Рішення № 7812515, 18.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2010 р. Справа № 42/208-09

вх. № 5767/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дусик О.М. (ліквідатор)

відповідача - 1 - не з'явився

відповідача - 2 - Баскіна О.М. (дов.)

прокурора - Супрун О.М. (посв.)

розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Суворова, с. Миколаївка-2 Близнюківського району Харківської області

до 1.Відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції, м. Лозова Харківської області

2.Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, м. Харків

за участю прокуратури Харківської області

про стягнення 86669,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, СВК імені Суворова, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції; Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про стягнення з державного бюджету 86669,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 1-відповідач через свою бездіяльність не виконує рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі № 2-734/2007, у зв'язку з чим позивач зазнав шкоди - не отримав присудженого майна або його грошової вартості в сумі 86669,00 грн., що позбавляє позивача можливості включити це майно до ліквідаційної маси банкрута. Крім того, приймаючи до уваги те, що строк ліквідаційної процедури вже сплинув і ліквідатор позивача має закінчувати ліквідаційну процедуру, позивач через неправомірну бездіяльність 1-відповідача остаточно позбавлений можливості отримати зазначене майно і, реалізувавши його, спрямувати отримані кошти на задоволення вимог кредиторів.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

1-відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач вказує на те, що ним виконані всі дії, що передбачені діючим законодавством, для виконання виконавчого листа № 2-734 виданого 19.06.07р. Лозівським міськрайонним судом Харківської області.

Відповідач вважає, що позовна заява не містить обставин, на яких вона ґрунтується, ліквідатором позивача не надано доказів на підписання позовної заяви, а крім того 1-відповідач вважає, що дана справа не підсудна господарському суду Харківської області.

1-відповідач також зазначає, що факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

На момент розгляду справи відсутні рішення суду, якими би визнані неправомірними дії або бездіяльність виконавчої служби стосовно виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Питання про притягнення державної виконавчої служби по даному виду відповідальності, можливо тільки при наявності у діях державного виконавця складу цивільного правопорушення: протиправність дій (бездіяльності), вчинення шкоди, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і вчиненням шкоди, вина державного виконавця (посадової особи державної виконавчої служби).

1-відповідач вважає, що позивачем не доведена наявність вини відповідача у нанесенні шкоди.

2-відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову 2-відповідач посилається на те, що межі повноважень органів Державного казначейства визначені в Постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 „Питання Державного казначейства" та у нормах Бюджетного кодексу України. При цьому жодна норма чинного законодавства не передбачає функції органів Державного казначейства „уособлювати державу", адже „Держава" та „Державне казначейство" поняття не тотожні.

Згідно ст. 95 Конституції України, виключно законом про Держбюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ані Законом про Державний бюджет, ані будь-яким іншим законодавчим актом відшкодування за рахунок Державного бюджету збитків, завданих органами виконавчої служби! передбачено.

Бюджетним кодексом України (п.8 ст.7) також затверджено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Згідно ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Аналогічні норми містить і ст. 11 Закону України "Про Державну виконавчу службу".

Чинним законодавством України такого порядку не передбачено. Тому у Державному бюджеті відсутні рахунки та кошти для таких видатків, а також відсутні підстави для відшкодування збитків заподіяних позивачеві за рахунок бюджетних коштів.

Статтями 1166, 1167 Цивільного кодексу України передбачено, майнова та моральна шкода, завдана особі неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Державна виконавча служба є окремим державним органом, і відповідати по її зобов'язанням органи Державного казначейства не мають права.

Прокурор підтримує позицію відповідачів та надав відповідні письмові пояснення.

В пояснення прокурора зазначено, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він зазнав шкоди внаслідок винесення заступником начальника ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Доказом заподіяння шкоди відповідачем приводиться ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.02.09. про відмову в задоволені заяви ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 19.06.07р., якою, на думку позивача, фактично встановлено, що з вересня 2007 року до лютого 2009 року відповідачем не вживались у необхідному обсязі заходи, спрямовані на виконання судового рішення.

По загальному правилу, для застосування такої міри реагування, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх ознак цивільного правопорушення: протиправність дій (бездіяльності) і вчинення шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) та шкодою.

