Рішення № 78149309, 22.11.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/2117/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл"

про стягнення 6507,00грн

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф. Савчук

Представники сторін:

від позивача: Щербаха Р.С. (довіреність б/н від 20.08.2018);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" (далі - ТОВ "Енерго Контроль") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" (далі - ТОВ "Стейт Оіл") про стягнення 6507,00грн основної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за усною угодою щодо поставки паливно-мастильних матеріалів укладену у червні 2016 в частині поставки 300 літрів бензину А-95 на суму 6 507,00грн.

Відповідач у справі - ТОВ "Стейт Оіл" документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; підготовче судове засідання призначено на 25.10.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2018 підготовче судове засідання відкладено та призначено на 12.11.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення прокурора представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Контроль» замовлено у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл» поставку товару - 300 літрів бензину А-95 на загальну суму 6507,00грн, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0023814 від 29.06.2016.

30.06.2016 позивачем згідно з вищевказаним рахунком сплачено на користь відповідача кошти у розмірі 6507,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №345, копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач вказує, що після проведення оплати позивач оплачений товар від відповідача не отримав-видаткову накладну у день оплати товару відповідач не оформив та сплачені літри не зарахував на паливну картку позивача.

02.03.2017 між сторонами було підписано акт звірки заборгованості між ТОВ «Стейл Оіл» та ТОВ «Енерго Контроль», відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 6507,00грн.

02.11.2017 позивач направив на адресу відповідача лист №11/01-257, яким просив здійснити поставку оплаченого товару, або, за неможливості здійснити поставку повернути сплачені кошти у розмірі 6507,00грн, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Однак, відповіді на лист позивача, відповідачем не надано, поставку товару,а бо повернення коштів не здійснено.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 6507,00грн, що були сплачені за товар, який не був поставлений відповідачем.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу підтверджуються виставленим відповідачем рахунком-фактурою №СФ-0023814 від 29.06.2016, який оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №345 від 30.06.2016 на суму 6507,00грн

Доказів у спростування відповідного факту відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, зазначені накладні підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів виконання зобов'язання з поставки товару, вимоги позивача в частині стягнення 6507,00грн заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 145, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стейт Оіл» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17А, офіс 4А; ідентифікаційний код 39436796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Контроль» (21022, м. Вінниця, вул. Енергетична, 5; ідентифікаційний код 38512048) 6507,00грн заборгованості, а також 1762,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.11.2018

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова