Вирок № 78140110, 23.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/523/18 Справа № 705/3115/17 Категорія: ч. 1 ст. 164 КК України Головуючий у І інстанції Коваль А.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Биби Ю. В. Іваненка І. В.Іваненка І. В., Соломки І. А.Соломки І. А. Єгоровій С. А.з участю прокурораОчеретяного М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Уманської місцевої прокуратури Сліпенко І.В. на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2018, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Колодисте Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт.

Прийнято рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2003 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання дітей: доньки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, та доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, на кожну дитину, починаючи з 15.07.2003 і до їх повноліття. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_8 старша донька ОСОБА_11 досягнула повноліття.

30.01.2017 року ОСОБА_7 частково сплатив заборгованість в розмірі 18 000 гривень. Після цієї виплати ОСОБА_7, діючи умисно і цілеспрямовано, злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, будь-якої участі у вихованні доньки не бере, ніде не працевлаштовується, рішення суду добровільно не виконує, на неодноразові попередження державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів не реагує, а також свої доходи, отримані від виконання тимчасових робіт, приховує, до Державної виконавчої служби не надав жодної квитанції про сплату аліментів.

Вказані діяння ОСОБА_7 призвели до виникнення заборгованості із сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) у розмірі, що за період із лютого 2017 року по червень 2017 року складає 4095 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Сліпенко І.В. порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт.

Апелянт, посилаючись на положення ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.ст. 1,9 Закону України «Про амністію у 2016 році», зазначає про безпідставне звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він належить до категорії осіб, до яких амністія не застосовується.

Зокрема, вказує, що за змістом ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», амністія не застосовується до осіб, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, і вчинили злочин, що посягає на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Звертає увагу на те, що вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, об'єктом якого є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги та, відповідно, є потерпілими від кримінального правопорушення, що виключає можливість його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора в підтримку апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, міркування обвинуваченого ОСОБА_7 про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог прокурора, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, шо апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Уманської місцевої прокуратури Сліпенко І.В. підлягає до задоволення.

За змістом ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального та кримінального процесуального закону.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України і ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліменів), є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Вид та розмір призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання за санкцією статті за якою він засуджений, учасниками судового провадження не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції вирок в цій частині не переглядається.

Що стосується апеляційних вимог прокурора, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, зокрема має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як встановлено колегією суддів, вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2018 ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт. Цим же рішенням звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Частиною 2 ст. 86 КК України передбачено, що Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Статтею 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 встановлено перелік осіб, до яких амністія не може бути застосована. Також визначено, що законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

За змістом вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2018 ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді 100 годин громадських робіт на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Пунктом «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII передбачає можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Разом з цим, ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» регламентовано, що амністія не застосовується, зокрема до осіб, які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Дійсно, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 є батьком неповнолітньої дитини. Однак, судом першої інстанції не звернуто уваги на положення ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», якими встановлено пряму заборону для застосування щодо ОСОБА_7 п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Зокрема як слідує з встановлених судом першої інстанції фактичних осбавин провадження, ОСОБА_7 згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2003 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання дітей: доньки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, та доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян, на кожну дитину, починаючи з 15.07.2003 і до їх повноліття. При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_8 старша донька ОСОБА_11 досягнула повноліття. 30.01.2017 року ОСОБА_7 частково сплатив заборгованість в розмірі 18 000 гривень. В подальшому, ОСОБА_7, діючи умисно і цілеспрямовано, злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, будь-якої участі у вихованні доньки не бере, ніде не працевлаштовується, рішення суду добровільно не виконує, на неодноразові попередження державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів не реагує, а також свої доходи, отримані від виконання тимчасових робіт, приховує, до Державної виконавчої служби не надав жодної квитанції про сплату аліментів.

Таким чином, ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, об'єктом якого є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги та відповідно потерпілими від вказаного кримінального правопорушення є неповнолітні та непрацездатні діти. Наведене свідчить про те, що обвинувачений посягав на інтереси дитини, порушив її право на повноцінне життя та всебічний розвиток, що в даному випадку виключає можливість його звільнення від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Вказане неправильне застосування судом акту амністії можливо виправити в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, шляхом скасування вироку Уманського міськайонного суду Черкаської області від 17.04.2018 в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання та ухвалення нового вироку, в межах повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, з призначенням покарання визначеного судом першої інстанції, однак без подальшого звільнення ОСОБА_7 від його відбування на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 3 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Уманської місцевої прокуратури Сліпенко І.В. задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2018 щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, скасувати внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.

В решті вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2018 щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :