Рішення № 78132012, 27.11.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/20099/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого судді - Салоїд Н.М.,

при секретареві - Лоб І.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

та представника відповідача ОСОБА_2,

Сторони та інші учасники у справі:

Позивач: ОСОБА_3,

Представник заявника: ОСОБА_1

Відповідач: Кредитна спілка «Ніка плюс»

Представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до кредитної спілки «Ніка плюс», -

встановив:

І Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який обґрунтовує його тим, що 20 квітня 2017 року підписав із кредитною спілкою «Ніка Плюс» договір поруки про виконання зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором.

У звязку із невиконанням ОСОБА_4 кредитних зобовязань кредитна спілка «Ніка Плюс» звернулась до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку із позичальника та з нього, як з поручителя.

Проте, при укладанні договору поруки відповідач достеменно знав, що він одружений, але згоди дружини на укладання такого договору не було, стосовно його зауважень щодо згоди дружини відповідач зауважив, що така згода на укладання договору поруки непотрібна.

Відповідно до вимог статті 65 Сімейного кодексу України вказаний договір виходив за межі дрібного побутового та підлягає визнанню його недійсним, позаяк вчинений без згоди дружини, має високу вартість, тому означений договір поруки є недійсним та не створює жодних прав та обовязків.

В судовому засіданні представник позивач заявлені вимоги підтримала, просить їх задоволити. Зокрема, ОСОБА_1 суду пояснила, що укладений договір поруки позивачем в майбутньому порушить його права. Насамкінець, зазначила, що у звязку із задоволенням позову може бути накладено стягнення на спільне майно подружжя.

Представник кредитної спілки «Ніка» в судовому засіданні заявлених вимог не визнав, вважає, що укладений договір поруки підписаний поручителем ОСОБА_3 відповідає закону, і підстав для визнання його недійсним немає. Згоди дружини на укладення договору поруки позивачем законом не передбачено, оскільки порука є способом забезпечення виконання зобовязання та не створює обовязків для інших осіб, крім сторін за договором.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 19 вересня 2018 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року підготовче провадження закрито та справу призначеного до судового розгляду 22 листопада 2018 року.

10 жовтня 2018 року відповідачем подано відзив на позов.

22 листопада 2018 року спір вирішено по суті.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Суд, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно установлено, що 20 квітня 2017 року між кредитною спілкою «Ніка плюс» та поручителем ОСОБА_3 в забезпечення кредитних зобовязань позичальника ОСОБА_5 був укладений договір поруки та підписаний сторонами у передбаченому законом порядку.

Ці обставини сторонами не оспорюються.

Однак, позивач вважає, що відсутність згоди його дружини на укладення цього правочину тягне його недійсність, позаяк може вплинути на його права та обовязки в майбутньому за умови стягнення кредитної заборгованості за зобовязаннями позичальника ОСОБА_5 відповідно до укладеного договору.

Оспорюючи укладений договір поруки позивач вважає, що він вимогам закону не відповідає.

Проте такі доводи позивача та його представника вимогам закону не відповідають.

Договір поруки укладається у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України) правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Позивач покликається на положення частини третьої статті 65 СК України, яка передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Однак положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладання договору поруки як забезпечення виконання зобовязань іншою особою.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.

При укладенні вказаного договору поруки волевиявлення ОСОБА_3 було вільним та відповідало його внутрішній волі, оскільки договір поруки є правочином щодо забезпечення кредитних зобовязань позичальника, а не щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Його права не були порушеними в момент вчинення оспорюваного ним правочину, не є порушеними і зараз.

5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтею 73 Сімейного кодексу України за зобовязаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя та в інтересах сімї те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Оскільки договір поруки укладено не а інтересах сімї, він не породжує для другого з породжує для другого з подружжя ніяких обовязків і за зобовязаннями поручителя за цим договором стягнення не може бути накладене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. За зобовязаннями того з подружжя, хто є поручителем, стягнення може бути накладене лише на особисте майно поручителя.

Порука є способом забезпечення виконання зобовязання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обовязків для будь-кого з інших осіб, крім сторін за договором.

Тому з наведених підстав позов задоволенню не підлягає.

6. Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови від позову на позивача, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору судовий збір слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 141, 247, 263-265, 273, 280-284, 289 ЦПК України, ст. ст. 3,15,16, 203,207, 547, 553 Цивільного кодексу України, ст. 73 Сімейного кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до кредитної спілки «Ніка Плюс» про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суду Хмельницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.11.2018 року.

Позивач : ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач : Кредитна спілка «Ніка плюс», місце знаходження м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 46, код ЄДРПОУ 35940070

Суддя: