Рішення № 78147092, 15.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15338/17

Провадження № 2/761/3462/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Горюк В.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі Першої київської державної нотаріальної контори, Київської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та внесення змін в свідоцтво про право на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3. Після його смерті залишилось спадкове майно , яке успадковувалось позивачами, як спадкоємцям першої чергу у рівних частках, оскільки батько не склав заповіту за свого життя. Так, до спадкового майна ОСОБА_3 належить: ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_8 загальною площею 135,6 м.кв., об'єкт будівництва -житлова прибудова до будинку загальною площею 51,2 м.кв. та ? частина земельної ділянки від площі 0,0808 га. У встановлений законодавством строк позивачі прийняли вказану спадщину, звернувшись до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі чого було заведено спадкові справи № 6/2014, № 232/2015. Таким чином, 23.07.2015 року позивачами було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку вказаного житлового будинку (кожному по 1/8 частині), а 24.09.2015 року ними було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину від земельної ділянки площею 0,0808 га (кожному по 1/8 частині). При цьому, нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину не було враховано прибудову площею 51,2 м.кв., належну на праві особистої приватної власності померлому ОСОБА_3, права на яку повинні спадкуватись між позивачами в рівних частках. Так, 04.09.1980 року, дід Позивачів (ОСОБА_4.) на підставі договору дарування № 5ДН-9203 /оригінал знаходиться у Позивачів/ подарував батькові Позивачів (ОСОБА_3.) ? частину житлового будинку АДРЕСА_9 в м. Києві. Загальна площа вказаного будинку на момент дарування становила 135,6 м.кв, а житлова площа - 88,1 м.кв. Отже, в 1980 році ОСОБА_3 набув право власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 135,6 м.кв. Враховуючи те, що у даного будинку існувало на той час ще три співвласники, між ОСОБА_3 та іншими співвласниками 21.11.1981 року було укладено та нотаріально завірено договір про порядок користування цим будинком /оригінал знаходиться у Позивачів/. Згідно з договором про порядок користування жилим будинком від 21.11.1981 року, ОСОБА_3 виділяється в користування ? частина будинку, а саме: жила кімната площею 20,1 м.кв., 1/3 частина веранди площею 12,3 м.кв., ? частина коридору площею 3,6 м.кв., ? частина кухні площею 11,8 м.кв., ? частина сходових клітин площею 9,2 м.кв., ? частина ванної кімнати площею 5,0 м.кв, ? частина туалету площею 1,1 м.кв, ? частина підвала під верандою, ? частина сараїв під літерами «Б», «В», «Д». Згодом, у 1981 році ОСОБА_3 завершив будівництво житлової прибудови площею 51,2 м.кв., до тієї частини будинку, яка була виділена йому договором про порядок користування та набув права власності на вказану прибудову. Так, прибудова загальною площею 51,2 м.кв., позначена на плані технічного паспорту літерою «А?-2», включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7). В подальшому, в квітні 1982 року, ОСОБА_3 звернувся до Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва з заявою про можливість зареєструвати за собою вищевказану прибудову. В зв'язку з чим, рішенням Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 24.05.1982 року № 162/2, ОСОБА_3 дозволено зареєструвати в бюро технічної інвентаризації вказану прибудову. Крім того, у вищевказаному рішенні зазначено, що такий дозвіл надається, зокрема і на підставі висновків Міжвідомчої комісії. Тобто, на той час, Міжвідомчою комісією Виконавчого комітету було встановлено, що прибудова відповідає санітарним, технічним та протипожежним нормам, що є рівнозначним вводу житлового приміщення в експлуатацію. Також, згідно зі схематичним планом земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку (додаток 2.1.) та згідно з малюнком житлового будинку, а також згідно з реєстраційним написом - станом на 18.07.1980 року прибудови не існувало. При цьому, на другій сторінці схематичного плану земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку (додаток 2.1.) вже вбачається наявність прибудови площею 51,2 м.