Відповідно до ст.86 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право звернутись за позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

Відповідно до ст.85 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем або боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Докази позивача не містять будь-яких даних щодо наявності вини відповідача у неотриманні позивачем присудженого майна, оскільки предметом розгляду Лозівського міськрайонного суду Харківської області, за наслідками якого винесена ухвала від 02.02.09р., є питання зміні способу та порядку виконання рішення від 19.06.07р., а не оскарження дій ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області.

Усупереч доводам позивача матеріалами справи підтверджується, що ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області прийняті передбачені законодавством заходи впливу до боржника, у т.ч. внесено подання у порядку ч.2 ст.88 Закону України "Про виконавче провадження" про порушення кримінальної справи.

Також прокурор вважає необґрунтованими вимоги до 2-відповідача, оскільки згідно ст. 95 Конституції України будь-які видатки державного бюджету, розмір і цільове спрямування цих видатків, визначаються виключно законом про Державний бюджет України. Згідно п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням. В позовній заяві відсутнє обґрунтування з посиланням на норму закону, якою було би передбачено використання бюджетних коштів на відшкодування збитків, завданих органами виконавчої служби.

Представник 1-відповідача не з'явився в судове засідання 18.01.2010р., про час та місце розгляду справи повідомлювався належним чином.

Суд вважає, що нез'явлення 1-відповідача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 06.10.2009р. о 12:00 год.

22.09.2009р. 1-відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Обора Андрія Миколайовича.

Згідно ч.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

1-відповідачем не обґрунтовано яким чином рішення суду може вплинути на права або обов'язки Обора А.М. щодо однієї з сторін, суд також не вбачає наявності підстав вважати, що рішення суду може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї сторін, тому судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання.

22.09.2009р. 1-відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про витребування у позивача доказів, які свідчать про обґрунтованість суми стягнення.

Суд зазначає, що згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Однак 1-відповідачем не вказано, які саме докази необхідно витребувати у позивача, тому судом відмовлено в задоволенні даного клопотання.

У судовому засіданні 18.01.2010р. позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Курну Тетяну Володимирівну. Своє клопотання обґрунтовує тим, що між позивачем та Курною Т.В. укладений договір купівлі-продажу трактора К-701, однак Курна Т.В. фактично не отримала трактор, тому позивач вважає, що рішення суду в даній справі зачіпає інтереси і Курної Т.В.

Суд зазначає, що даний спір стосується відшкодування збитків, завданих державною виконавчою службою позивачу, а відносини, що склалися між позивачем та Курною Т.В. носять інший правовий характер, суд вважає, що рішення суду в даній справі не може вплинути на права та обов'язки Курної Т.В. щодо однієї з сторін, тому відмовляє в задоволенні даного клопотання позивача.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Харківської обл. від 06.01.05р. по справі № Б-48/137-04 Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Суворова було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Дусика Олександра Мефодійовича.

Суд зазначає, що з моменту визнання підприємства банкрутом керівництво здійснюється ліквідатором, який призначається судом та при його призначенні судом перевіряється наявність відповідної ліцензії, а отже при подачі позову документом, що підтверджує повноваження ліквідатора є відповідне рішення суду, копія якого надана до матеріалів справи.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено майно банкрута, що знаходилось в незаконному володінні фізичної особи Обори Андрія Миколайовича.

У зв'язку з цим ліквідатор звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до фізичної особи Обори Андрія Миколайовича про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.06.2007р. у справі № 2-734/2007 позов задоволено, витребувано з незаконного володіння Обора А.М. майно СВК ім. Суворова, а саме: трактор К-701 вартістю 40344,00 грн., трактор Т-150 вартістю 18543,00 грн., комбайн МКК 6 вартістю 14998,00 грн., навантажувач СПС-4,2 вартістю 8626,00 грн., культиватор вартістю 3150,00 грн., два плуги ПН 5,35 загальною вартістю 1008,00 грн., загальною вартістю 86669,00 грн.

Рішення набрало законної сили 30.08.2007р., про що стоїть відповідна відмітка на копії рішення.

17.09.2007р. на виконання зазначеного рішення суду Лозівським міськрайонним судом Харківської області виданий відповідний виконавчий лист.

