Рішення № 78146877, 14.05.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1412/15-а

провадження № 2-а/361/85/18

14.05.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Пальчак Р.Р., Срібної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому, враховуючи зміну предмета позову та уточнення позовних вимог (т. 1 а. с. 226-248, т. 2 а. с. 8-10), просив зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії (далі - Ліквідаційна комісія ГУ МВС) провести нарахування і виплату грошового забезпечення за період його роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року з урахуванням подвійного посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а саме: 15 % надбавки до окладу за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю в розмірі 601,07 крб., одноразової грошової винагороди в розмірі 600 крб., премії в розмірі 400 крб. і добових у розмірі 63 крб., всього - 1664,07 крб.; зобов'язати відповідача видати йому довідку про грошове забезпечення за вказані періоди із включенням до неї зазначених видів і сум грошового забезпечення для пред'явлення цієї довідки до органів Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку призначеної пенсії; встановити строк відповідачу для надання звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, має право на пільги та компенсації, встановлені для цих осіб законодавством України.

Перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області у званні лейтенанта міліції, наказом ГУ МВС України в Київській області за № 069-1986 р. він був відряджений до зони відчуження Чорнобильської АЕС. Виконуючи службові обов'язки, він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року у містах Чорнобиль і Прип'ять відповідно та отримав гранично допустиму дозу опромінення на рівні 49,11 бер, що підтверджується його карткою обліку радіоактивного опромінення, відомостями маршрутного листа.

Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він втратив здоров'я та став інвалідом ІІ групи.

01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає проведення перерахунку пенсій особам, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1990 роках та визнані інвалідами, тому він має право на перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної ним у квітні, червні 1986 року за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

У зв'язку з цим, він звернувся Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області для здійснення перерахунку розміру призначеної пенсії.

18 листопада 2014 року із вказаного Управління Пенсійного фонду України він отримав листа за вих. № 413/М-01, у якому зазначалось, що для проведення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі відшкодування фактичних збитків, йому необхідно надати довідку про заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Згідно із заявою від 14 січня 2015 року Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області, де він у 1986 році проходив службу, видало йому довідку № 4 від 16 січня 2015 року про його заробітну плату під час перебування в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, у якій зазначило, що фактична заробітна плата в зоні відчуження, із якої визначене нарахування йому пенсії, нарахована в розмірі 504,91 крб., при цьому, кошти за отриману ним підвищену дозу радіоактивного опромінення вказано не було.

На його повторне звернення від 03 лютого 2015 року про видачу довідки про заробітну плату з урахуванням виплати коштів за отриману ним гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення за роботу в зоні відчуження у період з 26 по 30 квітня 1986 року жодної відповіді йому не було надано.

Із зазначеної вище довідки № 4 від 16 січня 2015 року йому стало відомо про те, що згідно із розрахунковим листом за 1986 рік одноразова винагорода йому не виплачувалась.

Із визначеним у довідці розміром його заробітної плати та відповідно з нарахуванням суми пенсії він не згоден, оскільки при їх визначенні не були враховані обставини виконання ним службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримання ним гранично допустимої дози радіоактивного опромінення.

Після аварії на Чорнобильській АЕС колишніми урядами СРСР та Української РСР документам щодо оплати праці осіб-ліквідаторів було присвоєно гриф "таємно". Після зняття грифів "таємно" та "для службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати йому не були враховані вимоги нормативно-правових актів, зокрема, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші, якими визначалися умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств та організацій, які у 1986-1990 роках в зоні відчуження виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширювалася також на військовослужбовців і військовозобов'язаних запасу, призваних на військові збори, працівників органів внутрішніх справ та інших структур.

Позивач вважає, що за виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі вказаних нормативно-правових актів до довідки про його грошове забезпечення Ліквідаційною комісією ГУ МВС підлягають включенню та врахування при перерахунку його пенсії 15 % надбавка за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю в розмірі 601,07 крб., одноразова грошова винагорода в розмірі 600 крб., премія в розмірі 400 крб. та добові в розмірі 63 крб. за 18 днів по 3,50 крб. за день.