кв. В свою чергу, згідно з реєстраційним написом на цій же сторінці поточні зміни внесені 18.12.1981 року. Тобто, прибудова площею 51,2 м.кв. була належним чином зареєстрована як об'єкт в бюро технічної інвентаризації, про що свідчать реєстраційні написи та відсутність відміток про самочинне будівництво прибудови площею 51,2 м.кв. Згодом, в 1987 році ОСОБА_3 звернувся до бюро технічної інвентаризації з заявою про видачу технічного паспорту на будинок з урахуванням зведеної ним прибудови. Так, згідно з Розділом ІІ технічного паспорту від 30.01.1987 року на малюнку домоволодіння зазначена також вищевказана прибудова, позначена літерою «А?-2». Відповідно до відмітки про наявність самочинного будівництва (у цьому ж Розділі), вказана прибудова не віднесена до самочинного будівництва. Навпаки, з реєстраційного напису, завіреного печаткою БТІ вбачається, що будь-яких змін у домоволодінні не було, Таким чином, вказана прибудова, станом на 1982 рік була зареєстрована як об'єкт, в бюро технічної інвентаризації. Отже, спадкодавець, станом на 1982 рік володів ? частиною житлового будинку, а також прибудовою, яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв., ванна кімната площею 3,1 м.кв., вбиральня площею 1,00 м.кв., кухня площею 16,5 м.кв, другий поверх - сходи 5,4 м.кв, кладова площею 3,6 м.кв., житлова кімната площею 16,6 м.кв. Допоміжні приміщення було залишено в загальному користуванні. Однак, правовстановлюючого документу чи то на прибудову, чи то на загальну частку належних йому у домоволодінні приміщень, ОСОБА_3 не оформив. Потім, в 1983 році ОСОБА_3 здійснив перепланування житлової кімнати площею 20,1 м.кв та частини коридору, внаслідок чого утворилося дві кімнати площею 11,00 м.кв та площею 14,1 м.кв. В зв'язку з чим, в 1992 році ОСОБА_3 звернувся до Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва з заявою про надання дозволу на реєстрацію в БТІ самовільних переобладнань. Внаслідок чого, рішенням Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва від 23.03.1992 року № 456 дозволено ОСОБА_3 зареєструвати в бюро технічної інвентаризації переобладнану кімнату, оскільки згідно з висновком Міжвідомчої комісії перебудова відповідає санітарним, технічним та протипожежним нормам. А вже згодом, було проведено відповідні реєстраційні зміни належним чином, про що свідчить відмітка (реєстраційний напис) від 29.05.1992 року в Розділі ІІІ технічного паспорту 1987 року, з якої вбачається, що дані зміни пройшли реєстрацію. Згодом, на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004 року № 610/2020, ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії: НОМЕР_1 від 27.02.2006 року на 1/4 частину земельної ділянки (оригінал перебуває у нотаріальній конторі), АДРЕСА_7 Таким чином, за життя, ОСОБА_3 набув право власності на ? частину земельної ділянки по вул. АДРЕСА_6 яка також увійшла до складу спадщини. Отже, документально підтверджено, що на момент смерті спадкодавець володів ? частиною житлового будинку загальною площею 135,6 м.кв. та прибудовою до ? частини житлового будинку площею 51,2 м.кв. Так, для оформлення спадщини, нотаріусу, зокрема, необхідно було пред'явити технічний паспорт на успадковану нерухомість. