Рішення № 78122383, 26.11.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2319/18

Справа № 235/6543/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що з відповідачем по справі він знаходився в трудових відносинах з 27.04.2016 року. З 01.06.2017р. його було переведено горноробочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.

Під час виконання трудових обовязків, а саме 22 січня 2018 року приблизно о 15 годині 05 хвилин ним стався нещасний випадок, в результаті якого отримав травму, а саме: опік полум'ям вибуху І-ІІА ст. обличчя, шиї, спини, обох рук S = 32% S пл.т.; термоінгаляційне ураження дихальних шляхів; опіковий шок середнього ступеню тяжкості; отруєння чадним газом.

Нещасний випадок був пов'язаний з виробництвом, внаслідок чого, йому було видано акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1.

Після отриманої травми він тривалий час знаходився на лікуванні, але відновити своє здоров'я не зміг. За цей час йому декілька разів робили оперативне втручання, а саме:

23.01.2018 року було зроблено операцію - дермобразію ран спіни, обличчя, шиї, обох рук с одночасною ксенопластикою; 13.02.2018 року зроблено операцію - аутодермопластику ран лівої ушної раковини.

У подальшому його стан здоров'я тільки погіршувався, в нього з'явився гострий обструктивний бронхіт затяжної течії, ЛH 2, який зумовлений опіком полум'я вибуху на виробництві; токсико-гепоксична енцефолопатія з двобічною рефлекторною пірамідною недостатністю, вестибуло-атоксичним синдромом; ВСД з судинними параксизмами симпато-адреналової спрямованості (кризи 22.02.2018 pоку, 26.04.2018 pоку, 30.03.2018 pоку), лівостороння сенсоневральна тугоухість.

Більш того в нього з'явився паркінсонічний синдром, вираженний астено-деприсивний синдром, з тривожним радикалом, зумовленими гострим отруєнням чадним газом на виробництві.

05.07.2018 року він пройшов МСЕК та йому було встановлено другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних звязків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, заподіяну моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 500000 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, надали клопотання, в яких підтримали позовні вимоги, просили справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, надав відзив в якому зазначив, що на підставі заяви позивача між ним та відповідачем було укладено угоду від 28.03.2018 року відповідно до якої ОСОБА_1 було відшкодовано моральну шкоду, спричинену йому нещасним випадком, в розмірі 25 000 грн.

Вважає, що при винесенні рішення за позовною заявою ОСОБА_1, суд повинен врахувати вказану обставину та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно п. 1.1.д Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.95 року N 212 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 року за N 136/1161, із змінами та доповненнями, передбачено, що на медико-соціальні експертні комісії покладено обов'язок щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Пунктом 3.8вищевказаного Порядкупередбачено,що підставоюдля відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів. Такого висновку позивач не надав.

Одна знайважливіших підставдля настаннявідповідальності вспричиненні моральної шкоди позивачу,пов'язаноїз отриманоютравмою -не вказанаі встановленихзаконодавчо доказів про її наявність - не надано.

Укладаючи з відповідачем трудовий договір, відповідно до ст. 29 КЗпП України, позивачеві було роз'яснено під розпис його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.

Ця жвимога прирозгляді справпро відшкодуванняшкоди роз'ясненаі впостанові Пленуму ВерховногоСуду Українивід 31.03.95року,за якимзвертається увагасудів на необхідність з'ясуванняпитань:у зв'язкуз якиминеправомірними діямиабо бездіяльністюз боку відповідачазаподіяна втратапрацездатності позивачу,ступінь винивідповідача,чи мали місце порушенняправил охоронипраці,правил безпеки,інструкцій іпаспортів зексплуатації механізмів і машин підприємством.

Згідно аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у звязку з ушкодженням здоровя під час виконання трудових обовязків, встановлено що за інформацієюсудів Донецькоїобласті,якими врахованоправову позицію Верховного СудуУкраїни,розмір моральноїшкоди визначавсявідповідно довідсотків втрати працездатності,встановлених МСЕК:при 10%дорівнював 3000грн,при 30%-9000грн. при 80 % - 24 000 грн.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 також передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань... При цьому суд має виходити із засад розумності,виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 500000 грн., враховуючи обставини отримання травми та ступінь втрати працездатності (80 %), не відповідає вимогам розумності і справедливості (ст. 22 ЦК України) та практиці, що склалась в судах Донецької області.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 500000 грн., як компенсації моральної шкоди, з ПрАТ «ШУ «Покровське» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Третя особа, яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,про дату,час імісце судовогорозгляду повідомленаналежним чином,її представникв судовезасідання незявився,не повідомивпро причининеявки.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносини.

Позивач з 27.04.2016 року працював в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в якості гірничого робочого очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 01.06.2017 року переведений гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 05.07.2018р. звільнений з роботи у звязку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоровя (а.с.14, 15).

22.01.2018р. о 15 годині 05 хвилин під час виконання трудових обовязків з позивачем стався нещасний випадок, повязаний з виробництвом, а саме о 14 годині 25 хвилин позивач біля вікна лави на сполученні з 12 південним «біс» конвеєрним штреком блоку № 10 виконував кріплення ніші нижнього сполучення після вирубки комбайном та встановлювали стійки посилюючого кріплення вздовж виробки. О 15 годині 10 хвилин виїмка вугілля комбайном МВ-630 здійснювалася в межах секції механізованого кріплення №50, пересуваючись вздовж очисного забою від сполучення з 11 південним конвеєрним штреком блоку №10 до сполучення з 12 південним «біс» конвеєрним штреком блоку №10. В цей час пролунав характерний потужний «хлопок» після чого рух повітря у забої зупинився на мить, а потім поновився з запахом диму. Одночасно пролунав попереджувальний сигнал ТМРК, після чого комбайн МВ-6360 зупинився. ОСОБА_1В почув 2 потужних «хлопка» та побачив, що з боку завальної огорожі секцій механізованого комплексу ДМ та з тупикової частини 11 південного конвеєрного штреку блоку №10 вирвався стовбур вогню та гарячого повітря, який його збив з ніг, про що було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 22.01.2018р. о 15 годині 05 хвилин, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області 07.05.2018р., та акт № 28 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області 07.05.2018 року (а.с.43-85).

Згідно довідки МСЕК 12 ААА позивачу вперше встановлено 80% втрати працездатності по трудовому каліцтву 22.01.2018р. з 05.07.2018 року по 01.08.2019р., визнано інвалідом 2 групи, визначено потребу у медикаментозному, санітарно-курортному лікуванні, реабілітаційному лікуванні в умовах санаторія (а.с.41).

Згідно довідки АВ позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності з 05.07.2018р. по 01.08.2019р. по трудовому каліцтву, працю в спеціально створених умовах, рекомендовано «Д» огляд у невролога (а.с.41).

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного звязку між попередніми умовами.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з розясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у звязку з ушкодженням здоровя, повязаним із виконанням трудових обовязків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих звязків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом проведення розслідування нещасного випадку, актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, довідками МСЕК, виписками з амбулаторної карти, протоколом огляду, епікризом, індивідуальними програмами реабілітації інваліда

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоровя, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу у медичній та соціальній допомозі, молодий вік позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 55000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, та його наслідками 55000 (пятдесят пять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, м. Покровськ Донецької області, вулиця Шота, 389 кмАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1а, код ЕДРПОУ 13498562.

Суддя Г.В. Назаренко