Виконавчий лист від 17.09.2007р. по справі № 2-734/2007 був пред'явлений до виконання та постановою державного виконавця від 24.09.2007р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Лозівського міськрайонного суду виданого по справі № 2-734.

Як встановлено в судовому засіданні виконавчий лист Лозівського міськрайонного суду по справі № 2-734 є невиконаним до теперішнього часу.

До матеріалів справи надані відповіді державної виконавчої служби, що надані на запити позивача.

Листом № 459 від 08.02.2008р. було повідомлено про те, що державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, згідно наданої стягувачем заяви та документів, встановлено ймовірне місцезнаходження майна, яке зазначене у рішенні суду.

За цією адресою знаходиться земельна ділянка, яка на праві власності належить державі, та як встановлено Лозівською прокуратурою, незаконно огороджена парканом. З огляду на це будь-який громадянин має право безперешкодного входження та просування даною земельною ділянкою.

24.10.07р. в присутності понятих, представника стягувача, представників правоохоронного органу, та залученого для проведення виконавчих дій стягувачем - оцінювачем, вчинено спробу вилучення та передачі вищезазначеного майна стягувачу, але боржником, було вчинено опір, який вилився в активну фізичну протидію державному виконавцю, що унеможливило подальше виконання.

З даної відповіді також вбачається, що державний виконавець звернувся до Лозівської міжрайонної прокуратури для вирішення питання щодо притягнення винної особи до відповідальності за ст. 342 КК України. 19.11.2007р. Лозівською міжрайонною прокуратурою прийнято рішення про порушення кримінальної справи відносно боржника.

Також виконавчою службою зазначено, що у зв'язку з тим, що в матеріалах виконавчого провадження знаходиться документ, який містить відомості лише по деяких транспортних засобах, державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" підготовлено та надіслано до Лозівського міськрайонного суду заяву про роз'яснення рішення в частині надання додаткової інформації.

Листом № 2149 державною виконавчою службою на запит позивача № 12 від 03.04.2008р. повідомлено про те, що державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" підготовлено та надіслано до Лозівського міськрайонного суду заяву про роз'яснення рішення в частині надання додаткової інформації, а також вказано, що 21.02.2008р. в присутності понятих, представника стягувача, повторно вчинено спробу вилучення та передачі майна стягувачу. Але згідно пояснення, яке надав боржник, він не знає про місцезнаходження майна, зазначеного у рішенні суду та його не брав.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів звернення державного виконавця до суду з заявою про роз'яснення рішення в частині надання додаткової інформації, на яку є посилання в його відповідях на адресу позивача від 08.02.08р., від 03.04.08р., та не надано відповідного рішення суду.

ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції звертався до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 19.06.2007р. по справі № 2-734.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.02.2009р. по справі № 6-7/2009 відмовлено в задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції.

В ухвалі суду зазначено, що державний виконавець один раз 21.02.2008р. здійснив дії по примусовому виконанню рішення суду і склав акт про відсутність майна за зазначеною адресою. У судовому засіданні встановлено, що з боку державного виконавця не направлялись запити до відповідних закладів і установ про витребування інформації про транспортні засоби (техніку) боржника. Доказів про повне і вичерпне проведення дій по примусовому виконанню рішення суду заявником не надано.

Ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.02.2009р. по справі № 6-7/2009 залишена без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області.

До матеріалів справи також надана копія ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.05.2009р. по справі № 6-11/2009, якою відмовлено в задоволенні заяви ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції про роз'яснення рішення суду.

В даній ухвалі зазначено, що в судовому засіданні відповідно до пояснень представника заявника було встановлено, що з боку державного виконавця не направлялись запити до відповідних закладів і установ про витребування інформації про транспортні засоби (техніку) боржника.

Згідно ч.4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Постановою ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції від 29.05.2009р. повернуто позивачу виконавчий лист № 2-734/2007р. на підставі ч.6 ст. 40, ст.76 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що боржником заявлено про відсутність у нього даного майна, заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Частиною 2 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Судом встановлено, що виконавчий лист Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.09.2007р., виданий на виконання рішення суду від 19.06.2007р. по справі № 2-734/2007р., знаходився на виконанні в ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції з 24.09.2007р. по 29.05.2009р.

