Рішення № 78148925, 20.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/10033/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/10033/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно - механічний завод»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця»

про стягнення 547 145,15 грн.

Представники учасників сторін:

від позивача: Кузьменко Є.А. ордер серії КС №471206;

від відповідача: Деменюк О.О. довіреність №570 від 26.10.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно - механічний завод» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 547 145,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №ПЗ/НХ-1653/НЮ від 28.04.2016 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10033/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2018.

11.09.2018 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до винесення остаточного рішення у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2016 за №42016111130000113 та у кримінальних провадженнях, що перебувають у Солом'янському районному суді м. Києва та у Броварському міськрайонному суді Київської області.

В судовому засіданні 11.09.2018, суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2018, про що свідчить протокол судового засідання від 11.09.2018.

В судовому засіданні 25.09.2018, суд, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2018, про що свідчить протокол судового засідання від 25.09.2018.

Судове засідання призначене на 12.10.2018 не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 06.11.2018.

В судовому засіданні 06.11.2018 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 13.11.2018 та про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до винесення остаточного рішення у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2016 за №42016111130000113 та у кримінальних провадженнях, що перебувають у Солом'янському районному суді м. Києва та у Броварському міськрайонному суді Київської області, так як відповідачем не надано належних доказів того, що саме спірні колодки є предметом вказаних кримінальних проваджень.

Тоді як, відповідно до вимог ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

При цьому, необґрунтоване, в разі відсутності дійсної об'єктивної неможливості розгляду справи, зупинення провадження у справі, призведе до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справ.

В судовому засіданні 13.11.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.11.2018.

16.11.2018 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні 20.11.2018 представник позивача підтримав подану позовну заяву, просив її задовольнити у повному обсязі, в свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, врахувавши подані заперечення та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» (постачальник) укладено договір поставки №ПЗ/НХ-1653/НЮ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2016 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (Товар), відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

Кількість та асортимент товару визначений у Специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4 договору).

Сума договору, згідно п. 3.4, в редакції Додаткової угоди №1 від 29.04.2016, становить 11576760,00 грн., у тому числі ПДВ 1929460,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 4.2 договору).

Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 15 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця, яка направляється поштою (п. п. 5.1, 5.2 договору).

Постачається товар за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP (Київський головний матеріальний склад: Київська область, Броварський район, ст. Бобрик, с. Шевченкове, вул. Польова, 5 або інший підрозділ покупця вказаний у заявці), у відповідності до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - Інкотермс (у ред. 2000р.) (п. 5.3 договору).

Як встановлено судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 441894,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЗН-0000015 від 01.02.2017 на суму 386010,00 грн. (колодка гальмівна типу «Ф» з металевим каркасом) та №ЗН-0000012 від 23.01.2017 на суму 55884,00 грн. (колодка гальмова чавунна гребенева тип «М» ГОСТ 30249-97), які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками, а також передано рахунки на оплату.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату, на підставі отриманих рахунків, належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 441894,00 грн.

01.03.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав перерахувати існуючу заборгованість в розмірі 441 894,00 грн. та нараховані штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання у загальному розмірі 132 699,56 грн. протягом 7 днів з дня отримання претензії, втім відповідач вимогу залишив без задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений договором строк, оплату отриманого товару не здійснив.

Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 441894,00 грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 7.2.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2.1 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 19302,73 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано три відсотка річних в сумі 18780,53 грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 67167,89 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього заборгованості з оплати отриманого товару або відсутність підстав для оплати заявлених до стягнення коштів. При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що товар був поставлений не якісний, що завдало збитків відповідачу і стало підставою для порушення кримінальних справ, оскільки, у разі доведення вказаних обставин, відповідач не позбавлений права звернутися з окремим позовом до позивача щодо покладення на нього збитків чи застосування санкцій за порушення господарських зобов'язань, однак це не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань по оплаті товару, який був отриманий без будь-яких зауважень і жодних дій щодо його повернення не вчинено.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі, згідно заяви від 15.11.2018, 30000 грн.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги №13/06/18-К від 14.06.2018, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Дудник, Поліщук, Кузьменко та партнери», відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати правову допомогу, а позивач зобов'язується оплачувати таку правову допомогу в порядку і розмірі, визначених в додатках до договору.

Згідно п.1 додатку №1 до договору, сторони домовились, що вартість послуг за консультування, аналіз судової практики, факти ризику, підготовку документів для суду першої інстанції, (заяви, клопотання, письмові пояснення, запити та інші необхідні процесуальні документи по справі про стягнення заборгованості з ПАТ «Укрзалізниця» Регіональна філія «Південно-західна залізниця» структурний підрозділ Служба матеріально-технічного забезпечення) складає 30000 грн.

Представництво інтересів позивача під час розгляду справи в підготовчих та судових засіданнях здійснювалось Кузьменко Є.А.

Як вбачається із інформації, розміщеної на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, за електронною адресою http://erau.unba.org.ua/, Кузьменко Євген Анатолійович здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №4705/10, виданого Київською обласною КДКА, та працює в Адвокатському об'єднанні «Дудник, Поліщук, Кузьменко та партнери»

В матеріалах справи також наявний ордер на надання правової допомоги серії КС №471206 від 11.09.2018.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження виконання адвокатом зобов'язань за договором про надання правової допомоги №13/06/18-К від 14.06.2018 до матеріалів справи було долучено акт надання послуг від 15.11.2018, згідно якого вартість наданих позивачу послуг складає 21398 грн. та банківську виписку по рахунку на підтвердження оплати позивачем прийнятих послуг в сумі 30000 грн.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

При цьому, розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі саме критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позаяк, як вбачається з акту надання послуг від 15.11.2018 на суму 21398 грн. в надані послуги адвокатом було включено роботи з підготовки та подачі уточненої позовної заяви вартістю 800 грн., яка подавалась, за наслідком залишення поданої позовної заяви без руху.

Суд відзначає, що у виконанні вказаних робіт була б відсутня необхідність у разі якби адвокатом було подано позовну заяву вперше із дотриманням вимог процесуального закону.

Водночас, відповідач не зобов'язаний нести витрати на відшкодування послуг адвоката, понесені у зв'язку з допущенням останнім недоліків при поданні позовної заяви вперше.

Крім цього, згідно акту в надані послуги адвокатом було включено усну консультацію щодо направленої відповідачем претензії №НХ-4/2468-1 (щодо повернення неякісного товару) у розмірі 1100 грн., втім вказане питання не входило в предмет доказування в даній справі і навіть сама претензія до матеріалів справи не була залучена, що виключає обов'язок відповідача на відшкодування даних витрат, які не пов'язані з даної справою. Окрім того, стосовно витрачених адвокатом 3 годин на підготовку позовної заяви, вартість яких визначена у розмірі 1650 грн. (з розрахунку 550 грн/год.), суд, виходячи з предмету спору, вважає співмірною у цій справі компенсацією вартості виконаної роботи у сумі 1100 грн. (з розрахунку 2 год*550 грн/год).

З огляду на викладене та виходячи з предмету спору, категорії справи, суб'єктного складу та принципу співмірності, а також з огляду на відсутність доказів на підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката, в тому числі і в часі, необхідному для участі у судових засіданнях, суд дійшов висновку про обґрунтованість витрат, пов'язаних з наданням адвокатом правової допомоги, у розмірі 13750,00 грн.

Згідно із ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (пов'язані з наданням правової допомоги) в загальній сумі 13750,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а інша частина судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно - механічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» про стягнення 547 145,15 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код: 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно - механічний завод» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 5, ідентифікаційний код 35505991) 441 894 (чотириста сорок одну тисячу вісімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 19 302 (дев'ятнадцять тисяч триста дві) грн. 73 коп. пені, 67 167 (шістдесят сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 18 780 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 53 коп. 3% річних, 8 207 (вісім тисяч двісті сім) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору та 13750 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. інших судових витрат.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.11.2018.

Суддя Т.В.Васильченко