Рішення № 78145260, 14.11.2018, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1402/18

Провадження №2/751/634/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

секретаря Клименко К.Є.,

з участю позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановив:

06.03.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить: визнати відповідача батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 грн. щомісячно з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем у цивільному шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з тим, що шлюб між ними не було зареєстровано, при реєстрації дитини відомості про батька були внесені до свідоцтва про народження дитини з її слів відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. 14.03.2013 року було зареєстровано шлюб з ОСОБА_1, який рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.08.2017 року було розірвано. Коли постало питання про утримання дитини, відповідач перестав приходити до дитини та бачитися з нею. Вирішити у добровільному порядку питання утримання дитини відповідач відмовляється. Оскільки відповідач офіційно не працевлаштований, просила стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі.

У підготовчому судовому засіданні позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить: визнати відповідача батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 3000 грн. з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути судові витрати по справі (а.с.85)

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Доповнила, що у травні 2010 року вона познайомилась з відповідачем по справі, з червня 2010 року вони з ним почали спільно проживати у цивільному шлюбі, проживали на «Подусівці» у м.Чернігові, де винаймали житло. До шлюбу відповідач носив прізвище «ОСОБА_2». ІНФОРМАЦІЯ_7 року від фактичних шлюбних стосунків з відповідачем вона народила дитину, яку зареєструвала ОСОБА_4. На час народження дитини відповідач був в Україні, але перебував в місцях позбавлення волі, про народження сина він знав і визнавав свою дитину. У серпні 2011 року відповідач був екстрадований до Республіки Білорусь. У серпні 2012 року відповідач звільнився з місць позбавлення волі у Білорусії за амністією і прибув одразу до неї (ОСОБА_1.), вони продовжували спільно проживати. 14.03.2013 року вона і відповідач уклали шлюб, який зареєстрували у м.Чернігові, при цьому відповідач обрав її прізвище «ОСОБА_4». Під час спільного проживання з відповідачем, останній визнавав сина своїми вчинками. Шлюбні стосунки з відповідачем припинили у серпні-вересні 2015 року. Перший рік після цього відповідач продовжував приймати участь у вихованні та утриманні дитини. Так, у лютому 2017 року у дитини був важкий перелом руки і вона просила відповідача надати допомогу, і він надав у розмірі 3000 гривень. У 2017 році відповідач звернувся до суду з позовом до неї про розподіл спільного майна подружжя, під час розгляду цієї справи № 751/6002/17 у Новозаводському районному суді м.Чернігова відповідач у своїх поясненнях визнавав своє батьківство щодо їхньої спільної дитини. Крім того, зазначила, що звукозаписом судового засідання по вказаній справі підтверджується, що відповідач заробляє 1000 доларів на місяць, а тому позивач вважає, він може сплачувати аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини в розмірі 3000 гривень щомісячно, враховуючи ту обставину, що дитина є інвалідом, потребує систематичного лікування, на яке вона витрачає великі кошти, разом з тим вона має мінімальний дохід і самій їй важко утримувати та лікувати дитину.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, у відповідності до ст. 128, 498 ЦПК України. З протоколів судових засідань від 15.06.2018 року та 26.06.2018 року суду Ленінського району м.Могильова вбачається, що з метою виконання доручення Новозаводського районного суду міста Чернігова про вручення судових документів та провадження окремих процесуальних дій відносно ОСОБА_6, останній будучи двічі належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, до суду не з'явився за невідомими причинами (а.с.45-48). З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду відповідач не звертався, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Керуючись ст. ст. 223, 280-282 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоди позивача та на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 125 Сімейного кодексу України встановлено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання яких встановлено ст. 126, 127 цього кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до цивільно-процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, починаючи з червня 2010 року. На цю обставину у судовому засіданні вказувала позивачка ОСОБА_1

Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що з позивачкою вони давно дружать, а сім'ю ОСОБА_1 (позивачки та відповідача) вона знає з 2010 року, зокрема, станом на день народження ОСОБА_1 30.06.2010 року вони з відповідачем вже жили разом в кімнаті у гуртожитку. Світлана завагітніла від відповідача, коли вони жили разом, чекали на дитину та ІНФОРМАЦІЯ_7 року позивачка народила сина ОСОБА_4. З 2010 року до 2018 року з іншими чоловіками вона позивачку не бачила. У лютому - березні 2013 року сторони уклали шлюб. Відповідач завжди визнавав батьківство щодо дитини, називав його своїм синочком, а дитина називала його батьком. Дитина дуже схожа на відповідача. До того ж, коли позивачка від'їжджала на навчання, то ОСОБА_6 (відповідач) залишався з дитиною.

