450, № ЗГ9324662, № СВ6682231, № УЕ6216110, № УЄ8128707, № СВ0823472, № УА8917389, № ВА7734810, № УД2142572, № ЄБ6240991, № УД1621956, № ПИ8912857, № УА9525889, № ЕВ2912525), грошові кошти на суму 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) гривень (грошові купюри номіналом по 100 (сто) гривень № ВБ6820223, № МЗ0447926, № АЖ4695554, № ВЮ9546298, № КВ9228556, № МН8741058, № СД3082108, № СЗ1636165, № ЗБ2305512, № ГЦ8708903, № ЗЕ3748017, № ГЙ7942335, № ВЕ1229715, № МН4823324, № КД4583694, № ТА0986068, № МЄ8325763, № ЗВ6774274, № ЗЄ7155958, № МР6125200; грошові купюри номіналом по 20 (двадцять) гривень № ПИ5757157, № СИ0089344; грошову купюру номіналом 10 (десять) гривень № ХВ1894126; грошову купюру номіналом 5 (п?ять) гривень № СЖ4947104; грошові купюри номіналом по 2 (дві) гривні № РА7167742, № ТВ4897249; грошові купюри номіналом по 1 (одна) гривень № УЗ3007511, № ПВ1412166, № УИ8427020, № КИ5738218, № УЄ4738712), мобільний телефон „Nokia" (ІМЕІ НОМЕР_1), мобільний телефон „Престіжіо" (ІМЕІ 1: НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3), штани темного кольору.

Речові докази: грошові кошти на суму 3600 (три тисячі шістсот) гривень (грошові купюри номіналом по 100 (сто) гривень № УР2646073, № УМ5303092, № УМ3929436, № УЧ1004419, № УЖ8406844, № УБ9483096; грошові купюри номіналом по 200 (двісті) гривень № ЕИ2815937, № УЕ6410450, № ЗГ9324662, № СВ6682231, № УЕ6216110, № УЄ8128707, № СВ0823472, № УА8917389, № ВА7734810, № УД2142572, № ЄБ6240991, № УД1621956, № ПИ8912857, № УА9525889, № ЕВ2912525) - передати власнику ОСОБА_3; грошові кошти на суму 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) гривень (грошові купюри номіналом по 100 (сто) гривень № ВБ6820223, № МЗ0447926, № АЖ4695554, № ВЮ9546298, № КВ9228556, № МН8741058, № СД3082108, № СЗ1636165, № ЗБ2305512, № ГЦ8708903, № ЗЕ3748017, № ГЙ7942335, № ВЕ1229715, № МН4823324, № КД4583694, № ТА0986068, № МЄ8325763, № ЗВ6774274, № ЗЄ7155958, № МР6125200; грошові купюри номіналом по 20 (двадцять) гривень № ПИ5757157, № СИ0089344; грошову купюру номіналом 10 (десять) гривень № ХВ1894126; грошову купюру номіналом 5 (п?ять) гривень № СЖ4947104; грошові купюри номіналом по 2 (дві) гривні № РА7167742, № ТВ4897249; грошові купюри номіналом по 1 (одна) гривень № УЗ3007511, № ПВ1412166, № УИ8427020, № КИ5738218, № УЄ4738712), мобільний телефон „Nokia" (ІМЕІ НОМЕР_1), мобільний телефон „Престіжіо" (ІМЕІ 1: НОМЕР_2, ІМЕІ 2: НОМЕР_3), штани темного кольору - передати власнику ОСОБА_1.

На вирок може бути подана з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду О.В. Невар