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернулась до КП «КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» з заявою про виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_5 У відповідь на її заяву було виготовлено відповідний технічний паспорт від 24.06.2015 року . Зазначений технічний паспорт було надано до нотаріальної контори. Втім, при виготовленні вказаного технічного паспорту, інвентаризатором було допущено помилку, яка суттєво вплинула на визначення складу та розміру спадкового майна. Так, в технічному паспорті від 24.06.2015 року на стор. «6» додаток 4.4. «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» вказано, що житловий будинок під літерою «А» побудовано в 1959 році (в тому числі й враховано зазначену прибудову в загальну площу будинку). Тобто, в технічному паспорті від 24.06.2015 року в загальну площу житлового будинку також включено і прибудову, яка є особистою власністю померлого ОСОБА_3 та жодним чином не відображено, що прибудова зведена в 1981 році, а не в 1959 році. В свою чергу, звертаю увагу Суду на технічний паспорт від 10.02.2006 року, який було виготовлено за замовленням самого ОСОБА_3 Так, в даному технічному паспорті на стор. «8» зазначено, що основна будівля під літ. «А» (будинок) збудована в 1959 році, а прибудова під літ. «А?-2» збудована в 1981 році. Таким чином, технічний паспорт, наданий нотаріусу для оформлення спадщини, містив недостовірну інформацію щодо прибудови «А?-2» площею 51,2 м.кв. В зв'язку з чим, з урахуванням недостовірних даних, викладених в технічному паспорті, нотаріусом було видано свідоцтва про право на спадщину на ? частину житлового будинку загальною площею 198,00 м.кв. 15.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до КП «КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомості» з заявою про видачу технічного паспорту на будинок з даними, які відповідають. 24.03.2017 року на заяву позивача КП «КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомості» було видано технічний паспорт на будинок, в якому відображено дійсні дані, а саме, що прибудова «А?-2» площею 51,2 м.кв. була зведена в 1981 році. На підставі чого, 14.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про внесення змін в свідоцтво про право на спадщину /. Зокрема, в своїй заяві просила внести зміни в свідоцтво про право на спадщину, видати свідоцтво про право на спадщину з урахуванням житлової прибудови, права на яку увійшли до складу спадщини та повинні бути успадковані двома спадкоємцями в рівних частках. Проте, листом від 20.03.2017 року /оригінал знаходиться у Позивачів та Відповідача-1/, нотаріус повідомила, що з даних питань необхідно звертатись до суду. Отже, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням прибудови. Таким чином, захистити свої права на спадщину позивачі можуть тільки в судовому порядку. З огляду на вищенаведене, позивачі просять суд: встановити факт того, що ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент смерті, на праві особистої власності належала прибудова, яка знаходиться заадресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,2 м.кв., позначена літерою «А?-2», яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7) та встановити факт включення до спадкового майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - прибудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,2 м.кв., позначена літерою «А?-2», яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7) ; встановити факт того, що частка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_4 на момент смерті складала 51/100 частини; внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.07.2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 15-892 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори, видане ОСОБА_1 на 1/8 частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м. Київ, вул.. АДРЕСА_10 в частині обсягу спадкового майна, а саме змінити частку з ? на 5/100 та в частині розміру успадкованої частки з 1/8 на 255/100; внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.07.2015 р., зареєстроване в реєстрі за № 15-894 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори, видане ОСОБА_2 на 1/8 частину будинку, з відповідними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 в частині обсягу спадкового майна, з ? на 51/100 та в частині розміру успадкованої частки з 1/8 на 255/100.

