Ухвала суду № 78128964, 27.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

27 листопада 2018 р.Справа № 1840/3267/18 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Мельнікової Л.В.,

суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання відповіді протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

Встановила:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України (подалі - ДКС України) про визнання відповіді протиправною та зобов'язання вчинити дії.

07 листопада 2018 року означене судове рішення оскаржено відповідачем ДКС України в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 1840/3267/18.

Заявлене клопотання вмотивовано тим, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Правову позицію з цього приводу висловлено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року по справі № 804/927/17, згідно з якою Закон України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік випадків та суб'єктів сплати судового збору. Крім іншого суд зазначив, що на учасника процесу, не визначеного у Законі як платник судового збору, не може покладатися обов'язок зі сплати судового збору, оскільки це суперечитиме вимогам Закону України «Про судовий збір». Так, постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 висловлено правову позицію, за якою відбувається звільнення скаржника від сплати судового збору в апеляційній та касаційній інстанції у разі якщо позивач по справі не сплачував судовий збір за подання позову. У зв'язку з тим, що позивачем по цій справі при поданні позовної заяви судовий збір не сплачувався, то не може підлягати сплаті судовий збір при поданні апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції. Зважаючи на викладене, скаржник зазначає, що ДКС України, як апелянт у справі, не є платником судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 2 Закону №3674-VI визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відхиляючи доводи заявника щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, наведених в обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 18 червня 2018 року по справі № 804/927/17, Суд, аналізуючи норми Закону України «Про судовий збір» у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що громадські організації, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, не визначені платниками судового збору, оскільки вони не є ані юридичними, ані фізичними особами. Відповідно, такі організації не зазначені і у статті 5 Закону України «Про судовий збір» як суб'єкти, які звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про помилковість та безпідставність висновку суду апеляційної інстанції про те, що положення Закону України «Про судовий збір» не передбачають пільг по сплаті судового збору для неприбуткових громадських організацій без статусу юридичної особи та не виключають їх з переліку платників судового збору.

Оскільки заявник не є неприбутковою громадською організацією без статусу юридичної особою, підстав для застосування положень ч. 5 ст. 242 КАС України колегія суддів не вбачає.

За правовим висновком у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Система Торгсервіс" до Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 322960,77 грн., викладеним Верховним Судом від 20 червня 2018 у справі № 914/1748/17, - товариство з обмеженою відповідальністю "Система Торгсервіс" звільнене від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Як передбачено в пункті 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Приходячи до висновку про неможливість застосування ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що предмет у справі № 914/1748/17 не співпадає із предметом спору у справі, що розглядалась судом першої інстанції. При цьому, підставою для несплати судового збору позивачем за подання у цій справі апеляційної скарги слугували положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір». У справі, що розглядається, позивач має пільги по оплаті судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 1 ст. 133 КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначене узгоджується з вимогами частини 1 статті 8 Закону № 3674-VI, якими визначено чіткі умови, за яких можливо відстрочити чи розстрочити, зменшити розмір судового збору чи звільнити від його сплати.

З наведених положень убачається, що можливість відстрочення сплати судового збору передбачена лише для фізичних осіб.

В той же час заявником апеляційної скарги є суб'єкт владних повноважень, фінансове становище якого не може слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 січня 2018 року по справі № 242/4385/17.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ДКС України про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі № 1840/3267/18, та відмовляє у його задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 133, ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі № 1840/3267/18, - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик М.І. Гуцал