Рішення № 7812296, 14.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2010 р. Справа № 16/187-09

вх. № 9382/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Шалабодова М.М., довіреність №01/16 від 16.12 09 р.;

відповдіача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МНВО "Біокон" м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа

про стягнення 21004,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Титан" на користь ТОВ "МНВО"Біокон" 21 004,70 грн., з яких: 19611,87 грн. - сума основного боргу, 949,15 грн. - пеня, 138,42 грн. - 3 % річних, 305,26 грн. - збитки від інфляції та судові витрати. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 02.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за №120/Б, згідно з умовами якого позивач поставив та передав у власність відповідачу товар, а відповідач за поставлений товар не сплатив у повному обсязі.

11.12.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду касаційну скаргу на ухвалу господарського суду від 19.11.2009р. по справі 16/187-09 про порушення провадження у справі.

Листом від 21.12.2009р. (вих. №029838) господарський суд повідомив відповідача, що касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.11.2009 р. про порушення провадження у справі №16/187-09 залучено до матеріалів справи, оскільки відповідачем оскаржено процесуальний документ який не підлягає оскарженню.

23.12.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду заяву в якій вказує, що подання представником відповідача касаційної скарги є ні чим іншим як затягуванням судового процесу, представник відповідача нехтує приписами процесуального законодавства України, порушує гарантоване чинним законодавством України право ТОВ "МНВО "Біокон" на судовий захист свої порушених прав, просить відмовити у прийнятті касаційної скарги та розглянути спір по суті.

11.01.2010 р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому зазначено, що 11.01.2010 р. представником відповідача було подано касаційну скаргу по справі №16/187-09 у зв'язку з чим просить зупинити провадження у справі.

Листом від 13.01.2010р. (вих. №029838) господарський суд повідомив відповідача, що касаційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2009 р. у справі №16/187-09 залучено до матеріалів справи, оскільки відповідачем оскаржено процесуальний документ який не підлягає оскарженню.

Суд відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, відповідач не надав суду доказів неможливості розгляду данної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав витребувані судом документи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61), про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

02.01.2009р. між ТОВ "МНВО "Біокон" та ТОВ " Титан" було укладено договір поставки № 120/Б (надалі - Договір), у відповідності до умов п.1.1. якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідачу визначений цим Договором товар, відповідач зобов’язався прийняти та своєчасно здійснювати його оплату.

У п. 1.2. Договору сторони узгодили, що найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього Договору , яка підписується сторонами та являється невід'ємною частиною.

Згідно п. 5.1. Договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом готівкового або без готівкового розрахунку протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Позивач, як вбачається з видаткових накладних №№: SCN – 001029 від 16.06.2009р. на суму 9094,86 грн. SCN – 001065 від 23.06.2009р. на суму 835,08 грн., BIO – 001091 від 13.07.2009р. на суму 5879,28 грн., SCN – 001286 від 28.07.2009р. на суму 4520,64 грн., SCN – 001320 від 04.08.2009р. на суму 1619,28 грн., поставив відповідачу товар, а представник відповідача за генеральним дорученням від 01.06.2009р. (а.с. 28) отримав товар у повному обсязі, що підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних, щодо кількості та якості товару претензій не висунув.

Всього за вищевказаними видатковими накладними було поставлено товар на загальну суму 21949,14 грн., відповідач свій обов'язок щодо оплати за отриманий товар відповідач виконав частково в сумі 2337,27 грн., таким чином заборгованість відповідача складає 21949,14 – 2337,27 = 19611,87, зазначений розмір заборгованості також підтверджується актом взаємних розрахунків станом на 01.12.2009р. між ТОВ "МНВО "Біокон" та ТОВ " Титан", який підписано та скріплено печатками сторін (а.с. 70).

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджували б сплату 19611,87 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення 19611,87 грн. основної заборгованості, 305,26грн. інфляційних та 138,42 грн. 3% річних, як обгрунтовано нарахованих.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6.2. Договору в разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі у подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 949,15 грн. пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" код ЄДРПОУ 30588785 (юридична адреса: 62472, м.Мерефа, вул. Савченко, 20, поштова адреса: 61052, м.Харків, а/с 10676 ( у т.ч. р/р 26007805661700 у ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичне науково-виробниче об'єднання "Біокон" код ЄДРПОУ 13490613 (юридична адреса: 83009, м.Донецьк, пр. Партизанський, 43, поштова адреса: 83114, м.Донецьк, вул. Р.Люксембург, 52 ( у т.ч. р/р 37395150990048 Донецький філіал АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334011) - 19611,87 грн. основної заборгованості, 305,26 грн. інфляційних, 138,42 грн. 3% річних, 949,15 грн. пені, 210,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2010 р.