Провадження по справі було відкрито 03.07.2017 р., справу призначено до розгляду у загальному порядку.

За розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м Києва від відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу проведено повторний автоматичний перерозподіл справи, справу прийнято до провадження відповідно до ухвали від 22.11.2017 року.

В судовому засіданні 15.02.2018 р. у зв»язку із набранням чинності змін до ЦПК України, зважаючи на положення ст. 19, 274 зазначеного процесуального закону, вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача скористався правом та подав заяву про зміну предмету позову. Остаточно просив суд: встановити факт того, що ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент смерті, на праві особистої власності належала прибудова та встановити факт включення до спадкового майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - прибудови, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,2 м.кв., позначена літерою «А?-2», яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7); визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнові права на спадкове майно, об'єкт будівництва, а саме, на прибудову, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,2 м.кв., позначена літерою «А?-2», яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв. (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7) в рівних частках за кожним по ? частині.

Під час здійснення підготовчого засідання вирішувались клопотання сторін, були задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів, в порядку ст. 84 ЦПК України.

Від представника Київської міської ради в жовтні 2017 р. надходили пояснення о суті справи. представником відповідача зазначено про розгляд справи за його відсутності та ухвалення рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Від представника Головного територіального управління юстиції у м. Києві надходив відзив на позовну заяву. Представник зазначив, що просить розглянути справу за його відсутність та відмовити у задоволені вимог до Головного управління, оскільки дії державного нотаріуса повністю відповідали вимогам чинного законодавства.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення, яким в повному обсязі задовольнити заявлені вимоги.

Дослідивши надані докази, надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено актовий запис № 201115 та видано відповідне свідоцтво про смерть.

За заявами спадкоємців першої черги, позивачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Першою київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу за померлим.

Так, 23.07.2015 р. позивачу ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку спадкового майна, яке складається з ? частини житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця АДРЕСА_11 (реєстровий номер № 15-894) та 24.09.2015 р. свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна, яке складається з ? частини земельної ділянки від площі 0,0808 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території міста Києва у Шевченківському районі на вулиці АДРЕСА_2 (реєстровий № 15-1255).

23.07.2015 р. позивачу ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку спадкового майна, яке складається з ? частини житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця АДРЕСА_11 (реєстровий номер № 15-894) та 24.09.2015 р. свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового майна, яке складається з ? частини земельної ділянки від площі 0,0808 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території міста Києва у Шевченківському районі на вулиці АДРЕСА_2 (реєстровий № 15-1255).

Як зазначають позивачі, ОСОБА_7 за свого життя здійснив прибудову до житлового будинку площею 51,2 кв.м, позначену на плані технічного паспорту літерою «А?-2», яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7) та набув права на вказану прибудову. Проте, внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом державний нотаріус відмовився та порадив звернутися до суду в порядку ст. 1300 ЦК України, про що свідчить лист від 20.03.2017 р.

Як свідчать матеріали справи, 04.09.1980 р. ОСОБА_4 було подаровано спадкодавцю ОСОБА_3 ? частина житлового будинку АДРЕСА_9 в м. Києві. Загальна площа вказаного будинку складала 88,1 кв. м.

21.11.1981 р. між співвласниками будинку ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено договір про порядок користування житловим будинком АДРЕСА_9 в м. Києві, за умовами якого ОСОБА_3 виділено в користування ? частина будинку, а саме: жила кімната площею 20,1 м.кв., 1/3 частина веранди площею 12,3 м.кв., ? частина коридору площею 3,6 м.кв., ? частина кухні площею 11,8 м.кв., ? частина сходових клітин площею 9,2 м.кв., ? частина ванної кімнати площею 5,0 м.кв, ? частина туалету площею 1,1 м.кв, ? частина підвала під верандою, ? частина сараїв під літерами «Б», «В», «Д».

Як вбачається з матеріалів справі і підтверджується копією технічного паспорту (станом на 1981 р.) до житлового будинку спадкодавцем здійснено прибудову загальною площею 51,2 м.кв., позначена на плані технічного паспорту літерою «А?-2», включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7).

В квітні 1982 року, ОСОБА_3 звернувся до Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва з заявою про можливість зареєструвати за собою вищевказану прибудову.

24.05.1982 р. Виконавчим комітетом Радянської районної ради народних депутатів м. Києва прийнято рішення № 162/2 відповідно до якого, ОСОБА_3 . дозволено зареєструвати в бюро технічної інвентаризації вказану прибудову житлової кімнати 16,5 кв.м., кухні площею 16,5 кв.м., коридору, туалету та ванної кімнати, сходової клітини до ? частини житлового будинку АДРЕСА_12

23.03.1992 р. рішенням Виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Києва № 456 «Про надання дозволу на реєстрацію в бюро технічної інвентаризації самовільних переобладнань в буд., що належать громадянам на правах особистої власності» ОСОБА_3 надано дозвіл зареєструвати у Бюро технічної інвентаризації переобладнану кімнату пл. 11,0 кв.м.

Відповідні реєстраційні зміни проведено належним чином, про що свідчить відмітка (реєстраційний напис) від 30.01.1987 року, 29.05.1992 року в Розділі ІІІ технічного паспорту 1987 року, з якої вбачається, що дані зміни пройшли реєстрацію, про що свідчить технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2

При цьому, відповідно до відмітки про наявність самочинного будівництва (у цьому ж Розділі), вказана прибудова не віднесена до самочинного будівництва.