У листі від 13 квітня 2001 року за № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" Міністерством праці та соціальної політики України зазначено, що якщо учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС донараховано заробіток за роботу в зоні відчуження в кратних розмірах, але виплата донарахованої суми не проведена і не нараховані додаткові страхові внески, то це не позбавляє права інваліда на призначення премії із заробітку в зоні відчуження.

У ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХП передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Не включенням до довідки про грошове забезпечення всіх належних йому сум грошових виплат порушуються його права на належний йому відповідно до закону перерахунок пенсії.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, останній подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольни позовні вимоги повністю.

Відповідач Ліквідаційна комісія ГУ МВС у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, у поданому до суду відзиві на позов зазначала, що з позовними вимогами ОСОБА_4 не погоджується, посилаючись на те, що належним відповідачем у цій адміністративній справі щодо видачі довідки та перерахунку грошового забезпечення позивача за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС являється Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, відомості щодо припинення якого станом на 26 квітня 2018 року до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ще не внесені, тобто документально дане Управління ще не ліквідоване.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом ІІ групи довічно, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних посвідчень, має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перебуває він на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та одержує пенсію по інвалідності, призначену йому на підставі зазначеного Закону.

Згідно із маршрутним листом № 20/М-259, виданим 09 червня 2011 року відповідачем ГУ МВС України в Київській області, лейтенант міліції ОСОБА_4, позивач у справі, приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився в зоні відчуження у період з 26 по 30 квітня та з 03 червня по 15 червня 1986 року у містах Прип'ять і Чорнобиль, всього 18 днів, та отримав дозу радіоактивного опромінення 49,11 бер, що також підтверджується карточкою доз радіоактивного опромінення позивача.

Із довідки № 4 від 16 січня 2015 року, виданої Управлінням ДАІ ГУ МВС, вбачається, що позивачу ОСОБА_4 за роботу в населених пунктах зони відчуження 26 квітня 1986 року у місті Прип'ять, з 27 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року у місті Чорнобиль згідно із відомостями № 4 і № 6 за 1986 рік за місцем його роботи виплачена заробітна плата в розмірі 504,91 крб., виходячи з посадового окладу в розмірі 90 крб., окладу за спеціальним званням у розмірі 110 крб., надбавки за вислугу років у розмірі 30 крб., із урахуванням коефіцієнтів 4 і 3 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7.

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_4 повторно звернувся до Управління ДАІ ГУ МВС в Київській області із заявою, у якій просив видати йому довідку про одержану та донараховану йому заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році із включенням до довідки сум одноразової грошової винагороди за отриману ним гранично допустиму дозу 49,11 бер радіоактивного опромінення, заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів 4 і 3 та добових для здійснення перерахунку розміру призначеної йому пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.

Не отримавши жодної відповіді на повторне звернення, позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання видати йому нову довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС із урахуванням усіх сум для перерахунку розміру призначеної йому пенсії по інвалідності.

У ст. ст. 21, 22 Конституції України закріплено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

За змістом ч. 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" в залежності від рівня радіоактивного забруднення території були введені зони небезпеки з відповідною оплатою роботи працівників, а саме: у ІІІ зоні небезпеки - у п'ятикратному розмірі в порівнянні із встановленими чинним законодавством нормами, у ІІ зоні - чотирикратному розмірі, у І зоні - трикратному розмірі. У тих випадках, коли працівник отримував граничну допустиму дозу радіації, у зв'язку чим не допускався для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачувалась одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і військовому чи спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР та внутрішніх справ - 500 крб., військовослужбовцям строкової служби та військовим будівельникам - 300 крб.

Зазначені норми оплати роботи в зонах небезпеки поширювались на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс "Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС".

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14 січня 1998 року № 15/98-ВР основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз. Якщо протягом перших двох тижнів після аварії ефективна доза опромінення досягає 50 мілізівертів здійснюється евакуація людей.

