Рішення № 78141118, 27.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20425/18

Провадження №2-а/522/1507/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,

представника позивача - Стельмаха О.М.,

відповідача - ОСОБА_3,

перекладача - До Ни Дієн,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_3 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просить продовжити строк затримання на шість місяців до 03.05.2019 року громадянина В’єтнамуВу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

При цьому позивач посилається на те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25.05.2018 по справі № 522/9224/18 було задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина В’єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців. Після неодноразових запитів до Посольства В’єтнаму в Україні станом на 19.11.2018 року особистість громадянина ОСОБА_3 так і не встановлена.

Таким чином, оскільки на даний час неможливо забезпечити примусове видворення відповідача, у зв'язку з тим, що до теперішнього часу інформація щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства В’єтнаму не надходила та тим, що він не може бути документований сертифікатом на повернення в країну походження, що в свою чергу не дає можливості виконати рішення про його примусове видворення за межі України.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20.11.2018 рокуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі і призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з наведених вище мотивів.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що на сьогоднішній день в нього є паспорт та він має намір виїхати з України, про що свідчить роздруківка авіаквитка.

26.11.2018 року до суду надійшло повідомлення з Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з якого вбачається, що ОСОБА_3, який утримувався в Чернігівському ПТПІ ДМС України згідно рішень Приморського районного суду м.Одеси був звільнений 25.11.2018 року об 11 год. 00 хв., у зв'язку з закінченням терміну утримання в пункті.

Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2018 року задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина В’єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк шість місяців.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до ч. 4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Аналогічні положення викладені в пункті 12 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 №141.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частин одинадцятої-тринадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш, як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення слід встановити, одночасну наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження.

Крім того, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена спільним Наказом МВС України, Адміністрацією ДПС України, Службою безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (далі - Інструкція) регламентовано порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

П. 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:

- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);

- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС;

- у разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Тобто, в розумінні Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, ідентифікація іноземця та документування свідоцтвом для повернення іноземця є двома різними процедурами.

Як вбачається з листа Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, який надійшов до суду 26.11.2018 року, у громадянина В’єтнаму ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наявний паспорт, який було отримано 14.11.2018 року поштою, що свідчить, що особа громадянина Республіки В’єтнаму ОСОБА_3 ідентифікована.

Крім того, у судовому засіданні відповідач надав суду оригінал свого паспорту та роздруківку квитка на літак щодо виїзду за межі України 25.12.2018 року.

Також, сам факт з'явлення в судове засідання відповідача після звільнення з Чернігівського пункту тимчасового розміщення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України вказує на те, що відповідач має намір особисто покинути територію України.

Вказане виключає процедуру ідентифікації громадянина Республіки В’єтнаму ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вказане в сукупності свідчить про відсутність умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства та забезпечити примусове видворення, які в розумінні п.11 ст.289 КАС України є підставою для продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Згідно пп. f п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Відповідача не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п.1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у ОСОБА_3 наявний паспорт, роздруківка авіабілету, а тому відсутні вичерпні умови за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, передбачені ч. 13 ст. 289 КАС України, а тому, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для продовження строку затримання відповідача, а також відсутні підстави для задоволення позову ГУДМС України в Одеській області до громадянина Республіки В’єтнаму ОСОБА_3 про продовження строку затримання.

Керуючись ст. ст. 241, 244, 245, 246, 371 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної Міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_3 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.С. Шкамерда