Однак, правовстановлюючого документу чи то на прибудову, чи то на загальну частку належних йому у домоволодінні приміщень, ОСОБА_3 не оформив.

Також, як зазначено в позові, це підтверджується наданими позивачами доказами і не оспорюється відповідачами, для оформлення спадщини після смерті батька і подання нотаріусу відповідних документів, позивач ОСОБА_1 звернулась до КП «КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» з заявою про виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_5

При виготовленні вказаного технічного паспорту, інвентаризатором було допущено помилку, яка суттєво вплинула на визначення складу та розміру спадкового майна: так технічний паспорт від 24.06.2015 року на стор. «6» додаток 4.4. «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» вказано, що житловий будинок під літерою «А» побудовано в 1959 році (в тому числі й враховано зазначену прибудову в загальну площу будинку).

В загальну площу житлового будинку також включено і прибудову під літ. «А?-2», яка є особистою власністю померлого ОСОБА_3 і з документа вбачається, що спірне майно зведене в 1959 році. Таким чином, технічний паспорт, наданий нотаріусу для оформлення спадщини, містив недостовірну інформацію щодо прибудови «А?-2» площею 51,2 м.кв.

За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу ( ч.2 ст. 1223 ЦК України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умов, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація прав власності на житлові будинки, споруди до 1992 року регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року.

Зазначений нормативний акт хоча і передбачав реєстрацію будівель і споруд та реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на ці будинки, споруди не залежало від такої реєстрації.

В 1981 році (рік закінчення будівництвом прибудови) питання набуття права власності, зокрема регулювалося і Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ). Указ втратив чинність 22.02.1988 року.

Згідно зі ст. 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Отже, згідно з Указом, підставою для виникнення у громадянина права власності на житлове приміщення був сам факт його збудування ним.

Оскільки, житлову прибудову закінчено будівництвом до 05.08.1992 року, то за змістом зазначених нормативних актів, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Крім того, правовою позицією ВСУ по справі № 6-641цс15 визначено, що якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності на нього виникає з моменту державної реєстрації.

Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, до яких відносяться і будівлі, збудовані до 05.08.1992 року та права на які не оформлені, подаються документи про речові права на земельну ділянку та документи, які засвідчують факт завершення будівництвом об'єкта. Документом, що засвідчує факт завершення будівництва житлового будинку, будівлі, прибудови, побудованих до 05.08.1992 року - є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Також, аналогічні справи були розглянуті ВССУ та відповідно до ухвал по таким справам (від 27.04.2016 року № 229/1529/15-ц, від 12.10.2016 року № 725/43/15-ц) судом встановлено, що будинки, споруди, прибудови до них, збудовані до 05.08.1992 року прийняттю в експлуатацію не підлягають і можуть бути зареєстровані як об'єкти права власності на підставі технічного паспорту. Тобто, документом, який засвідчує завершення будівництвом прибудови, побудованої до 05.08.1992 року (аналог засвідчення факту прийняття в експлуатацію) є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Таким чином, судами може визнаватися право власності на об'єкти нерухомості, збудовані до 05.08.1992 року в порядку спадкування, якщо спадкодавцем на них не було отримано правовстановлюючих документів.

Спірна прибудова не є самочинним будівництвом, що вбачається з технічного паспорту від 30.01.1987 року. Також, це вбачається з реєстраційних відміток в схематичному плані земельної ділянки житлового будинку, згідно з якими зареєстровані зміни в домоволодінні.

Крім того, факт набуття у власність спадкодавцем цієї прибудови підтверджується рішенням Виконавчого комітету Радянської районної ради Народних депутатів м. Києва від 24.05.1982 року № 162/2, яким дозволено спадкодавцеві зареєструвати своє право власності на неї.

