Ухвала суду № 78138170, 27.11.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2282/17

Провадження № 2-п/645/43/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Горпинич О.В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

за участю заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року, ухваленому у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі.

ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, звернувся до суду із заявою, якою просив заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року по вищевказаній справі скасувати, призначив розгляд справи за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заяви посилався на те, що причиною неподання відзиву на позов є звернення представника відповідача із заявою про застосування позовної давності, що на думку останнього було достатньою підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, поганий стан здоровя відповідача та похилий вік представника відповідача є поважними причинами їх неявки в судове засідання, в якому було ухвалено рішення суду. Також, судом не було повно зясовано усіх фактичних обставин справи, в наслідок чого ухвалив рішення, яке є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заяву підтримав, просив суд її задовольнити, пояснивши про обставини викладені вище.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявки осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вислухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці ОСОБА_3 Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом вказаних норм наявність цих трьох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.

Так при розгляді справи судом було встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 20.07.2018 року не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи (розписка про вручення повістки), причини неявки суду не повідомив (а.с. 64).

Зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою його місця проживання, зареєстрованого відповідно до інформації, яку містить відповідь органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо його зареєстрованого місця проживання, що підтверджують рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, які були неодноразово отримані відповідачем.

З'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, щосторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Проте необхідно зауважити, що відповідачем не надано доказів того, що він не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, оскільки судові повістки надсилались за адресою його реєстрації, ним отримувались із зазначенням дати, часу, місця розгляду справи та її суті, крім того вказана адреса реєстрації відповідача також зазначені ним при подачі заяви про перегляд заочного рішення, будь яких доказів, що відповідач проживає за іншою адресою суду не надано.

Крім того відповідач посилається на те, що судом не було повно зясовано усіх фактичних обставин справи в наслідок чого було ухвалено рішення, яке є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За аналізом ст. 43 ЦПК України, сторони судового процесу зобов'язані надати до суду усі наявні у них докази.

Посилання відповідача на те, що звернення представника відповідача із заявою про застосування позовної давності, що на думку останнього було достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, вирішувалось судом при ухваленні рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, заявник не наводить посилань на докази, що мають, на його думку, істотне значення для правильного вирішення справи і які не досліджувались судом при розгляді справи у звязку із неявкою відповідача.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Доказів, які мають істотне значення для вирішення справи в розумінні ст.288ЦПК України відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу для розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження або залишити заяву без задоволення.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення немає, а тому заяву про перегляд заочного рішення необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 287 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерноготовариства Комерційнийбанк «ПриватБанк»до ОСОБА_2про стягненнязаборгованості закредитним договором залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Повний текст ухвали складено 27 листопада 2018 року.

Суддя