За цей час державним виконавцем не були виконані всі дії, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на фактичне виконання рішення суду. Даний факт встановлений ухвалами Лозівського міськрайонного суду від 02.02.2009р., від 26.05.2009р.

В ухвалі від 26.05.2009р. зазначено, що виконавча служба не направила запити до відповідних закладів і установ про витребування інформації про транспортні засоби (техніку) боржника, а державний виконавець не направивши відповідні запити, повертає виконавчий лист вже 29.05.2009р. та зазначає, що заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Суд вважає, що державний виконавець не виконав всі заходи, спрямовані на виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.06.2007р. по справі № 2-734/2007р., що потягло за собою невиконання вказаного рішення суду та неповернення СВК ім. Суворова майна на загальну суму 86669,00 грн. (вартість майна визначена рішенням суду).

При цьому судом встановлено, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.06.2007р. по справі № 2-734/2007р. визначена саме балансова вартість майна, що підлягає поверненню позивачу.

Однак позивач в процесі ліквідаційної процедури здійснив реалізацію трактора К-701 (балансова вартість 40344,00 грн.), який входить до майна, що підлягає поверненню позивачу, ціна продажу трактора визначена в сумі 19045,74 грн., яка перерахована покупцем на рахунок позивача, а отже невиконанням рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.06.2007р. по справі № 2-734/2007р. завдаються збитки в сумі 46325,00 грн.

Як встановлено судом, строк ліквідаційної процедури позивача вже сплинув і ліквідатор позивача має закінчувати ліквідаційну процедуру, позивач через невиконання рішення суду позбавлений можливості отримати власне майно, реалізувати його та спрямувати отримані кошти на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади відшкодовується державою, то в даному випадку таке відшкодування здійснюється через органи державного казначейства, тому суд вважає правомірним залучення до участі у справі в якості другого відповідача ГУДКУ в Харківській області.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що до участі у справі вступила прокуратура Харківської області з метою захисту інтересів держави в особі ВДВС Лозівського міськрайонного управління юстиції та ГУДКУ в Харківській області.

Згідно статті 4 Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення.

Боржником (Обора А.М.) по виконавчому листу, виданому Лозівським міськрайонним судом Харківської області на виконання рішення від 19.06.2007р. по справі № 2-734/2007р., не виконується рішення суду. Однак, порушивши проти нього кримінальну справу в листопаді 2007 року до теперішнього часу прокуратурою не прийняте ніяке рішення, хоча згідно ч.1 ст.120 КПК України досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців.

Притягнення Обора А.М. до кримінальної відповідальності прияло би викоанню рішення суду.

Також державним виконавцем встановлено, що майно боржника (Обора А.М.) знаходиться на земельній ділянці, яка не була відведена боржнику, але прокурором не здійснювались заходи щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

А отже викладене свідчить про однобічний захист інтересів, при якому не захищаються права позивача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стігнення 46325,00 грн.

Стосовно заперечень 1-відповідача щодо того, що дана справа не підвідомча господарському суду, то суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі при здійсненні господарського судочинства - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В даному випадку до суду звернулась юридична особа з позовом до юридичних осіб за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, тому даний спір підвідомчий саме господарському суду.

Відповідно до ст.ст. 44-49 ГПК України суд вважає за необхідне покласти судові витрати на 1-відповідача, оскільки даний спір виник з його вини, пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 27,32-35, 38, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Обора Андрія Миколайовича відмовити.

В задоволенні клопотання Відділу Державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції про витребування додаткових документів у позивача відмовити.

В задоволенні клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Суворова про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Курну Тетяну Володимирівну відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Суворова (Харківська область, Близнюківський район, с.Миколаївка-2, код 30758581, р/р 260005251 Близнюківське відділення ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) майнову шкоду в сумі 46325,00 грн.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області (64600 Харківська область, м.Лозова, вул.Паризької Комуни, 4, код 34173218) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Суворова (Харківська область, Близнюківський район, с.Миколаївка-2, код 30758581, р/р 260005251 Близнюківське відділення ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) державне мито в сумі 463,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 25.01.2010р.