Крім того, з вищевказаного рішення вбачається, що перед наданням дозволу на реєстрацію прибудови, Міжвідомчою комісією Виконавчого комітету було надано висновок про відповідність прибудови санітарним, технічним та протипожежним нормам, що є рівнозначним вводу житлового приміщення в експлуатацію. В свою чергу, згідно з Житловим кодексом УРСР, до компетенції Виконавчих комітетів місцевих Рад відносились також питання узаконення будівель та споруд.

Також, в матеріалах справи міститься договір на право забудови на наданих в безстрокове та безоплатне користування земельних ділянках генералам та старшому офіцерському складу, посвідчений 2-ю Київською нотаріальною конторою 13.09.1954 року за № 2991 /оригінал знаходиться у Позивачів/.

Як роз'яснено ВССУ в листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, докази оцінюються судом у сукупності, наприклад, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення земельної ділянки під забудову тощо.

Таким чином, вищенаведеними письмовими доказами в повному обсязі підтверджено факт набуття права власності на спірну прибудову спадкодавцем.

Однак, спадкодавець за життя не дооформив свої права на вказану прибудову, не здійснив перерахунку розміру часток у праві спільної часткової власності, не отримав свідоцтва про право власності з урахуванням прав на прибудову.

В зв'язку з чим, спадкоємці не можуть реалізувати свої спадкові права в частині переходу до них права власності на належну спадкодавцеві прибудову.

Таким чином, права спадкоємців порушені, оскільки перед органами, установами, організаціями вони не мають змоги підтвердити свої права на прибудову, яка увійшла до складу спадщини.

Так, прибудова до житлового будинку не являється окремою інвентаризаційною одиницею, тому зареєструвати право власності на неї самостійно від домоволодіння неможливо. Під час здійснення процедури з поділу будинку в натурі, перед поділом приміщень в окреме домоволодіння - спадкоємцям необхідно попередньо підтвердити свої права на вказану прибудову, з метою врахування її при поділі. Аналогічна необхідність виникає у спадкоємців й в разі зміни розміру часток у праві спільної часткової власності.

Так, до майнових прав належить зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном. зокрема право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), та права вимоги.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.01.2013 року у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Згідно з Листом Міністерства юстиції України від 12.01.2005 року № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись в судовому порядку.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять всі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Так суд погоджується з твердженнями представника Головного територіального управління юстиції м. Києві про те, що дії державного нотаріуса щодо відмови у внесенні змін до свідоцтв про право на спадщину за законом за відсутності правовстановлюючих документів є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, і це не заперечується позивачами, проте це не є підставою для відмови у захисті прав.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зважаючи на вищенаведене, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що померлому ОСОБА_3 належала прибудова, дозвіл на реєстрацію якої було отримано у встановленому порядку, з огляду на відсутність підстав вважати таку прибудову самочинним будівництвом, та зважаючи на вимоги чинного законодавства України суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачів в частині визнання права власності.

Щодо вимог про встановлення фактів, що мають юридичне значення, то суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В розумінні положень ч. 2 ст. 315 ЦПК України судом можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Проте, під час розгляду справи не було підстав, які б свідчили про можливість та необхідність встановлення фактів зазначених позивачами за умови встановлених обставин під час розгляду справи та за зважаючи на існуючи документи.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,280,284,287,352,354 ЦПК України, ст. ст. 15, 1216-1218,1223, 1268 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції в м. Києві в особі Першої київської державної нотаріальної контори, Київської міської ради, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та внесення змін в свідоцтво про право на спадщину за законом задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнові права на спадкове майно, об'єкт будівництва, а саме, на прибудову, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 51,2 м.кв., позначена літерою «А?-2», яка включає в себе: перший поверх - тамбур площею 1,6 м.кв., коридор площею 3,4 м.кв. (приміщення 2-1), ванна кімната площею 3,1 м.кв. (приміщення 2-2), вбиральня площею 1,00 м.кв. (приміщення 2-3), кухня площею 16,5 м.кв (приміщення 2-4), другий поверх - сходи 5,4 м.кв (під № 2-5), кладова площею 3,6 м.кв. (приміщення 2-6), житлова кімната площею 16,6 м.кв. (приміщення 2-7) в рівних частках по ? частині кожному.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: