Вирок № 78123712, 23.11.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/382/17-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060260000133 від 26.02.2016 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах кримінального провадження відсутній, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого оператором АЗС ТОВ «Успіх ОЛ», с.Лопатичі Олевського району Житомирської області, інваліда ІІІ-ї групи дитинства, не депутата, не військовозобов'язаного, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах кримінального провадження відсутній, уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ-ї групи дитинства, не депутата, не військовозобов'язавного, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України,

з участю сторін

кримінального провадження:

прокурора Горпиніча В.В.

обвинувачених: ОСОБА_1

ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2016 року, ОСОБА_1, разом із ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний харктер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення п.2-5 Порядку «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого Постановою КМУ від 30 травня 2011 року № 615, п.3-4 Положення «Про порядок надання гірничих відводів», затвердженого постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 59, не маючи спеціального дозволу на користування надрами та відповідного гірничого відводу, необхідність яких передбачена ст.19 Кодексу України «Про надра», цього ж дня, об 01 годині 00 хвилин, прибули на територію польового масиву, яка розташована на відстані близько 2 км., у південно-західному напрямку від с.Обище Олевського району Житомирської області. Де в подальшому за допомогою бензинової мотопомпи, марки «ODWERK» та обладнання до неї, шляхом гідророзмиву ґрунту намагалися видобути каміння бурштину-сирцю, який відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ним» від 18.11.1997 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994 року № 827 (у редакції Кабінету Міністрів України від 13 січня 2012 року) відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, є дорогоцінним камінням органогенного утворення.

Проте не довели свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки, в цей же день, тобто 26.02.2016 року, об 03 годині 00 хвилин, у вказаному місці були затримані працівниками служби безпеки України, якими за участі поліцейських Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, в ході огляду місця вчинення кримінального правопорпушення було виявлено та вилученоу ОСОБА_1, та ОСОБА_2, мотопомпу, марки «ODWERK», один пожежний рукав довжиною 20 метрів, металеву насадку «шрайбер», шланг забірник, два сачки, дві лопати, та металеву палицю-тичку та відро з камінням схожим на бурштин.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчиненому спільно з ОСОБА_2, кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті. Стверджує, що мотопомпа, марки «ODWERK», один пожежний рукав довжиною 20 метрів, металева насадка «шрайбер», шланг забірник, два сачки, дві лопати, та металева палиця-тичка, є його та ОСОБА_2, спільною власністю. Погоджується на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та допиту ОСОБА_2, щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують їх особи, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро розкаюється, розуміючи протиправність своїх дій, що були вчинені ним разом з ОСОБА_2, запевнив суд, що вже зробив для себе відповідні висновки. Просить суд, зважаючи на його вік, є інвалідом ІІІ-ї групи з дитинства, вперше вчинив кримінальне правопорушення, повне визнання ним своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, його каяття у вчиненому, не застосовувати до нього сурового виду і міри покарання та звільнити його від відбування покарання, застосувавши до нього п. «г» ст.1 Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, винним себе у вчиненому разом із ОСОБА_1, кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду аналогічні показання, які повністю відповідають показанням наданим суду у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1, підтвердивши при цьому час, місце та обставини вчиненого ними спільно кримінального правопорушення. Також стверджує, що мотопомпа, марки «ODWERK», один пожежний рукав довжиною 20 метрів, металева насадка «шрайбер», шланг забірник, два сачки, дві лопати, та металева палиця-тичка, є його та ОСОБА_1, спільною власністю. Погоджується також на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та допиту ОСОБА_1, щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують їх особи, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро розкаюється, розуміючи протиправність своїх дій, що були вчинені ним, запевнив суд, що вже також зробив для себе відповідні висновки. Просить суд, зважаючи на його вік, є інвалідом ІІІ-ї групи з дитинства, вперше вчинив кримінальне правопорушення, повне визнання ним своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, його каяття у вчиненому, не застосовувати до нього сурового виду і міри покарання та звільнити його від відбування покарання, застосувавши до нього п. «г» ст.1 Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ.

Враховуючи те, що обвинувачені: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, повністю визнали свою винність у вчиненні ними спільно кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченими та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених: ОСОБА_1, та ОСОБА_2

Показання обвинувачених: ОСОБА_1, і ОСОБА_2, надані ними під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд допитавши обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених в їх сукупності, вважає, що винність обвинувачених: ОСОБА_1, і ОСОБА_2, у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, вчинене проти довкілля, що виразилося у закінченому замаху на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2, суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, вчинене проти довкілля, що виразилося у закінченому замаху на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Призначаючи покарання обвинуваченим: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання кожного обвинуваченого.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

У судовому засіданні обвинувачені: ОСОБА_1, і ОСОБА_2, заявили клопотання про звільнення них від відбування покарання на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, оскільки вони на момент вчинення злочину, і на день набрання чинності цим Законом є інвалідами ІІІ-ї групи дитинства, коженє.

Прокурор висловив свою думку про задоволення клопотання відносно обвинувачених: ОСОБА_1, та ОСОБА_2

Отже, обираючи вид та міру покарання обвинуваченим: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, суд враховує також і ті обставини, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності, вчинили кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, по місцю проживання характеризуються позитивно, їхній вік, є інвалідами ІІІ-ї групи з дитинства, і з врахуванням вказаних вище обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та повне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, відсутністю обтяжуючих обставин, а також разом із конкретними обставинами справи наведеними вище, суд вважає необхідним обрання до обвинувачених: ОСОБА_1, і ОСОБА_2, покарання, пов'язаного із позбавленням волі на первний строк та в мінімальних межах санкції частини статті за якою вони притягаються до кримінальної відповідальності. Однак, з врахуванням особи винних, обставини за яких вони вчинили дане кримінальне правопорушення, та того, що ОСОБА_1, та ОСОБА_2, як особи не являють собою підвищено суспільно небезпечними особами, думку прокурора щодо застосування покарання та звільнення обвинувачених з випробуванням, суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинувачених: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, ст.75 КК України і на підставі викладеного звільнення них від відбування покарання з випробуванням, встановивши ним іспитовий строк та поклавши на них передбачені ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України обов'язки.

Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є необхідною і цілком достатньою для виправлення ОСОБА_1, і ОСОБА_2, та попередження вчинення нових злочинів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні. Запобіжні заходи до обвинувачених, не застосовувалися.

Разом із тим, відповідно до п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, підлягають особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третоьї групи.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачені: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, вчинили умисний злочин середньої тяжкості, передбачений ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України 26 лютого 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року. На момент вчинення кримінального правопорушення, і на час розгляду провадження у суді ОСОБА_1, та ОСОБА_2, визнано інвалідами третьої групи з дитинства (а.с.45, 52), дали свою згоду суду в письмовій формі на застосування до них акту амністії, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення обвинувачених від відбування покарання, на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.8, 21, 55, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 100, 179, 314-318, 337, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.12, 15, 50, 51, 63, 65-67, 75, 76, ч.2 ст.240 КК України та п. «г» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України та призначити йому за ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з випробуванням із встановленням йому одного року іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України та призначити йому за ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з випробуванням із встановленням йому одного року іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.240 КК України на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, № 1810-VІІІ, який набрав чинності 07.09.2017 року.

Після набуття вироку законної сили речові докази по кримінальному провадженню № 287/382/17-к, які згідно постанови слідчого СВ Олевського ВП Хандожко Є.Ю., «Про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів» від 26.02.2016 року перебувають на зберіганні у відділенні поліції Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, а саме:

- мотопомпу, марки «ODWERK»; один пожежний рукав довжиною 20 метрів; металеву насадку «шрайбер»; шланг забірник; два сачки; дві лопати; металеву палицю-тичку; та каміння схоже на бурштин, вагою 140 (сто сорок) грами - конфіскувати і обернути у дохід держави;

- біле пластикове відро, об'ємом 2 літри - знищити.

Матеріали кримінального провадження № 12016060260000133 - залишити при обвинувальному акті, з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/382/17-к.

До набрання вироком суду законної сили, обрати обвинуваченим: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, запобіжний захід - особисте зобов'язання з'являтися за кожною вимогою до суду.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскарженим до суду Апеляційної інстанції, через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення а обвинуваченими: ОСОБА_1, і ОСОБА_2, в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим: ОСОБА_1, ОСОБА_2, та прокурору.

Суддя: В. В. Волощук