Рішення № 78139653, 21.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/9824/18

Провадження № 2/520/5565/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.

за участю секретаря Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одес из позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення позивачеві тримісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер 02 листопада 2010 року, посилаючись на те, що не міг вчасно звернутися з заявою про прийняття спадщини, оскільки позивач був засуджений до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, 06 жовтня 2008 року був звільнений. При цьому, оскільки позивач був засуджений до позбавлення волі до досягнення повноліття, тому у встановлений строк не був документований паспортом громадянина України та на час смерті ОСОБА_3 у позивача не було паспорту громадянина України, у звязку з чим, він не міг звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений законом.

Надалі, представник позивача надав уточнену позову заяву, в якій просив визначити позивачеві тримісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер 02 листопада 2010 року, визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовної заяви, оскільки позивач, на день смерті був звільнений з місця позбавлення волі, знаходився у м. Одесі, однак за власним бажання не звертався до компетентних органів для отримання паспорту громадянина України. При цьому, позивач знав про смерть батька, був на його похованні та знав, що після смерті батька відкрилась спадщина.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява є необгрунтована та така, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 02 листопада 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 534479.

Відповідно до спадкової справи № 262/2017, яка відкрита після смерті 02 листопада 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулась з заявою про прийняття спадщини та 17 травня 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України,спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці зазаконом одержуютьправо наспадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України,право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно дост. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема,із правочинів.

Право власності вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги провизнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно дост. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1220 ЦК Українипередбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зіст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У п. 24Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30травня 2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» зазначено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд звертає увагу, що належних доказів, які би підтверджували наявність причин, повязаних з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини та отримання паспорту громадянина України, позивачем не надано.

Посилання позивача, що він не мав паспорту громадянина України не можуть бути визнанні судом поважними причинами, відповідно дост. 1272 ЦК України.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У п. 36 рішення Європейського суду у справі Голдера проти Сполученого Королівства, вказано, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішеннісправи «Каічта іншіпроти Хорватії» у рішенні від 17 липня 2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, вказано, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Відповідно до положеньстатті 1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Згідноз ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідно дост.76ЦПК України, доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами :письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зіст.80ЦПК України,достатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»,під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Слід зазначити, що позивачі вказують на своє право із зверненням до суду з позовною заявою про витребування майна квартири АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння, проте з такими вимогами до суду не звертався.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки відповідач звернулась з заявою про прийняття спадщини у строк, передбачений законом, при цьому позивач пропустив строк для звернення з такою заявою, суд вважає, що нотаріус правомірно видав зазначене свідоцтво про прийняття спадщини, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.77,81,89, 263-265, 354-355ЦПК України, ст. 1216, 1220, 1221-1223, 1261, ч.3 1272 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку - 3 місяці - для прийняття спадщини, після смерті 02 листопада 2010 року ОСОБА_3; визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 травня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5-767, виданого державним нотаріусом Третьої Одеського державної нотаріальної контори; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5-764, виданого державним нотаріусом Третьої Одеського державної нотаріальної контори - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 26 листопада 2018 року.

Головуючий Салтан Л. В.