Ухвала суду № 78136779, 22.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9533/17

Провадження № 1-кп/127/979/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Борисюк І.Е., Бессараб Н.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Гюмюшлю М.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Дідиченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 311 КК України, відомості про яке внесені 29.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020010004967, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 311 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.12.2018 року, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом поставлено на обговорення питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.

Прокурор Гюмюшлю М.Г. з приводу продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування не вбачається, оскільки обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти нові корисливі злочини, може переховуватись від суду, впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Захисник обвинуваченого адвокат Дідиченко О.О. щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував, так як ризики передбачені ст. 177 КПК України на його думку стороною обвинувачення не доведені, відсутні докази тиску, чи ймовірності впливу обвинуваченим на свідків. Захисник Дідмченко О.О. вважає, що сама лише тяжкість статті не може бути підставою для продовження виключного запобіжного заходу. Також, захист звернув увагу суду, що у ОСОБА_2 є міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та місце реєстрації. Просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід, із триманням під вартою, на цілодобовий домашній арешт та у разі необхідності з використанням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні питання щодо можливості продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, судом було враховано наступні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений, розуміючи невідворотність покарання в разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину, матиме змогу переховуватися від суду в разі пом'якшення запобіжного заходу щодо нього. Враховано також те, що на теперішній час допитано не всіх свідків, тому існує ризик того, що обвинувачений зможе незаконно впливати на інших свідків, які ще не допитані в судовому засіданні. До затримання обвинувачений не був офіційно працевлаштований, а тому може продовжувати вчиняти нові злочини, а також перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином. Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 375 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 22.11.2018 до 20.01.2019 включно.

Копію ухвали направити Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: