Постанова № 78128187, 15.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 553/3345/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2018р., головуючий суддя І інстанції Є.Б. Супрун по справі № 553/3345/17

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач, Полтавське ОУПФ), в якій, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану з неприйняттям рішення про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зобов'язавши відповідача прийняти рішення про призначення позивачу з 29.05.2017 пенсії зі зниженням пенсійного віку до 52 років, як особі, яка постійно проживала та працювала у зоні безумовного/обов'язкового відселення в смт. Поліське Поліського району Київської області у період з 01.09.1988 по 28.01.1997.

04.05.2018 ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави матеріали справи №553/3345/17 передано для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо неправомірності оспорюваної бездіяльності.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 категорії 3 громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав в зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, виданого Київською обласною держадміністрацією 19.08.1994 (а.с. 36).

29.05.2017 позивач звернулася до начальника Полтавського ОУПФ Кадушкіної Т.М. із заявою довільної форми про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку до 52 років як особі, яка постійно проживала та працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в смт. Поліське Поліського району Київської області у період з 01.09.1988 по 28.01.1997 (а.с. 10-12).

Листом від 12.06.2017 №325/Г-17 перший заступник начальника Полтавського ОУПФ Книш В.Г. повідомив заявника про те, що при визначенні права на пенсію осіб, які мають статус потерпілої особи, обов'язковою умовою є застосування початкової величини зниження пенсійного віку. Додав, що станом на 01.01.1993 особа повинна прожити (відпрацювати) певний період, що відповідає даній зоні (а.с. 39-40).

Отже, позивач звернулася до відповідача із заявою від 29.05.2017 довільної форми про призначення їй пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, на яку отримала відповідь у формі листа від 12.06.2017 №325/Г-17 у порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян", про зміст якого зазначено вище.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з правомірності відмови Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині мотивів та підстав відмови в задоволені позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою у довільній формі про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку до 52 років як особі, яка постійно проживала та працювала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в смт. Поліське Поліського району Київської області у період з 01.09.1988 по 28.01.1997 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закону №796-XII).

Колегія суддів зазначає, що призначення та виплата пенсії даній категорії осіб здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з особливостями, встановленими Законом №796-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Такий порядок звернення особи щодо призначення та перерахунку пенсії, подання та оформлення відповідних документів, врегульований Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок 22-1).

Пунктом 4.1 Порядку 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Форма відповідної заяви щодо призначення та перерахунку пенсії затверджено додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пункт 4.1 розділу ІV).

Відповідно пункту 4.2 Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення та перерахунок пенсії, є подання особою відповідної заяви та доданих до неї необхідних документів, поданих до уповноваженого органу Пенсійного фонду України відповідно до Порядку 22-1.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеної в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у усправі№ 369/7555/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона подала заяву про призначення пенсії не встановленої форми, без додержання Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже, відповідачем правомірно розглянуто заяву позивача згідно приписів Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393-96-ВР.

Колегія суддів зазначає, що лист Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області має лише консультативний характер, позивачу роз'яснено, що визначення права на пенсійне забезпечення, як особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слід вирішувати з урахуванням ст. 11 та ст. 59 вказаного Закону.

Вказаний лист оформлений відповідно до Закону України «Про звернення громадян», складаючи такий лист відповідач не приймав рішення щодо відмови в призначенні пенсії, а тому він не несе жодних правових наслідків для позивача, має рекомендаційний характер, а отже, право позивача на призначення пенсії вказаним листом не порушувалось.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що звернення позивача до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою за формою, яка не встановлена Порядком 22-1 не є підставою для прийняття відповідачем рішення щодо призначення пенсії.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем обґрунтовано розглянуто звернення позивача в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян". Однак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інтанції, щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, виходячи з того, що листом відповідача позивачу не відмовлялось в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, отже такий лист носить консультативний характери та не порушує право позивача на пенсію зі зниженням пенсійного віку. Повноваження щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та прийняття з цього приводу рішення у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" належить до повноваження відповідача, яким таке рішення не приймалось, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду України та вирішувати питання наявності або відсутності підстав для призначення позивачу пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції допущенно порушення норм матеріального та процесуального права в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову за відсутністю підстав для призначення пенсії позивачу.

З огляду наведеного та відповідно приписам ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає занеобхідне змініти рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року в частині мотивів та підстав відмови в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі № 553/3345/17 змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволені позову ОСОБА_1.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 27.11.2018.