Свідок ОСОБА_8 у суді надала свідчення, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вони сусіди з зими 2012 року, весь час сторони жили однією сім'єю, крім ОСОБА_6 у ОСОБА_1 нікого не було, ніколи ніяких сумнівів не виникало, що син - це дитина відповідача. Коли позивачка їздила на навчання відповідач завжди залишався із сином, крім того, два роки тому, коли хлопчик потрапив до лікарні, відповідач надавав допомогу.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що відповідач ОСОБА_6 є рідним батьком дитини ОСОБА_4. Також пояснила, що позивачка у справі - її дочка у серпні 2010 року привезла до неї додому відповідача, з яким разом жила. У жовтні 2010 року, коли вона (ОСОБА_9.) приїхала до дочки з зятем (відповідачем), то останній повідомив, що у них буде дитина. ІНФОРМАЦІЯ_7 року у сторін народився син. Дитина народилася без відповідача, оскільки він на той момент знаходився у тюрмі. Немає ніяких сумнівів, що батьком її онука є відповідач, він завжди визнавав дитину, однак десь півтора роки не спілкується, останній раз відповідач приїздив провідати Владика 8.06.2017 року після суду, при цьому казав, що буде допомагати.

Крім того, у судовому засіданні 29.11.2017 року під час розгляду Новозаводським районним судом м. Чернігова цивільної справи № 751/6002/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, відповідач у поясненнях наданих суду фактично підтвердив своє батьківство щодо дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини зафіксовані звукозаписувальним технічним засобом суду, копія якого міститься в матеріалах цієї справи (а.с.123).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, слідує, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року, батьками дитини зазначені: батько ОСОБА_6, мати - ОСОБА_1, актовий запис 1218 (а.с. 8)

Згідно копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження та актового запису про народження № 1218, відомості про батька записані за вказівкою матері, згідно з ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.17, 109).

Крім того, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.03.2013 року, який було розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.08.2017 року (а.с.9). Ухвалою суду від 03.03.2018 за заявою відповідача заочне рішення було скасоване. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.08.2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_6 відновлено на дошлюбне «ОСОБА_2». Рішення набрало законної сили 04.10.2018 року (а.с. 147-150).

За таких обставин належним ім'ям (прізвищем, ім'ям так по-батькові) відповідача у справі необхідно вважати ОСОБА_3.

Відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Виходячи з досліджених судом доказів, суд вважає батьківство ОСОБА_3 стосовно народженої позивачкою дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку.

Одночасно, підлягає вирішенню заявлена позивачкою вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Відповідно до положень ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 27 "Конвенції про права дитини", ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року та положення "Декларації прав дитини" регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Нормами ст. 18 Конвенції про захист прав дитини закріплено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За умов частини першої та третьої ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

На час розгляду справи домовленості між батьками з приводу участі відповідача в утриманні дитини не досягнуто, а отже аліменти підлягають стягненню в судовому порядку.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

На даний час, неповнолітня дитина проживає разом з матір»ю, яка приймає безпосередню участь в утриманні та вихованні дитини, позивач офіційно працює, зі слів позивача відповідач офіційно не працевлаштований. Дані обставини мають істотне значення, тому суд, на підставі ст. 184 Сімейного Кодексу України вважає, що розмір аліментів має бути визначений у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд враховує, що прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років у 2018 році становить: з 1 січня - 1860 грн, з 1 липня - 1944 грн, з 1 грудня - 2027 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 3000 грн., з урахуванням того, що дитина часто хворіє, і вона витрачає великі кошти на лікування.

Однак, як роз'яснив Верховний Суд України (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17), що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається ст. 185 СК України. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові.

Суд, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, матеріальне становище платника та одержувача аліментів, вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково, стягнувши з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 2000,00 грн., починаючи з 06.03.2018 року, в силу ст. 191 Сімейного Кодексу України.

Суд визнає необхідним застосувати п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 43, 76-82, 95, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 125, 126, 134, 135, 180-182, 184, 185, 191 Сімейного Кодексу України, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (громадянина Республіки Білорусь, паспорт НОМЕР_4, виданий Ленінським РВВС м.Могильова 06.05.2014, місце проживання: АДРЕСА_4, посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_5, видана 23.05.2014 року органом 7401, місце проживання на території України: АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, народженого в місті Чернігові Чернігівської області.

Вказати батьком дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина Республіки Білорусь, місце проживання: АДРЕСА_4, місце проживання на території України: АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_2.

Виключити відомості про батька дитини ОСОБА_6, громадянина України. Інші відомості залишити без змін.

Чернігівському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області внести відповідні зміни до актового запису про народження № 1218 від 08 червня 2011 року на ім'я ОСОБА_4 і видати нове свідоцтво про народження на підставі даного рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, громадянина Республіки Білорусь, місце проживання: АДРЕСА_2, місце проживання на території України: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (двох тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 06.03.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, витрати, понесені на оплату правничої допомоги в сумі 3000 грн. (трьох тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, громадянина Республіки Білорусь, місце проживання: АДРЕСА_2, місце проживання на території України: АДРЕСА_3, судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп. на користь УК у м.Чернігові/Новозаводський район/22030101, код ЄДРПОУ 38054398, МФО 899998, Казначейство України, розрахунковий рахунок 31214206025004, код бюджетної класифікації 22030101.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 23.11.2018

Головуючий - суддя І. В. Яременко