Ухвала суду № 78128411, 23.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6131/18 1-кс/335/9210/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., за участю секретаря Тимченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого, відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 Андраніка Артавадзі, ІНФОРМАЦІЯ_1, вірмен, громадянина ОСОБА_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ОСОБА_3, Тавужська область, с. Кохб, тимчасово мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження прокурора Сердюк Є.О., слідчого Клименко С.В., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4, перекладача ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

Відділ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080000000161 від 02.06.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02 червня 2018 приблизно о 17 годині 50 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «BMW 330 D», реєстраційний номер JZN 971 (литовська реєстрація), здійснював рух по проїзній частині вул. Набережна магістраль в м. Запоріжжі, з боку вул. Української в напрямку вул. Лермонтова, зі швидкістю не менше 100,7 км/год., що перевищує допустиму швидкість руху в населеному пункті. В цей же час по правому тротуару по ходу руху автомобіля в зустрічному йому напрямку рухались пішоходи ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_7 Під час руху поблизу стовпа ЛЕП № 220 водій ОСОБА_2 перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки та перешкод іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху вліво, скоїв наїзд на бордюрний камінь зліва по ходу свого руху, після чого допустив занос керованого ним автомобіля, який виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та малолітню ОСОБА_7 Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1., 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, відповідно до яких: п.10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». п.12.4:«У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год». п. 12.9 б): «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пункті 12.4». Внаслідок порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_2А, керуючи автомобілем «BMW 330 D», реєстраційний номер JZN 971 (литовська реєстрація), скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а сам втік з місця пригоди, залишивши автомобіль. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України згідно з висновками судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-481 від 26.07.2018, проведеної експертами Запорізького НДЕКЦ МВС України, з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_6 була доставлена до лікарні, де цього ж дня померла. Згідно з висновком судової медичної експертизи №2017 від 02.07.2018 смерть ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу, кінцівок у вигляді множинних ушкоджень мяких тканин, множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів з подальшою масивною крововтратою, нерівномірним кровонаповненням з переважним недокрівям внутрішніх органів. В сукупності виявлені ушкодження виникли незадовго до госпіталізації при травматичній дії тупих предметів з надмірним струсом, є небезпечними для життя і за цією ознакою кваліфікуються, як тяжке тілесне ушкодження. Враховуючи характер, локалізацію, механізм і давність виникнення тілесних ушкоджень, переважання внутрішніх ушкоджень над зовнішніми, наявність ознак струсу, весь комплекс ушкоджень міг виникнути внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом. Згідно з висновком судової медичної експертизи №2014 від 04.07.2018, смерть ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до шоку, що формується. Всі пошкодження утворилися незадовго до настання смерті, у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які в даному випадку призвели до смерті. З огляду на масивність травми, наявність ознак струсу тіла, механізм ушкоджень, висоту розташування крововиливів у мякі тканини, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_7 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом.

