Ухвала суду № 78139537, 23.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/12690/17

Провадження № 6/520/585/18

УХВАЛА

про розгляд подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон

23.11.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 року державний виконавець Другого Київського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області звернувся до суду з поданням, в якому просить вирішити питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника громадянина України ОСОБА_2 за межі України до виконання зобовязань за виконавчим листом 520/12690/17, виданим Київським районним листом м. Одеси 01.06.2018 року. При цьому заявник посилається на те, що боржником не виконане рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

До судового засідання державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області не зявився, повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, на виконанні в Другому Київському ВДВС ОМУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/12690/17, виданого 01.06.2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 44337,10 грн.

16.08.2018 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження ВП № 57015182.

21.08.2018 року постановою державного виконавця накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири №67 будинку 98 корпус 1 по вул. Ак. Корольова в м. Одесі.

З відповіді Пенсійного фонду України на запит держвиконавця вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ОСОБА_1 управлінні ПФУ в Одеській області та розмір його пенсії становить 3023,27 грн.

В органах ДПС згідно наданої відповіді ОСОБА_2 на обліку не перебуває.

Судом встановлено, що державний виконавець двічі здійснював вихід за адресою місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1, про що свідчать складені державним виконавцем акти від 28.08.2018 року та 10.09.2018 року щодо того, що двері за вказаною адресою ніхто не відкрив. При цьому в актах зазначено, що до проведення виконавчих дій був залучений представник ПАТ КБ «ПриватБанк», проте підпису вказаної особи в актах немає.

В поданні державний виконавець посилається на ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Згідно з положеннями даної статті громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про розяснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем до подання не надано будь-яких доказів щодо вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, виклику боржника до державного виконавця або повідомлення стосовно проведення виконавчих дій. Суду надано роздруківку з сайту Укрпошти щодо того, що 01.10.2018 року відправлення вручене особисто, однак до вказаного доказу суд ставиться критично, оскільки з даної роздруківки незрозуміло яке саме відправлення було вручене. Належним доказом суд вважає повідомлення про вручення поштового відправлення з власноручним підписом боржника, проте такого доказу суду не надано. При цьому виїзд за адресою проживання боржника державним виконавцем було здійснено двічі без понятих.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, в тому числі, що боржник має у власності нерухоме майно та отримує пенсію, та з урахуванням положень узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), суд дійшов висновку, що подання державного виконавця задоволенню не підлягає, оскільки не доведене та не обґрунтоване, оскільки факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, не доведений та звернення до суду з даним поданням є передчасним.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні подання Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Васильків О. В.