Відповідно до примітки до ст. 5 цього Закону 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 25 листопада 1993 року № 1006-р з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, дозволив МВС перерахувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні Чорнобильської АЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпеки, де вони несли службу. Перерахунок проводився в межах фонду заробітної плати МВС. Крім того, МВС, Мінсоцзахисту було доручено призначати і перераховувати пенсії відповідно до норм чинного законодавства із перерахованого згідно з цим розпорядженням грошового утримання.

Виходячи з наведеного, позивач ОСОБА_4, будучи лейтенантом міліції, тобто особою начальницького складу органів внутрішніх справ, виконуючи роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, отримавши у цей період гранично допустиму дозу радіації 49,11 бер, мав право на виплату одноразової грошової винагороди в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою (90 крб.) і спеціальним званням (110 крб.) у загальному розмірі 600 крб. (200 (90 + 110) х 3).

Таким чином, враховуючи викладене вище, отриману гранично допустиму дозу радіації 49,11 бер, позивачу належала до виплати одноразова грошова винагорода в розмірі 600 крб., тому позовні вимоги ОСОБА_4 про включення цієї виплати до довідки про його грошове забезпечення за роботу в зоні Чорнобильської АЕС є обґрунтованими.

У підпункті 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" від 10 червня 1986 року № 207-7 було передбачено виділення в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо брали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, кошти до повного завершення цих робіт. Розмір виплачуваної на одного працівника премії не повинен був перевищувати 400 крб. на місяць.

Кабінет Міністрів України постановою "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затвердив Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у пункті 6 якого вказано, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_4, виконуючи роботи в зоні відчуження Чорнобильській АЕС у 1986 році, у зв'язку з виконанням цих робіт, мав право також на отримання премії в розмірі 400 крб.

Постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзного Центрального Комітету Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" керівникам підприємств і організацій надавалось право проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним до 100 відсотків тарифним ставкам і посадовим окладам. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок та окладів встановлювалися з урахуванням складності і терміновості виконуваних робіт.

Крім того, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ мали виплачувати добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови Ради Міністрів Української PCP та Української республіканської ради професійних спілок від 10 червня 1986 року № 207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" міністерствам і відомствам дозволялось виплачувати працівникам, у тому числі військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, військовозобов'язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища, добові в розмірі 3,50 крб., а також забезпечувати їх безкоштовним трьохразовим гарячим харчуванням (із розрахунку 2,85 крб. на добу) та безкоштовним житлом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 виконував свої службові обов'язки та приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження у період з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року, всього 18 днів, тому він мав право на одержання та виплату йому за вказані дні роботи в зоні відчуження добових у розмірі по 3,50 крб. за одну добу, всього - 63 крб. (3,50 крб. х 18 днів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_4 за час перебування в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, крім вказаних сум грошової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіації в розмірі 600 крб. та премії в розмірі 400 крб., виплати йому заробітної плати за роботу в зоні відчуження із застосуванням коефіцієнтів 4 і 3, мав також право на отримання за зазначений перебування в зоні відчуження Чорнобильської АЕС за 18 днів добових у загальному розмірі 63 крб.

Позивач ОСОБА_4 заявив також вимогу про включення у довідку про його грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС надбавки в розмірі 15 % за роботи з підвищеною радіоактивністю.

Що стосується включення у довідку про грошового забезпечення вказаної 15 % надбавки, підстав для виплати та включення цієї надбавки у довідку суд не вбачає.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 03 вересня 1986 року № 1767, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року № 530-рс тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15 %. Міністерства, відомства УРСР, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми мали право встановлювати конкретні розміри підвищення з врахуванням складності і терміновості цих робіт, затверджувати переліки робіт з підвищеною радіоактивністю, які оплачувались у такому ж порядку, також було затверджено перелік населених пунктів з підвищеною радіоактивністю, у яких оплата праці провадилась по підвищених до 25 % тарифним ставкам (посадовим окладам). Конкретні розміри підвищення тарифних ставок (посадових окладів) встановлювалися керівниками підприємств, організацій та установ.