Слідчий відділурозслідувань злочиніву сферітранспорту СУГУНП вЗапорізькій областіОСОБА_1звернувся досуду зклопотанням,погодженим першимзаступником прокурораобласті начальникомуправління ОСОБА_8,про застосуваннядо ОСОБА_2 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою вмежах строкудосудового розслідуваннядо 03.12.2018,без визначеннярозміру застави,посилаючись нате,що підозрюванийОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, за який кримінальним законом, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк до 10 років, може переховуватися відорганів досудовогорозслідування тасуду;знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногопровадження;незаконно впливатина потерпілого,свідка,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні;може перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином, а відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недоцільним.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні та пояснили, що підозра обґрунтована, ОСОБА_2 не зявився до суду на розгляд клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було призначено на 23.11.2018 о 15-00 годині. 21.11.2018 в іншому кримінальному провадженні до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки з покладенням на останнього обовязки передбачені ст. 194 КПК України. Але підозрюваний знаючи про наслідки неявки в судове засідання, покинув м. Запоріжжя. ОСОБА_2 не має міцних соціальних звязків на території України. Вважають, що до підозрюваного не можливо застосувати більш мякий запобіжний захід, так як підозрюваний порушив обовязки передбачені ст. 194 КПК України.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри, вважає недоведеними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні, також пояснив, що матеріали кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_2 не скоював інкримінований йому злочин, що підтверджується висновками трьох експертиз, які слідчий не долучив до клопотання, посилаючись на те, що кримінальне провадження перебуває в Генеральній прокуратурі на вивчені. Крім того матеріали кримінального провадження містять покази двох свідків, які пояснили, що за кермом автомобіля в момент аварії знаходився інший чоловік. Також, є відеозапис з якого вбачається, що за 20 хвилин до скоєного за кермо автомобіля сідала інша людина. Відповідно до проведеної експертизи ДНК від 19.07.2018 на подушці безпеки в районі водійського сидіння знаходилась кров четвертої особи, що свідчить про те, що в автомобілі знаходилось чотири чоловіка, а не три, як вважає слідство. Експертиза з матеріалів справи підтверджує, що ОСОБА_2 знаходився на передньому сидінні зі сторони пасажирського сидіння. 20.11.2018 ОСОБА_2 був звільнений з-під варти. В наступний день він зявився в Управління НП в Запорізькій області за викликом. 21.11.2018 ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні у вигляді особистої поруки (два поручителя). Також захисник вважає, що вказане клопотання не може бути підписано першим заступником прокурора Запорізької області, оскільки ОСОБА_2 більш як шість місяців знаходився під вартою, вважає, що клопотання повинен був підписувати Генеральний прокурор або його заступник. Також пояснив, що ОСОБА_2 на теперішній час, по вказаному кримінальному провадженні, не має жодного запобіжного заходу у звязку з чим мав право виїхати за межі м. Запоріжжя по особистим справам. Незаконне, на його думку, затримання ОСОБА_2 у м. Василівка Запорізької області не може свідчити про його переховування від слідства та суду. Просив відмовити у задоволені клопотання слідчого, надавши письмові заперечення.

Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав свого захисника та пояснив, що клопотання є необґрунтоване, він не ухилявся від слідства та суду, його виїзд з м. Запоріжжя було обумовлено вирішенням особистих питань, вважає, що він встиг би на розгляд поданого клопотання слідчого, але його було затримано співробітниками поліції у м. Василівка, просив відмовити у задоволені клопотання.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_2 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні. Заяв в порядку ст. 206 КПК України від сторони захисту в ході розгляду клопотання не надійшло.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018080000000161 від 02.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

03.06.2018 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.06.2018 року, додатком до протоколу ОМП, протоколами предявлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2018 року.

03.06.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відносно підозрюваного ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

25.07.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного судом м. Запоріжжя у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України продовжено строк досудового розслідування до 4 місяців, а саме до 03.10.2018.

25.07.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відносно підозрюваного ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 22.09.2018.

19.09.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України продовжено строк досудового розслідування до 6 місяців, а саме до 03.12.2018.

19.09.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відносно підозрюваного ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 21.11.2018

20.11.2018 ОСОБА_2 було звільнено з-під варти у звязку із закінченням визначеного судом строку.

Також, встановлено, що 21.11.2018 слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки у іншому кримінальному провадженні № 12018080000000349 від 19.11.2018.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2018 надано дозвіл на затримання ОСОБА_2 з метою приводу, оскільки в призначений судом час він у судове засідання не зявився.

23.11.2018 о 17-55 годині ОСОБА_2 було затримано в порядку ст.. 208 КПК України.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків (крім ризика переховування), слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш мякого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Дійсно, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, є громадянином іншої держави, постійного місця проживання на території України не має, постійного джерела доходу не має, що дає достатньо підстав вважати, що більш мякий запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обовязків.

Щодо доводів захисника про наявність судових експертиз на підтвердження невинуватості ОСОБА_2, слідчий суддя не приймає до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.

Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, п.3, п. 4, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється. На теперішній час йому повідомлено підозру у вчиненні злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинив загибель двох осіб, застосування більш мяких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто до 03.12.2018 включно.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.

Керуючись ст.ст. 22, 177, 178, 183, 193 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 Андраніка Артавадзі, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, який відраховувати з 23 листопада 2018 року до 03 грудня 2018 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом пяти днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя І.А.Крамаренко