Постанова № 78124595, 21.11.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/9249/18

Провадження № 3/359/3500/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» листопада 2018 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Бондаренко І.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «Кабінет мейкер груп», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт: серія СН 053287,

в с т а н о в и в:

02.11.2018 о 14 год. 00 хв. в м. Борисполі Київської області по вул. Київський Шлях, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного спяніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820» у присутності двох свідків, що підтверджується тестом № 726 від 02.11.2018 р. Результат огляду становить 0,55 проміле. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовомузасіданні особаяка притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1зазначив,що алкогольне вживав.Перед тимяк сідатиза рульвипив ліки,які можливомістили невеликукількість алкоголю,тому можливоприлад показавтакий результат.В звязкучим усвідомлює,що вчинивправопорушення тарозкаюється ускоєному.Просить йогосуворо некарати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він працює на посаді водія в ТОВ «Кабінет мейкер груп» з 10.08.2010 р. Його робота фактично є його основним і єдиним джерелом доходу, а позбавлення права керування призведе до її втрати. Також він є єдиним годувальником в родині, на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, 2002, 2007 та 2015 років народження. Позбавлення прав керування призведе до втрати основного джерела доходу та позбавить його і родину можливості нормального існування.

Заслухавши думку особи, яка притягається до відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 215701 від 02.11.2018 (а.с.2), даними приладу алкотестера «Drager» (а.с.3), даними акту огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), даними письмових пояснень свідків (а.с.5,6) розпискою про зобовязання не керувати транспортним засобом (а.с.7), довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.10), довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.11), даними відеозапису з бодікамери інспектора патрульної поліції (а.с.12).

Зазначене свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, визначених п. 2.9 а) ПДР.

Відповідно до п. 2.9 а)ПДРУкраїни, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно достатті 24 КУпАПстягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною ОСОБА_2 України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обовязково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 «Трегубенко проти України»).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього, тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

В КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані ОСОБА_1 обставини та надані ним письмові докази.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді водія в ТОВ «Кабінет мейкер груп» з 10.08.2010 р. Тобто його робота залежить фактично від керування транспортним засобом. На утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_3, 30.12.2002 р. н., ОСОБА_4, 06.11.2007 р. н., ОСОБА_2, 12.09.2015 р. н., що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Враховуючи наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1статті 130 КУпАПбез позбавлення права керування.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає буде необхідним і достатнім для досягнення визначеноїст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 33, 34, 36, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України що слід стягнути на користь Держави України(одержувач: Київській області м. Київ/21081300; МФО: 899998; КБК 21081300; ЄДРПОУ: 37955989, р/р № 31118149010001) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь державного бюджету України (р/р № 31218206010004, МФО: 899998, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів: Казначейство України(ЕАП),КБК 22030101, призначення платежу судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653) судовий збір в розмірі 352 (триста пятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя І.А. Бондаренко