Доказів того, що ОСОБА_4 під час виконання ним у квітні, червні 1986 року робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керівником підрозділу, у якому позивач проходив службу, підвищувався посадовий оклад на 15 %, суду не надано, будь-яких відомостей з цього приводу судом не здобуто, тому підстав для включення цієї надбавки до грошового забезпечення ОСОБА_4 суд не вбачає.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійна-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У ч. 1 ст. 2 вказаного вище Закону визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01 січня 2012 року, затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно із ч. 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Спільним листом Міністерства праці України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Міністерство фінансів України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751, № 1082/3к, № 13-412/308 роз'яснено, що вирішення грошових вимог осіб, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зоні відчуження і їм не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених розмірів, повинно проводитись відповідно до чинного законодавства України.

Листом від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" Міністерство праці та соціальної політики України роз'яснило, що відповідно до ст. 238 КЗпП України якщо працівник своєчасно звернувся до органу, який розглядає трудовий спір, його вимога про перерахунок неправильно нарахованого заробітку за виконані роботи в зоні відчуження повинна бути задоволена за весь час, коли неправильно провадилась оплата праці. Якщо працівник не отримав нараховану йому у 1986-1990 роках заробітну плату за період роботи в зоні ЧАЕС (передав у фонд розвитку виробництва, на благодійні цілі тощо) це не позбавляє його права на призначення пенсії із зазначеного заробітку.

За змістом положень ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Суд встановив, що відповідно до вимог нормативно-правових актів позивач ОСОБА_4 як інвалід ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року має право на виплату йому грошової винагороди за отриману дозу радіоактивного опромінення, премії та добових.

Наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інваліда ІІ групи, захворювання якого пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, що характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали та стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно із умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач ОСОБА_4 має право ініціювати в суді питання про нарахування йому належних виплат грошового забезпечення за період перебування в зоні відчуження Чорнобильської АЕС та виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про нарахування вказаних виплат та включення їх у довідку про його грошове забезпечення у зазначений період ґрунтуються на вимогах законодавства та підлягають задоволенню.

На даний час на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16 вересня 2015 року № 730 триває процедура ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Суд вважає, що повноважними правонаступниками щодо видачі довідок про грошове забезпечення звільнених зі служби працівників органів внутрішніх справ для перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України є Ліквідаційні комісії Управлінь МВС в областях та в місті Києві.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо зобов'язання Ліквідаційної комісії ГУ МВС нарахувати та включити в довідку про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС належні йому виплати і видати нову довідку про перераховане грошове забезпечення встановленого зразка ґрунтуються на вимогах законодавства.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що позивач ОСОБА_4 приймав участь у зоні відчуження в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у містах Прип'ять і Чорнобиль з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року, отримав гранично допустиму дозу радіації, мав право на виплату йому одноразової винагороди в розмірі 600 крб., премії в розмірі 400 крб. і добових у розмірі 63 крб., а також перерахунок грошового забезпечення із застосуванням коефіцієнтів 4 і 3, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС провести перерахунок його грошового забезпечення, нарахувати недоплачені вказані вище суми грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження у 1986 році та видати йому нову довідку про грошове забезпечення із включенням до неї зазначених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З метою захисту прав позивача, суд вважає доцільним зобов'язати відповідача не пізніше тридцяти днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати суду звіт про виконання даного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 205, 242 - 246, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області в особі ліквідаційної комісії провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_4 та нарахувати йому недоплачену суму грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року з урахуванням одноразової грошової винагороди в розмірі 600 крб., премії в розмірі 400 крб. та добових у розмірі 63 крб.

Зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області в особі ліквідаційної комісії включити у довідку про грошове забезпечення ОСОБА_4 за його роботу в зоні відчуження у період з 26 по 30 квітня та з 03 по 15 червня 1986 року одноразову грошову винагороду в розмірі 600 крб., премію в розмірі 400 крб., добові в розмірі 63 крб. та видати йому довідку про грошове забезпечення із включенням до неї зазначених сум.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Зобов'язати Головне управління МВС України в Київській області в особі ліквідаційної комісії надати суду не пізніше тридцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання цього судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.