Рішення № 7812412, 21.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2010 р. Справа № 63/268-09

вх. № 9951/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрометтехкомплекс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з о "Укрполіхім", м. Харків

про стягнення 43611,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 43611,21 грн. заборгованості, з яких: 32850,81 грн. основний борг, 5738,43 грн. інфляційні, 1448,43 грн. три відсотки річних, 3573,54 грн. пеня, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору № 14, укладеного між сторонами 05.01.2008 року. Позов обгрунтовано статтями 526, 549, 611 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

19.01.2010 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду документи.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

05 січня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 14, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 327569,42 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № а-00000598 від 30.05.2008 року, № а-00000614 від 05.06.2008 року, № а-0000699 від 27.06.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи (аркуші справи 18-25).

Відповідно до пункту 4.1 договору, відповідач зобов"язаний оплатити отриманий товар на умовах передплати або, за домовленістю сторін, протягом 10 банківських днів з моменту надходження продукції на склад відповідача.

Проте, відповідач свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.12.2009 року складає 32850,81 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як свідчать матеріали справи, сторони не встановили між собою такої відповідальності як пеня, оскільки пунктом 6.1 договору за невиконання свої зобов"язань по договору сторни передбачили відповідальність у розмірі 0,5% від вартості не поставленого у встановлений строк товара або від суми неоплаченого товару в установлений сток за кожний день прострочки платежу. Проте в договорі не зазначено який саме вид відповідальності сторони мають на увазі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1448,43 грн. трьох відсотків річних та 5738,43 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40037,67 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідльаністю "Укрполіхім" ( 61105, м. Харків, вул. Аскольдівська, 67, р/р 26009036444500 в Акціонерно-комерційному інноваційному банку "Укрсиббанк" м. харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32676951) на користь Товариства з обмеженою відповідльаністю "Агрометтехкомплекс" (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Буденного, 48/12, р/р 2600204270955 у АКБ Правекс-банк, м. Київ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 32812635) - 32850,81 грн. основної заборгованості, 5738,43 грн. інфляційних нарахувань, 1448,43 грн. трьох відсотків річних, 400,37 грн. державного мита та 216,66 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 21 січня 2010 року