Рішення № 7812531, 19.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р. Справа № 57/302-09

вх. № 9641/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - - Мозгова Л.П., дов. №80 від 18.01.10р.

Відповідач - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного закладу „Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО „Південа залізниця”, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Пульс", м. Харків

про стягнення 18936,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Державний заклад „Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО „Південа залізниця” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –ВАТ „Пульс”, в якій просить суд стягнути з відповідача 18936,95 грн., у тому числі : 6199,18 грн. - орендна плата; 4024,29 грн. - збитки у вигляді витрат пов’язаних з вартістю загально-експлутаційних витрат; 951,08 грн. - інфляційних втрат, 1454,86 грн. –пені, а також просить покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по договору оренди № 2669-Н від 06.06.2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 листопада 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 грудня 2009 року об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2009 року, у зв’язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 19 січня 2010 року о 12:20 год.

У призначеному судовому засіданні 19 січня 2010 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду позивач надав додаткові документи (вх. № 842 від 19.01.2010 року, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем довідки Головного управління статистики № 46/2-4327 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), станом на 08.07.2009 року, місцезнаходження відповідача – 61052, м. Харків, вул. Малиновського,30, саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвали суду повернулись на адресу суду з відміткою пошти «Фирма не значится».

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – ВАТ «Пульс» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 19 січня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

06 червня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі - орендодавець) та ВАТ "Пульс" (далі - відповідач) укладено Договір оренди № 2669-Н (далі – договір), відповідно до умов якого, орендодавець передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – нежитлові приміщення на першому поверсі одноповерхового ангару (літ А-1) загальною площею–247,1 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул..Тинякова,9, що знаходяться на балансі Дорожньої клінічної лікарні ст. Харків (далі – позивач). Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою, станом на 15.12.2005 року становить 63000,00 грн.; майно за зазначеним договором передавалось з метою розміщення складу.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 06 червня 2006 року та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п.3.3 Договору № 2669-Н від 06.06.2006р., орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50 %;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем (позивачем) - у розмірі 50%.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 2669 –Н від 06.06.2006 року укладеною між відповідачем та орендодавцем 27 грудня 2007 року, розділ 3.1.викладено в наступній редакції: “Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 р. –709,38 грн. (місяць, рік.). Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком –січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (місяць, рік) (розраховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникає внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 року до моменту набрання чинності додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після її підписання. Також розділ 6 договору викладено в новій редакції.

Як зазначає позивач в позовній заяві сторони домовились про припинення дії договору № 2669 –Н від 06.06.2006 року. Як свідчить акт прийому-передачі від 04 серпня 2008 року відповідач передав орендодавцю та балансоутримувачу (позивачу) орендоване приміщення.

Як свідчать матеріали справи, орендодавцем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем по договору оренди № 2669-Н від 06.06.2006 року, орендар (відповідач) користувався орендованим приміщенням весь час дії договору оренди, проте, відповідач порушив свої зобов’язання щодо внесення орендної плати, внаслідок чого за період з 01.07.2007 року по 04.08.2008 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з орендної плати у розмірі 6199,18 грн.

15 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем, укладено Договір № 5 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендареві, відповідно до умов якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт будинку, а також прибудинкової території, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.. Тинякова,9, у тому числі приміщень, які знаходяться в користуванні у орендаря - нежитлові приміщення на першому поверсі загальною площею–247,1 кв.м.

Відповідно до Розділу 2 договору № 5 позивач зобов’язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням будинку і прибудинкової території. Розмір плати робіт і послуг передбачених цим договором визначається шляхом розрахунку щомісячних платежів (кошторисом витрат) на обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги балансоутримувача (позивача). Відповідно до п. 2.2.3 договору № 5 відповідач зобов’язався не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним, вносити плату за санітарне обслуговування прибудинкової території і допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площі приміщенні, а також комунальні послуги на рахунок позивача.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 15 листопада 2004 року до 15 жовтня 2005 року.

У відповідності до п. 5.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були раніше встановлені договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку, приймаючи до уваги, що матеріалами справи встановлено, що відповідач використовував орендоване майно до 04 серпня 2008 року включно у відповідності до умов договору оренди № 2669-Н від 06.06.2006 року, суд вважає, що Договір № 5 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендареві від 15.11.2004 року діяв до моменту припинення дії договору оренди № 2669-Н від 06.06.2006 року, тобто до 04 серпня 2008 року.

Як зазначає позивач, ним належним чином виконано свої зобов’язання перед відповідачем по договору № 5 від 15.11.2004 року, проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за надані комунальні послуги за період з 01.07.2007 року по 04.08.2008 року внаслідок чого, як свідчать надані позивачем розрахунки, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 500,35 грн. з комунальних послуг, 4024, 29 грн. загально-експлутаційних послуг, 5807,20 грн. земельного податку, що і стало підставою для звернення позивачу з відповідним позовом до господарського суду..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення 50% орендної плати на рахунок балансоутримувача (позивача) та внесення плати за надані позивачем комунальні та загальноексплутаційні послуги, а також сплати земельного податку відповідно до Закону України «Про плату за землю» внаслідок чого, за період з 01.07.2007 року по 04.08.2008 року, виникла заборгованість відповідача в загальній сумі 16531,02 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди 2669-Н від 06.06.2006 року та за комунальні та загальноексплутаційні послуги, а також сплати земельного податку за договором № 5 від 15.11.2004 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 16531, 02 грн. заборгованості з орендної плати, за надані комунальні та загально-експлутаційні послуги, а також сплати земельного податку за період з 01.07.2007 року по 04.08.3008 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка з вересня 2008 року по серпень 2009 року склала 1454,86 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки відповідачем не заявлено про застосування позовної давності щодо нарахування пені, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 1454,86 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди інфляційні у розмірі 951,08 грн., які є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Пульс» (61052, м. Харків, вул.. Малиновського,20 ідентифікаційний код 19344038; відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО «Південна залізниця», ідентифікаційний код 25611224 (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 35, р/р35224002000450 УДК Харківської області, МФО 851011) 18936,95 грн. заборгованості, 189,37 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 25.01.2010 року.

справа № 57/302-09